17 травня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
перекладача Мохамед ОСОБА_14
розглянувши в залі суду в місті Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 , на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року у кримінальній справі по обвинуваченню:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котедж-Гроув, громадянина США, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , судимого 09.01.2008 року Конотопським райсудом Сумської області за ч. 3ст. 358 КК України до штрафу в сумі 850 грн.;
Справа № 2603/4723/12 Головуючий у першій інстанції Суддя-доповідач в апеляційній інстанції Апеляційне провадження № 11/796/87/2017 ОСОБА_16 ОСОБА_1 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2 , не судимої;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Н. Оратаг Мардапертського району Азербайджану, громадянки України, з вищою освітою, вдови, зареєстрованої в АДРЕСА_3 , проживаючої в АДРЕСА_4 , не судимої,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Богачевка Кривоозерського району Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, зареєстрованого в АДРЕСА_5 , проживаючого в АДРЕСА_6 , не судимого
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Лутугине Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_7 , проживаючого в АДРЕСА_8 , не судимого,
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Севастополь, з вищою освітою, зареєстрованої в АДРЕСА_9 , раніше не судимої,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Києва, громадянина України, розлучного, зареєстрованого в АДРЕСА_10 , проживаючого в АДРЕСА_11 , не судимого,
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженки м. Злинка Брянської області Росії, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, зареєстрованої в АДРЕСА_12 , не судимої,
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженки п. Коса Гора Тульської області Росії, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, зареєстрованої в АДРЕСА_13 , не судимої,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, -
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК Україниповернуто на додаткове рослідування Генеральному прокурору.
Скарги адвокатів ОСОБА_21 і ОСОБА_22 на дії слідчого залишено без розгляду.
Запобіжний захід ОСОБА_23 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 залишено у виді застави, ОСОБА_11 , ОСОБА_8 - у виді підписки про невиїзд.
Своє рішення суд мотивував тим, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 відбулося без залучення захисників, зокрема захисник обвинуваченого ОСОБА_10 не був повідомлений про заплановану слідчу дію, обвинуваченим не надано часу на ознайомлення з висунутим обвинуваченням, у зв'язку з чим обвинувачені не могли реалізувати своє право на захист.
Фледчеру ОСОБА_24 не вручено офіційне обвинувачення, не роз'яснено його, допит ОСОБА_6 відбувся без участі його захисників.
В протоколі про оголошення обвинувачення ОСОБА_9 час оголошення не зазначено, проте в цей же день розпочато його допит в якості обвинуваченого, в якому також не зазначено час проведення слідчої дії.
Порушення кримінальних справ від 06.04.2010 року та 15.04.2010 року а також пред'явлення остаточних обвинувачень відбувалося фактично після закінчення досудового слідства у справі та повідомлення потерпілих в порядку ст. 217 КПК України про закінчення досудового слідства.
Кримінальні справи за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. З ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, частинами 2 і 3 ст. 358 КК України порушені були лише 15.04.2010 р., тобто через 2 дні після повідомлення потерпілих про заплановане закінчення досудового слідства. Тобто, ще до порушення кримінальних справ та пред'явлення остаточного обвинувачення, орган досудового слідства визначився із закінченням досудового слідства, що свідчить про порушення права обвинувачених на захист.
Постанови про порушення кримінальних справ були вручені обвинуваченим лише 18.04.2010 р., тобто після пред'явлення обвинувачення за вказаними злочинами.
На вказану постанову прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а кримінальну справу направити до Деснянського районного суду міста Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Вважає твердження суду про те, що обвинуваченим надано недостатньо часу для захисту безпідставне, оскільки підсудним вручались копії постанови про порушення кримінальної справи, починаючи з 2008 року, та пред'являлось обвинувачення за ст. 190 КПК України, а тому їм було відомо заздалегідь про обставини кримінальної справи.
Всі слідчі і процесуальні дії відбувалися після роз'яснення особам прав підозрюваного та обвинуваченого, клопотань про не оголошення обвинувачення та про незрозумілість обвинувачення чи порушення їх прав на захист не заявлялось.
Щодо вручення копій постанов про порушення кримінальної справи від 15.04.2010 року пізніше, зазначає, що ст. 98-2 КК України передбачає можливість такого вручення та вважає, що це не потягло суттєвих наслідків чи істотних порушень.
Також необґрунтованими вважає висновки суду про те, що слідчий безпідставно направив лист потерпілим про оголошення закінчення досудового розслідування, оскільки вказаний лист направлений завчасно, з метою надати можливість потерпілим ознайомитись з матеріалами кримінальної справи.
Відповідно до п.п.11,13,15 розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України, дана кримінальна справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляції та просив її задовольнити, підсудних та їх захисників, які заперечували проти задоволення поданої прокурором апеляції, вважали, що кримінальну справу необхідно повернути на додаткове розслідування; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що подана апеляція прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 246 КПК України (1960 року) передбачено, що у постанові про повернення справи на додаткове розслідування суддя зазначає підстави повернення справи і може вказати, які слідчі дії повинні бути проведенні при додатковому розслідуванні.
