24 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні №12017100060005707, -
Вказаною ухвалою суду залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС другого відділу управління з розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про арешт майна, а саме: грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, які було вилучено 27.02.2018 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 за ч. 1ст. 255,ч.1 ст.14, ч.4 ст.28, п.п.6,8,11,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.4 ст.28, п.п.6,8, 11,12 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні № 12017100060005707від 11 листопада 2017 року.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що орган досудового розслідування не довів необхідності арешту в порядку ст.. 170 КПК України та вказав, що майно, а саме, грошові кошти в розмірі 20000 доларів США, які були вилученів ході проведення обшуку належать ОСОБА_9 , та не є предметом кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді просить її скасувати та накласти арешт на грошові кошти, вилучені 27.02.2018 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 Зокрема, апелянт зазначає, що накладення арешту на тимчасово вилучене майно. необхідне з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що передбачає санкція ст. 115 КК України, за якою ОСОБА_8 повідомлено про підозру.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку захисника ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 11 листопада 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 120171000600005707, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 5 ст. 115, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 255 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно в липні 2017 року ОСОБА_10 , займаючи на той час посаду директора Департаменту елеваторної діяльності та реалізації готової продукції в Публічному акціонерному товаристві «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - Корпорація), та його знайомий ОСОБА_8 , будучи особами, близькими до ОСОБА_11 , який з 24 квітня 2017 року на підставі внутрішнього наказу № 247 від 18 квітня 2017 року «Про відпустку та покладення обов'язків» виконував обов'язки Голови правління Корпорації, достовірно знаючи про наявність та обставини конфлікту, що виник між останнім і заступником Голови правління Корпорації ОСОБА_12 з приводу незаконного, як на його думку, перейняття ОСОБА_11 з 05 травня 2017 року повноважень виконуючого обов'язки Голови правління Корпорації та перерозподілу у зв'язку із цим функціональних обов'язків між керівниками Корпорації, будучи зацікавленими в збереженні за ОСОБА_11 повноважень виконуючого обов'язки Голови правління Корпорації та закріплених за ним особисто повноважень першого заступника Голови правління Корпорації, визначених внутрішнім Наказом № 115 від 05 травня 2017 року «Про твердження організаційної структури», грубо ігноруючи положення статей 3, 27 Конституції України, а саме, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також, що кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, прийняли рішення про необхідність протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 , з метою припинення ним правомірної діяльності у зв'язку із виконанням свого службового обов'язку.
ОСОБА_8 підозрюється у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також керівництві такою організацією, з корисливих мотивів, щодо особи, у зв'язку з виконанням цією особою службового обов'язку, на замовлення, групою осіб,у організації вчиненні готування до умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого злочинною організацією, з корисливих мотивів, щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового обов'язку, на замовлення групою осіб, а саме кримінальних правопорушень передбачених ч. 1ст. 255,ч.1 ст.14, ч.4 ст.28, п.п.6,8,11,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.4 ст.28, п.п.6,8, 11,12 ч.2 ст.115 КК України про що останній 02.03.2018 року був повідомлений.
Відмовляючи в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту, слідчий суддя послався на те, що вилучене майно, не має жодного доказового значення у кримінальному провадженні та немає підстав вважати, що вказані грошові кошти можуть бути використані з метою забезпечення цивільного позову та забезпечення конфіскація майна, як виду покарання , так як вони належать ОСОБА_9 , що підтверджується розпискою.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів не погоджується.
Ухвала суду має відповідати вимогам статті ст. 370 КПК України, тобто ухвала повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою, ухвалена судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання ; відшкодування шкоди, завданої в наслідок вчинення кримінального правопорушення. Завданням же арешту такого майна є запобігання можливості його втрати.
Разом з тим, слідчий суддя районного суду при прийнятті рішення, вказаних норм КПК не дотримався. Відмовляючи у задоволенні клопотання не надав будь якої оцінки обставинам викладеним у клопотанні органу досудового розслідування щодо правової підстави для арешту майна, достатності доказів, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. До завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Завдання суду полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна, тобто закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження. Враховуючи, що в матеріалах провадження наявний цивільний позов (а.с. 146), та враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, санкцією якою передбачена конфіскація майна, як вид покарання, тому застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладених обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженню задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні №12017100060005707- задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС другого відділу управління з розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про арешт майна, а саме: грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, які було вилучено 27.02.2018 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 за ч. 1ст. 255,ч.1 ст.14, ч.4 ст.28, п.п.6,8,11,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.4 ст.28, п.п.6,8, 11,12 ч.2 ст.115 КК України у кримінальному провадженні № 12017100060005707від 11 листопада 2017 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС другого відділу управління з розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про арешт майна, а саме: грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, які було вилучено 27.02.2018 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити.
Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 12017100060005707від 11 листопада 2017 року, а сааме: грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, які було вилучено 27.02.2018 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 .
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа № 11-сс/796/2078/2018 Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_14
Доповідач: ОСОБА_1