справа №757/18215/17-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Писанець В.А.
24 травня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Семенюк Т.А., Шкоріної О.І.
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунальної організації «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної організації «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва», третя особа Первинна профспілкова організація Олександрівської клінічної лікарні м. Києва про визнання незаконними та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунальної організації «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» та просив визнати протиправним та скасувати Наказ Головного лікаря «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» «Про застосування дисциплінарного стягнення» №53/к від 24 лютого 2017 року щодо оголошення догани завідуючому сателітного відділення діалізу ОСОБА_1
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ головного лікаря Олександрівської клінічної лікарні м. Києва «Про застосування дисциплінарного стягнення» № 53/к від 24.02.2017 щодо оголошення догани завідуючому сателітного відділення діалізу ОСОБА_1
В апеляційній скарзі «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмовлення в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене судом з недотриманням норм матеріального та процесуального права, без надання належної оцінки доказам. В обґрунтування своїх доводів вказує, що ОСОБА_1 як завідуючий сателітним відділенням в повному обсязі свідомо володів інформацією, що у відділенні станом на початок лютого повністю відсутній розчин натрію хлориду 0,9%, без якого лікування пацієнтів методом діалізу взагалі неможливе, проте не вжив жодних заходів задля забезпечення роботи апаратів та збереження життя пацієнтів. Зазначає, що ОСОБА_1 володів інформацією про дату запланованого введення в експлуатацію нових апаратів.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4099/2018
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що позивача не було повідомлено про введення 14.02.2017 в експлуатацію у відділенні додатково ще десяти апаратів для гемодіалізу. Зазначила, що позивач щомісячно готує та подає на ім'я головного лікаря Лікарні «Звіт про хворих, які лікуються сеансами гемодіалізу», в якому вказує детальну інформацію про потребу відділення у всіх видах витратних матеріалів та медикаментів для проведення замісної процедури гемодіалізу на наступний місяць по кожному пацієнту.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Гриньов М.А., Мосійчук О.В. в інтересах КО «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції.
Малолітній Л.М. представник Первинної профспілкової організації Олександрівської клінічної лікарні м. Києва підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції скасувати.
ОСОБА_1 подав до суду заяву та просив розглядати справу без нього, за участю представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчасно вживались всі залежні від нього заходи повідомлення керівництва про необхідну кількість медикаментів в межах наданих йому повноважень згідно посадової інструкції, тому необґрунтованим є застосування дисциплінарного стягнення до позивача.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працює на посаді завідуючого сателітним відділенням діалізу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва.
29.12.2016 та 13.02.2017 на поза баланс лікарні, згідно акту приймання-передачі товару, було прийнято апарати для гемодіалізу «Artis Physio» виробника «Gambro Dasсo S.p.А.» за договором безоплатного користування.
13.02.2017 позивач звернувся з рапортом до Головного лікаря Олександрівської клінічної лікарні м. Києва Антоненко І.Л., в якому зазначив, що у відділені діалізу станом на 13.02.2017 розчину натрію хлориду 0,9 % немає.
Враховуючи те, що рапорт про відсутність розчину натрію хлориду 0,9 % подано 13.02.2017 з нагальною потребою у забезпеченні станом на 14.02.2017 сателітного відділення діалізу вказаним розчином, в кількості 26000 мл., дана ситуація могла б критично вплинути на процес лікування хворих з хронічною нирковою недостатністю, а також враховуючи , що вказані обставини поставили під загрозу життя та здоров'я важкохворих пацієнтів відповідно комісією у складі: заступник головного лікаря з хірургії - І.Г.Криворчук, начальник відділу кадрів - Н.Є. Товарніченко, провідний юрисконсульт - О.В. Мосійчук було складено акт від 24.02.2017 (т. 1, а. с. 12). На підставі даного акту, зокрема, Наказом головного лікаря Олександрівської клінічної лікарні м. Києва «Про застосування дисциплінарного стягнення» № 53/к від 24.02.2017 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов'язків та розпоряджень головного лікаря (т. 1, а. с. 10).
ОСОБА_1, вважаючи наказ про оголошення догани незаконним та необґрунтованим, звернувся із відповідним позовом до суду.
Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, із яким укладено трудовий договір. Статтею 29 КЗпП України на власника (уповноваженого ним органу) покладено обов'язок щодо роз'яснення працівникові до початку його роботи прав та обов'язків, інформування щодо умов праці. Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП України).
Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов'язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.
Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни. Наказ про застосування до працівника стягнення не може містити стягнень, не передбачених ст. 147 КЗпП.
Частиною 1 ст. 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Стаття 149 КЗпП України передбачає порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Перш ніж винести працівникові догану роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.
Матеріали справи свідчать, що Наказом головного лікаря Л.П. Антоненком Олександрівської клінічної лікарні м. Києва «Про застосування дисциплінарного стягнення» № 53/к від 24.02.2017 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов'язків, рапорту головного лікаря та акту комісії. Підставами зазначено: Акт комісії від 24.02.2017; рапорт заступника головного лікаря Криворучка І.Г.; рапорт завідуючого сателітного відділення діалізу ОСОБА_1; пояснювальна записка заступника головного лікаря Криворучка І.Г. (т. 1, а. с. 10).
З метою отримання пояснень та розуміння складності ситуації, відповідно до резолюції керівника, на поданому 13.02.2017 Рапорті вх. № 69, завідувача сателітного відділення ОСОБА_1 та заступника головного лікаря Криворчука І.Г. було зобов'язано надати пояснення, щодо невчасної доповіді по суті, а також доповісти потребу на місяць (т. 1, а. с. 11). Із вказаною резолюцією позивач ознайомився під розписку, що вбачається з запису в журналі вхідної кореспонденції (т. 2, а. с. 90).
Пояснення від заступника головного лікаря Криворчука І.Г. зареєстровано через канцелярію лікарні 21.02.2017, відповідно до яких вказується на порушення позивача, щодо порушення роботи відділення з пропозицією розгляду питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Станом на 24.02.2017, будь-яких письмових пояснень від ОСОБА_1 не надійшло, комісією у складі відповідних осіб було складено Акт про ненадання письмових пояснень по суті (т. 1, а. с. 12).
Відповідно до п. 1.2. Посадової інструкції завідувача відділенням нефрології та діалізу лікаря-нефролога ОСОБА_1 зазначено, що основним завданням позивача як завідуючого відділенням є керівництво діяльністю всього персоналу з метою належної організації лікувально-діагностичного процесу, підвищення ефективності та якості медичної допомоги хворим.
Згідно з п. 2.4.4. Посадової інструкції, позивач зобов'язаний контролювати правильність та своєчасність складання старшою медичною сестрою вимог в аптеку на медикаменти, медичний інвентар, перев'язувальні матеріали, витратні матеріали, тощо.
Пунктом 4.2. Посадової інструкції передбачено відповідальність за невиконання своїх посадових обов'язків, неприйняття рішень, що входять у сферу його компетенції, а також за невиконання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку - в межах визначених чинним законодавством про працю та законодавством України. Завідувач відділення несе відповідальність за неякісну роботу, бездіяльність і неправильні рішення, які входять у сферу його обов'язків та компетенції - у відповідності з діючим законодавством (п. 4.5). Пунктом 4.8.Посадової інструкції передбачено відповідальність за халатне відношення до виконання своїх посадових обов'язків (т. 1, а. с. 13-20).
Таким чином, з метою належної організації лікувально-діагностичного процесу, якості та ефективності надання медичної допомоги хворим, завідуючий відділеннямзобов'язаний належним чином виконувати свої обов'язки, зокрема, своєчасно та в повному обсязі інформувати керівництво лікарні у забезпеченні підпорядкованого йому відділення у медикаментах, медичному інвентарю, перев'язувальних матеріалах, витратних матеріалах, тощо та в подальшому з відповідноювимогою звернутися до аптеки для отримання вищевказаного медичного інвентарю. У разі не виконання своїх обов'язків настає відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання листа ДОЗ № 692 від 10.04.2014 та Розпорядження голови комітету з конкурсних торгів №124/ккт від 09.04.2014, та на виконання Наказу ДОЗ № 207 від 10.04.2014, завідувач відділенням за затвердженою формою повинен звітувати за минулий місяць про кількість пацієнтів, які перебувають на лікуванні у відділенні позивача, розрахунок дози того чи іншого препарату, який використаний для кожного пацієнта індивідуально.
