Справа № 11-cc/796/2674/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ. «ФОРТУНА-БАНК» ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 42014100000000597, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3994, 70 кв. м., яке належить ПАТ «Фортуна-Банк» на підставі свідоцтва про право власності, та перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк», відповідно до договору іпотеки від 11.01.2014 № 21917Z1.
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для арешту майна, передбачених ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів та заборони відчуження майна, оскільки існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони призведе до перетворення та передачі цього майна, що унеможливить відшкодування шкоди завданої злочином у виді конфіскації цього майна.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій, вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у накладенні арешту на майно.
Мотивуючи свої вимога, апелянт зазначає, що накладання арешту на неплатоспроможний банк заборонено чинним законодавством України (ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України), сам ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» є добросовісним набувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, накладання арешту на яке заборонено, згідно положень ч. 10 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України.
Також додає, що висновки які викладені в клопотанні орану досудового розслідування про те, що арештоване майно є речовим доказом нічим не підтверджено, оскільки. майно ПАТ «ФОРТУНА -БАНК» не визнано в порядку передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України речовими доказами. На сам кінець додає, що жодній посадовій собі АТ «ФОРТУНА -БАНК» не повідомлено про підозру з моменті досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ПАТ «ФОРТУНА-БАНК», які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків
Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням СБ України на даний час здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за№ 42014100000000597 від 12.06.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 388 КК України.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що протягом тривалого часу службові особи АТ «Укрексімбанк», 100% акцій якого належать Державі, ПАТ «Фортуна-Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товарної біржі «Статус Експерт», зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші невстановлені особи, протягом тривалого часу зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили умисні дії, внаслідок чого настали тяжкі наслідки у вигляді спричинення АТ «Укрексімбанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб матеріальної шкоди, яка більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Надалі у провадженні встановлено, що службові особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та інші невстановлені особи вчинюють протиправні дії спрямовані на завдання збитків Державі на загальну суму понад 40 млн. грн., організовуючи реалізацію майна яке перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк» за значно заниженою вартістю на користь підконтрольної їм юридичної особи, шляхом недопущення сторонніх осіб до он-лайн системи продажу в день проведення торгів.
При цьому у лютому 2017 року АТ «Укрексімбанк» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.02.2018 № 500 затверджено умови продажу нежитлового приміщення площею 3, 994 тис. кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з початковою вартістю реалізації у 370 млн. грн. Окрім цього, вказаним рішенням встановлено покрокове зниження ціни реалізації зазначеного лоту F18G13821 на кожних наступних відкритих торгах на 10% від запровадженої ціни реалізації, але не більше ніж на 30% від початкової.
04 квітня 2018 року старший слідчий в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить ПАТ «Фортуна-Банк», з метою запобігання можливого використання, передачі, відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечення можливого покарання у виді застосування спеціальної конфіскації. Слідчий суддя погодився із вказаними доводами слідчого та задовольнив клопотання про накладення арешту на майно.
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Обов'язковою умовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є наявність достатніх доказів, передбачених ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на орган досудового розслідування, який звернувся з клопотанням про арешт майна, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю, який розглядає клопотання.
З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК Українита Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Орган досудового розслідування, звертаючись до суду з відповідним клопотанням, ставить за мету забезпечення відшкодування завданої матеріальної шкоди в результаті вчинення кримінальним правопорушення, забезпечення конфіскації майна та збереження майна як речового доказу. Однак, суд не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту, достатності доказів можливої конфіскації майна, шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Об'єктивних підстав вважати, майно виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення, одержано в набуте в наслідок його вчинення було предметом злочину, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, не має.
Відсутні такі дані і щодо причетності посадових осіб ПАТ «ФОРТУНА -БАНК» до розслідуваного кримінального провадження. З доданих до клопотання органу досудового розслідування матеріалів не вбачається причетності та факту вчинення службовими особами ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» у взаємозв'язку з АТ «Укрексімбанк», Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Товарною біржею «Статус Експерт», умисних дій направлених на реалізацію Активів Фонду за заниженою вартістю, що призводить до завдання збитків державі. В матеріалах провадження відсутнє повідомлення про підозру службовим особам ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» у вчиненні злочинів, передбачених передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 388 КК України, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, що спростовує посилання слідчого судді про накладення арешту з метою забезпечення можливості конфіскації майна, відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням та є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження
При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що орган досудового розслідування звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, яким виступає нежитлове приміщення що належить ПАТ «ФОРТУНА-БАНК», першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України. Проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було.
Прокурор подав постанову про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні під час розгляду апеляційної скарги, однак колегія судді приходить до висновку щодо неможливості прийняття такого доказу до уваги, оскільки дата винесення постанови слідчого є 27 квітня 2018 року, що вказує на те що остання була винесена після прийняття рішення слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року.
В самій постанові не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином майно має відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитись на ньому та чи можна взагалі його використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою збереження речового доказу та забезпечення можливої конфіскації його як виду покарання.
З урахуванням викладених обставин, які свідчать про порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ. «ФОРТУНА-БАНК» ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35 (літ. В), загальною площею 3994, 70 кв. м., яке належить ПАТ «Фортуна-Банк» на підставі свідоцтва про право власності, та перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк», відповідно до договору іпотеки від 11.01.2014 № 21917Z1 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 про накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3994, 70 кв. м., яке належить ПАТ «Фортуна-Банк».
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4