Так, кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування в разі неправильності попереднього слідства або істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Однією з підстав для повернення справи на додаткове розслідування при попередньому розгляді справи є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону або неправильності проведеного дізнання чи попереднього слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
При поверненні справи на додаткове розслідування суддя зобов'язаний зазначити в ухвалі, які саме обставини повинні бути з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому повинні бути проведенні.
При цьому, неприпустиме повернення справи на додаткове розслідування з огляду на неповноту розслідування, якщо така неповнота може бути усунута в судовому засіданні.
Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону - це такі порушення, які не дають можливості встановити істину, істотно обмежили права і свободи громадян, перешкоджають правильно оцінити обставини справи і зробити законний і обґрунтований висновок.
Разом з тим, повертаючи справу на додаткове розслідування, судом наведених вимог закону не виконано. У постанові суду не наведено переконливих аргументів щодо неможливості усунути неповноту та неправильність досудового слідства у суді, а тому справу безпідставно повернуто на додаткове розслідування.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, досудовим розслідуванням обвинувачуються ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.
20.04.2010 обвинуваченим оголошено про закінчення досудового слідства, після чого справу направлено до суду.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК Україниповернуто на додаткове розслідування Генеральному прокурору на підставі ст. 246 КПК України (1960 року).
Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення послався на те, що обвинуваченим не надано часу для знайомлення з висунутим обвинуваченням, у зв'язку з чим порушено їх право на захист.
Так, за результатами досудового слідства у відповідності до вимог ст. ст. 94, 98 КПК України порушувались кримінальні справи щодо осіб в діях яких убачались ознаки злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що обвинуваченим неодноразово роз'яснювались їх права, слідчі та процесуальні дії у кримінальній справі відбувались після роз'яснення особам їх прав як в якості підозрюваних, так і в якості обвинувачених.
Будь-яких клопотань від учасників кримінальної справи щодо не оголошення обвинувачення та не роз'яснення його суті не надходили.
При цьому, підсудним Флетчера ОСОБА_24 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 пред'явлено обвинувачення за участі їх захисників, а у разі відмови від захисника - обвинувачення оголошувалося у передбаченому законом порядку.
Посилання суду щодо не вручення ОСОБА_26 всіх матеріалів кримінальної справи для ознайомлення спростовуються матеріалами кримінальної справи, зокрема даними протоколу оголошення про пред'явлення обвинувачення, роз'ясненнями його суті і вручення копії постанови від 15.04.2017 (а.с. 73 т. 189).
Таким чином, посилання суду про те, що особам не оголошувалося обвинувачення є безпідставними, та спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Крім того, ст. 255 КПК України (1960 року) передбачено, що після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокуророві, підсудному, його захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві ї їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Однією з підстав повернення кримінальної справи на додаткове розслідування стало те, що органом досудового розслідування після пред'явлення обвинувачення вручені обвинуваченим ОСОБА_26 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 постанови про порушення кримінальних справ.
Проте, колегія суддів вважає, що зазначена підстава не потягла суттєвих наслідків чи істотних порушень кримінально-процесуального закону.
Також необґрунтовані твердження суду першої інстанції про те, що слідчий безпідставно направив потерпілим лист про оголошення закінчення досудового розслідування у справі від 13.04.2010 після чого ще постановляв постанови про порушення кримінальної справи та пред'явлення обвинувачення не обґрунтовані, оскільки у зазначеному листі слідчий повідомляв потерпілих щодо запланованого оголошення їм про закінчення досудового розслідування, а не про те, що досудове розслідування завершено, як про зазначає суд у своєму рішенні.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідним наголосити на тому, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, наведені в оскаржуваній постанові суду підстави повернення справи на додаткове розслідування колегія суддів вважає передчасними.
Таким чином, суд не вмотивував належним чином прийняте рішення, зокрема не вказав, чому суд позбавлений можливості усунути неправильність попереднього слідства у судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, суду першої інстанції необхідно призначити кримінальну справу до розгляду і у передбаченому законом порядку здійснити судовий розгляд, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи із дотриманням принципів кримінального процесу, перевірити пред'явлене обвинувачення, дослідити докази і дати оцінку кожному доказу, як окремо, так і в їх сукупності, і за результатами судового слідства винести законне і обґрунтоване рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, постанова Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року скасуванню, а кримінальна справа поверненню до Деснянського районного суду міста Києва на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, та п. п. 11, 13, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України повернуто на додаткове рослідування Генеральному прокурору, скасувати.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України повернути до Деснянського районного суду міста Києва на новий розгляд.
Судді:
_______________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3