Відповідно до Наказу ДОЗ № 207 від 10.04.2014 «Про удосконалення надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю м. Києва», пункту 6.2.3., якого з метою отримання достовірної інформації щодо кількості хворих, які лікуються методами гемодіалізу та перитонеального діалізу, видів отриманих витратних матеріалів, режиму лікування тощо, забезпечити розміщення до 05 числа поточного місяця заповнених облікових форм «Звіт про хворих, які лікуються сеансами гемодіалізу» (Додаток 2) та «Звіт про хворих, які лікуються сеансами перитонеального діалізу» (додаток 3) (т. 2, а. с. 83-85).
Як вже зазначалося раніше, 29.12.2016 у відділенні, яке очолює позивач, надійшли два нових апарати для гемодіалізу «Artis Physio» виробника «Gambro Dasсo S.p.А.», які потребували для своєї роботи значно більший об'єм розчину натрію хлориду 0,9 % (1000 мл), ніж старі апарати, які потребували 400 мл вказаного розчину.
13.02.2017 на поза баланс вказаного відділення було прийнято ще 10 апаратів для гемодіалізу «Artis Physio» виробника «Gambro Dasсo S.p.А.».
У відділенні станом на 18.01.2017 - 19.01.2017 у наявності були флакони по 400 мл в кількості 219 одиниць, що дозволило б в повному обсязі забезпечити вказаним розчином всіх пацієнтів (86 чол.). Проте, за вказівкою завідуючого було видано лише 100 флаконів, що дозволило забезпечити лише 50 пацієнтів.
Станом на 06.02.2017 розчину натрію хлориду 0,9 % (флакон - 400 мл) видано 9 флаконів, на залишку - 0, тобто забезпечено всього 4 пацієнтів з розрахунку в середньому 86 існуючих пацієнтів (т. 1, а. с. 72).
Колегія суддів вважає, що позивач, як завідуючий сателітним відділенням, не міг не володіти інформацією, що у відділенні до функціонування нових апаратів відсутні витратні матеріали, а саме розчин натрію хлориду 0,9 %, без якого лікування пацієнтів методом діалізу взагалі неможливе.
Матеріали справи свідчать, що позивач щомісячно готував та подавав на ім'я головного лікаря Лікарні «Звіт про хворих, які лікуються сеансами гемодіалізу», в якому вказується детальна інформація про потребу сателітного відділення діалізу Лікарні в усіх видах витратних матеріалів та медикаментів для проведення замісної процедури гемодіалізу на наступний місяць по кожному пацієнту (т. 1, а. с. 33-38, а. с. 137-148), але останні не містять даних про те, що позивач замовляв розчин натрію хлориду 0,9 % на січень - лютий 2017 року.
Ксерокопія скріншоту таких заявок у січні-лютому 2017 року, яка була надана представником позивача на її телефоні не була визнана судом апеляційної інстанції належним та допустимим доказом, в зв'язку з чим не може бути доказом на підтвердження вказаних обставин. Більш того, представник позивача не змогла пояснити в суді чому вказані докази не надавалися при розгляді справи в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 4 Протоколу № 4 від 20.11.2017 Засідання комісії щодо роботи сателітного відділення діалізу та прийняття неупередженого рішення, комісією проводилась перевірка визначення відповідальних осіб за організацію та безперебійне забезпечення відділення всіма видами витратних матеріалів для проведення замісної ниркової терапії.
Комісія дослідила, що під час підписання актів приймання-передачі апаратів штучної нирки від 06.01.2017 (2 шт. ), від 13 лютого 2017 року (10 шт.), а також проходження персоналом курсу навчання по роботі з апаратом для діалізу «Artis Physio» завідувач відділення ОСОБА_1. знаходився на робочому місці і погоджував власним підписом вказані акти. Більш того, встановлення апаратів, погодження міста їх розташування було б неможливим, без попередньої домовленості з завідувачем. З книги обліку лікарських засобів комісією вбачається, що для забезпечення 1 пацієнта у лікуванні методом діалізу на старому апараті «Gambro» необхідно 400-600 мл препарату, на нові апарати потреба складає 800-1000 мл. Тобто, знаючи, що у відділенні встановлюються нові апарати ОСОБА_1 заздалегідь не подав заявку на придбання розчину натрію хлориду, без якого лікування пацієнтів методом діалізу неможливо. Більше того, з книги обліку лікарських засобів вбачається, що станом на 07.02.2017р. у відділенні зовсім не залишилось препарату, що в свою чергу могло привести до тяжких наслідків. Незрозуміла позиція завідувача відділенням ОСОБА_1, яка проявляється у бездіяльності, а саме неподанні потреби у розчині натрію хлориду, тоді як вони починаючи з 19.01.17 р. були на нулі, останній почав інформувати про це адміністрацію лікарні, проте лише 13.02.2017 р., тобто перед введенням в дію нових апаратів, потреба у функціонуванні яких значно більша. Звертається увага комісії, що відповідно до книги обліку лікарських засобів, яка ведеться у відділенні можливо завчасно спрогнозувати таку потребу.
Комісія вважає, що своєю бездіяльністю, тобто навмисним халатним ставленням до своїх посадових обов'язків, ОСОБА_1. довів ситуацію з медичними препаратами до критичної, порушивши при цьому свої прямі посадові обов'язки, що є не припустимим для керівника медичного відділення, існування якого є життєво необхідним для тяжкохворих пацієнтів гемодіалізу та нефрології.
За результатами роботи комісії прийшла до висновку про неспроможність ОСОБА_1 як завідуючого сателітним відділенням діалізу виконувати організаційно-розпорядчі функції та організовувати лікувально-діагностичний процес в сателітному відділенні діалізу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва (т. 1, а. с. 193-197).
Враховуючи наведене, в суді апеляційної інстанції встановлено, що 29.12.2016 та 13.02.2017 на позабалансовий рахунок у відділення було поставлено нові апарати для діалізу «Artis Physio», на які потреба препарату для забезпечення 1 пацієнта у лікуванні методом діалізу складає 800-1000 мл., на відміну від старих апаратів 400-600 мл.
Разом з тим, ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства у встановленні строки, кожного місяця не подавав потребу про забезпечення роботою відділення, у зв'язку з чим виникла відсутність лікарських засобів для забезпечення роботи апаратів та збереження життя пацієнтів.
Колегія суддівтакож вважає встановленим, що ОСОБА_1 звітував за попередні місяціпро кількість пацієнтів, які перебувають на лікуванні у його відділенні, розрахунок дози того чи іншого препарату, який використаний для кожного пацієнта індивідуально, однак не звертався із потребою про необхідність лікарських засобів на наступний місяць, враховуючи наявність установлених нових апаратів штучної нирки, які потребують більше кількості препарату на 1 пацієнта, ніж старі апарати.
Таким чином, хибними є висновки суду першої інстанції про те, що «Звіт про хворих, які лікуються сеансами гемодіалізу» свідчить про завчасне здійснення позивачем повідомлення керівництва про потребу відділення у витратних матеріалах та медикаментах.
Також колегія суддів вважає, що Рапорт позивача від 08.02.2016 (т. 1, а. с. 149) не може вважатися здійсненням останнім належним чином своїх обов'язків щодо звернення із потребою щодо необхідності лікарських засобів.
Щодо рапорту від 08.02.2017 про вимогу позивача вирішити питання забезпечення витратними матеріалами для апарату INNOVA або встановлення апаратів ARTIA, відсутні відомості про подання останнього до канцелярії лікарні та не спростовує того, що станом на грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року були відсутні необхідні лікарські засоби, а лише підтверджує, що із запізненням ОСОБА_1. звернувся із такою потребою.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження своїх вимог.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства та його Посадової інструкції заходи завчасного повідомлення керівництва про потребу відділення у витратних матеріалах та медикаментах, а тому були наявні підстави для видання Наказу про оголошення ОСОБА_1 догани за неналежне виконання функціональних обов'язків та розпоряджень головного лікаря.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Отже, вимоги апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене та вимоги п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу і скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Комунальної організації «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної організації «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва», третя особа Первинна профспілкова організація Олександрівської клінічної лікарні м. Києва про визнання незаконними та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Т.А. Семенюк
О.І.Шкоріна