Справа № 699/245/18
Номер провадження № 2/699/306/18
07.05.2018 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Сміян А.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Карашинської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом,
Позивач звернулася до суду з позовом у якому просить визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті її діда ОСОБА_2 на житловий будинок з прибудовами та господарськими спорудами, що розташовані за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.10.2006 року помер її дід ОСОБА_2, який проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишилось спадкове майно, яке крім іншого скадалося із житлововогу будинку з прибудовами та господарськими спорудами, а вона є спадкоємцем зазначеного майна відповідно до заповіту. Однак нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на нього. Водночас, факт належності померлому ОСОБА_2 домоволодіння, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, підтверджується записами погосподарських книг.
Позивач та її представник ОСОБА_3, повноваження якої підтверджуються довіреністю від 26.02.2018 року, у судове засідання не з'явились, надіслали до суду заяву, згідно змісту якої позивач позовні вимоги підтримує повністю, розгляд даної справи просять провести за відсутності сторони позивача.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, не забезпечив явку та участь свого представника у засідання. Відповідно до змісту раніше надісланого листа позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.
На підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту ч.ч. 3, 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову за результатами підготовчого провадження, в порядку, встановленому ст. 207 ЦПК України.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2 помер 24.10.2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія 1-СР № 046023, виданого 25.10.2006 року Кошмаківською сільською радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Спадкоємцем ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту від 10.04.2003 року, посвідченого секретарем виконкому Кошмаківської сільської ради. Відповідно до змісту якого ОСОБА_2 заповідав все належне йому на день смерті майно ОСОБА_1С .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, який згідно довідки № 44, виданої 26.02.2018 року виконавчим комітетом Карашинської сільської ради, відповідно до записів погосподарських книг за 1991-1995 роки № 2 (особ. рах. № 48), за 1996-2000 роки № 1 (особ. рах. № 45), за 2001-2005 роки № 1 (особ. рах. № 45), за 2006-2010 роки № 1 (особ. рах. № 41), за 2011-2015 роки № 2 (особ. рах. № 0445), за 2016-2018 роки № 2 (особ. рах. № 0445), обліковується за ним.
Відповідно до змісту довідки № 43, виданої 26.02.2018 року виконавчим комітетом Карашинської сільської ради, вказане домоволодіння розміщене на неприватизованій земельній ділянці площею 0,25 га, які надавались для будівництва та обслуговування житлового будинку (запис в земельно-кадастровій книзі № 1).
З технічного паспорту, виготовленого 13.12.2017 року, вбачається, що домоволодіння, розташоване за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 46,5 м.кв., погрібу з шийкою «Е», прибудови «а», прибудови «б», літньої кухні «Б», сараю «В», сараю «Г», сараю «Д», убиральні «Ж», ганку, 1973 року побудови, ганку 1960 року побудови, хвіртки «1», воріт «2», огорожі «3», його інвентаризаційна вартість становить 189 992 грн.
Згідно висновку щодо відповідності забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, державним будівельним нормам і правилам, санітарним і протипожежним вимогам складеному 27.02.2018 року судовим експертом ОСОБА_4, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розміщений за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, відповідає вимогам містобудівної документації, державним будівельним нормам і правилам, санітарним і протипожежним вимогам.
Факт прийняття ОСОБА_1 спадщини померлого діда підтверджується довідкою № 238, виданою 11.10.2017 року Кошмаківською сільською радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, відповідно до змісту якої вона проживала разом з ОСОБА_2 у будинку, що розташований за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Згідно довідки № 10, виданої 19.01.2018 року Черкаським об'єднаним бюро технічної інвентаризації, будинок за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, за ОСОБА_2 не зареєстрований.
Відповідно до довідки державного нотаріуса ОСОБА_5 від 23.02.2018 року № 186/01-16 після смерті ОСОБА_2 14.05.2007 року заведено спадкову справу № 304. Також вказано, що 14.05.2007 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, а крім ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 у нотаріальну контору ніхто не звертався.
Постановою від 23.02.2018 року державним нотаріусом ОСОБА_5 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказаний житловий будинок.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на спадкове майно, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини (далі - Конвенція).
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно змісту п. 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, вказано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України.
Положеннями ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Положеннями ч. 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України вказано, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до змісту постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», записи у господарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлю, документами на відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову, тощо.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Відповідно до змісту листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Таким чином, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах судами мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, крім іншого, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, довідки сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, при розгляді справ судами застосовується як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) численними рішеннями (у справах «Воловік проти України», «Копецький проти Словаччини», «Суханов та Ільченко проти України», «Беєлер проти Італії» та інших) сформувала позицію, що поняття «майно» та «власність», які міститься у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст. 41 Конституції України та чинному ЦК України, та мають автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно, можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті.
Крім іншого, до майна у розумінні Конвенції належать також визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування правом.
Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Таким чином, характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Таким чином, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.
Відповідно до вказаного, суд вважає, що право на спадщину у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ слід розцінювати як право на «законне очікування» майна, яке входить до її складу.
Практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, вказано, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Враховуючи досліджені у судовому засіданні докази, у суду відсутні сумніви, що померлому ОСОБА_2 за життя належало домоволодіння за адресою: вул. Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, а позивач по справі, яка є його спадкоємцем за заповітом, своєчасно прийняла спадщину у встановленому законом порядку, що свідчить про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на вказаний житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.
Задовольняючи позовні вимоги суд також враховує, що таке визнання права власності за ОСОБА_1 не порушуватиме права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Водночас з урахуванням позиції позивача щодо залишення судових витрат по сплаті судового збору за нею, суд не стягує їх з відповідача на користь позивача.
Крім того, вирішуючи питання про судові витрати суд вважає, що оскільки відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні даного позову відповідно до квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.03.2018 року № 0.0.981223233.1, у розмірі 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 96 коп., підлягають поверненню їй з державного бюджету.
На підставі ст.ст. 13, 76-81, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 266, 268, 272, 273, 354-355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою та проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 райоу Черкаської області, паспорт серії СТ № 180971, виданий 23.07.2010 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з прибудовами та господарськими спорудами, що розташовані за адресою: Центральна, 21, с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, у порядку спадкування за заповітом.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СТ № 180971, виданий 23.07.2010 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.03.2018 року № 0.0.981223233.1, що становить 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 16.05.2018 року.
Суддя ОСОБА_6