ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2018Справа № 910/2232/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт»
про стягнення 208.240,03 грн.
Представники сторін: не викликались
26.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» про стягнення 208.240,03 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.08.2016 між сторонами укладено договір поставки № КВ-040 від 09.08.2016 за умовами якого відповідач (постачальник) мав поставити металопродукцію вартістю 2.004.320,00 грн. у строк 50 днів з моменту отримання 50% передоплати. Позивачем з 18.08.2016 по 01.09.2016 здійснено передоплату в розмірі 1.005.130,00 грн., а отже товар мав бути поставлений до 22.10.2016. Проте, поставка товару була здійснена лише 18.01.2017 частково на суму 1.092.992,03 грн. Інша частина металопродукції наразі не поставлена. Відповідно до п. 8.2. договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно поставленого або неякісного товару. На підставі п. 8.2 договору за несвоєчасну поставку металопродукції позивачем нараховано штраф в розмірі 400.864,00 грн. (2.004.320,00 грн. х 20%). На частину штрафу у розмірі 208.240,03 грн. позивачем було частково припинено зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 55ю від 20.03.2017 в рахунок припинення грошових зобов'язань позивача перед відповідачем по оплаті за поставлений товар згідно претензії № 03 від 13.03.2017. За стягненням іншої частини штрафу у розмірі 192.623,97 грн. (400.864,00 грн. - 208.240,03 грн.) ТОВ «Юніон» звернулося до господарського суду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 по справі № 910/6374/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 14.02.2018, позов ТОВ «Юніон» про стягнення штрафу у розмірі 192.623,97 грн. задоволено. При цьому зазначеними судами у справі № 910/6374/17 дійшли до висновку про неможливість припинення зобов'язань ТОВ «Юнітон» перед ТОВ «Стил Форт» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача частину штрафу в розмірі 208.240,03 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2232/18 від 27.02.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
12.03.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2232/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.03.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19 (номер відправлення 0103045207734), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27.02.2018 є місцезнаходженням відповідача, а також на адресу: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 16, оф. 381 (номер відправлення 0103045207742).
Конверт разом з ухвалою від 13.03.2018 (номер відправлення 0103045207742), надіслану на адресу: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 16, оф. 381 було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 16.04.2018 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
При цьому згідно інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» в мережі Інтеренет вбачається, що 16.03.2018 та 16.04.2018 відбулись невдалі спроби вручити адресату поштового відправлення за номером 0103045207742.
Конверт разом з ухвалою від 13.03.2018 (номер відправлення 0103045207734), надіслану на адресу: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19, було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 14.04.2018 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
При цьому згідно інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» в мережі Інтеренет вбачається, що 15.03.2018 та 14.04.2018 відбулись невдалі спроби вручити адресату поштового відправлення за номером 0103045207734.
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 13.03.2018 станом на 14.05.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальність «Юнітон» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність «Стил Форт» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № КВ-040 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару не здійснив, в зв'язку з чим має сплатити штраф в розмірі 208.240,03 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2017.
Відповідно до п. 1.2 договору ціна, кількість, асортимент, строки та умови поставки встановлюються сторонами у специфікаціях (додатках) до даного договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного договору та є його невід'ємною частиною або в рахунках-фактурах, що виставляються постачальником.
Згідно з специфікацією № 1 до договору, яка підписана та скріплена печатками обох сторін, відповідач мав поставити наступний товар загальною вартістю 2.004.320,00 грн.:
1. круг AISI 321 дм. 110 мм у кількості 9,120 тон,
2. труба 321 дм. 121х5,0 у кількості 9,460 тон.
Покупець оплачує поставлений товар за цінами, що вказані у специфікації за кожну партію товару. Після погодження та підписання специфікації, постачальник виставляє рахунок на загальну вартість товару, вказаному у специфікації (видаткових накладних). Протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку покупець робить платіж у розмірі 100% суми вартості товару, вказаної у специфікації (видатковій накладній) або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника (п. п. 3.1, 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що за взаємною згодою сторін можливий інший порядок розрахунків по договору, що має бути відображено у підписаних сторонами специфікаціях.
Згідно п.п. 3, 4 специфікації строки поставки: 50 днів з моменту отримання продавцем 50% передплати згідно специфікації. Сума, яка залишилась - протягом 5 банківських днів з моменту поставки.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок № 460 від 10.08.2016. на суму 2.004.320,00 грн. для здійснення передплати в розмірі 50% (1.002.160,00 грн.) в порядку п. 3 специфікації.
У відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок позивачем було сплачено відповідачу:
18.08.2016 в розмірі 250.000,00 грн.,
22.08.2016 в розмірі 250.000,00 грн.,
23.08.2016 в розмірі 250.000,00 грн.,
25.08.2016 в розмірі 250.000,00 грн., всього в сумі 1.000.000,00 грн., які мають відмітки про призначення платежу «за н/ж метал зг. рах. № 460 від 10.08.2016»;
01.09.2016 в розмірі 16.470,00 грн. позивачем було сплачено з призначенням платежу «за н/ж метал зг. рах. № 486 від 22.08.2016».
Листом № 161-2/К від 02.09.2016 позивач просив відповідача суму в розмірі 5.130,00 грн зі сплачених 16.470,00 грн за відвантаження товару згідно оплаченого рахунку № 486 та видаткової накладної № 376 від 02.09.2016 на суму 11.340,00 грн. зарахувати в якості передоплати по рах. № 460 від 10.08.2016. Даний лист містить резолюцію щодо необхідності коригування податкових накладних з урахуванням зазначеної переплати, а також підпис та печатку ТОВ «Стил Форт».
Зарахування зазначених коштів також підтверджується складеним ТОВ «Стил Форт» розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 26 від 18.01.2017 до податкової накладної № 4 від 01.09.2016, виписаної під час отримання коштів у сумі 16.470,00 грн. за платіжним дорученням № 1370 від 01.09.2016.
Отже позивач у повному обсязі та своєчасно здійснив передоплату за поставку товару по специфікації № 1 від 10.08.2016, у зв'язку з чим відповідач мав поставити товар 22.10.2016.
Матеріали справи свідчать, що часткова поставка товару за договором відбулась лише 18.01.2017 згідно видаткової накладної № 15 на суму 1.176.064,03 грн.
Частину товару на суму 83.072,00 грн., за згодою сторін, було повернуто постачальнику згідно зворотної накладної № 2 від 06.02.2017.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу повністю не поставив.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної поставки товару або поставки неналежної якості, постачальник оплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно поставленого або неякісного товару.
Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, штраф становить 400.864,00 грн. (2.004.320,00 грн. х 20%).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про залік зустрічних однорідних вимог за вих. № 55ю від 20.03.2017, згідно якої на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України ТОВ «Юнітон» заявив про часткове припинення зобов'язань ТОВ «Стил Форт» перед ТОВ «Юнітон» по договору поставки № КВ-040 від 09.08.2016 в розмірі 208.240,03 грн. з одночасним повним припиненням зобов'язань ТОВ «Юнітон» перед ТОВ «Стил Форт» по договору поставки № КВ-040 від 09.08.2016 (148.240,03 грн.) та по видатковій накладеній № 492 від 10.11.2016, рахунок на оплату № 660 від 07.11.2016 (60.000,00 грн.) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Про стягненням іншої частини штрафу у розмірі 192.623,97 грн. ТОВ «Юнітон» звернулось з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі № 910/6374/17 враховуючи, що позивач просив стягнути з відповідача штраф лише в сумі 192.623,97 грн., пояснюючи це заліком зустрічних однорідних вимог за заявою № 55ю від 20.03.2017, а суд за власною ініціативою не вправі скористатись правом виходу за межі позовних вимог у відповідності до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, позов ТОВ «Юнітон» задоволено у заявленому позивачем розмірі, та з ТОВ «Стил Форт» стягнуто на користь ТОВ «Юнітон» штраф у розмірі 192.623,97 грн.
Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі № 910/6374/17 залишено без змін.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні приписи щодо припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням передбачено частинами 3 та 4 статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Виходячи з приписів наведених норм, зарахування представляє собою спосіб припинення зобов'язання та можливе за наявності умов їх зустрічності та однорідності, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
З постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі № 910/6374/17 вбачається, що ТОВ «Стил Форт» обов'язок сплатити покупцеві штраф не визнав, як не визнав ТОВ «Юнітон» наявності у нього заборгованості перед продавцем за поставлений йому товар, у зв'язку з чим між сторонами фактично існує спір щодо наявності обов'язку сплати штрафу та заборгованості з оплати поставленого товару (тобто відсутня безспірність), тому заява ТОВ «Юнітон» вих. № 55ю від 20.03.2017 про залік зустрічних однорідних вимог не приймається в якості належного доказу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки товару останній має сплатити позивачу залишок штрафу в розмірі 208.240,03 грн. (400.864,00 грн. - 192.623,97 грн.).
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил Форт» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19, код ЄДРПОУ 39003983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, код ЄДРПОУ 23853490) 208.240 (двісті вісім тисяч двісті сорок) грн. 03 коп. штрафу, 3.123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова