Справа № 11-кп/796/509/2018 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія КК:ч. 3 ст. 186 КК України Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
17 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, -
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком ОСОБА_8 визнано винним у тому, що 22 січня 2017 року, приблизно о 23 годині 15 хвилин, він, перебуваючи по АДРЕСА_3 , підбіг до потерпілої ОСОБА_9 та відкрито заволодів жіночою сумкою з її речами, чим завдав останній значну матеріальну шкоду на суму 150 595 гривень 51 копійка.
В апеляційній скарзі виконуючий обов'язки прокурора м. Києва ОСОБА_10 , не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікації вчиненого обвинуваченим злочину, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, у зв'язку з його невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м'якості та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 186 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.
Своє прохання прокурор обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки підвищеному рівню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам справи, даним про небезпечність особи обвинуваченого.
Так, останній хоча раніше і не притягувався до кримінальної відповідальності, однак вчинив відкрите викрадення майна, що завдало значної шкоди потерпілому, яке є тяжким. Відсутність цивільного позову не може свідчити про можливість виправлення винної особи без ізоляції від суспільства.
На думку прокурора, судом безпідставно враховано в якості обставини, що пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_8 у вчиненні злочину, оскільки визнання останнім своєї вини свідчить лише про намагання його уникнути справедливого покарання за скоєне.
Судом не було з'ясовано думку потерпілої ОСОБА_9 щодо призначення покарання, оскільки остання не приймала участі у судовому засіданні.
За таких обставин, прокурор вважає, що судом першої інстанції незаконно застосовано до ОСОБА_8 ст. 75 КК України та звільнено його від відбування призначеного покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та захисника, які вважали вирок законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 186 КК України, доведена дослідженими судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України доказами і в апеляційній скарзі не заперечується.
Відповідно до 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вказані вище вимоги закону України про кримінальну відповідальність.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом належним чином враховані тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином тяжким, дані про особу обвинуваченого, зокрема відсутність попередніх судимостей, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику; наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, зокрема щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди; відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що покарання у виді 5 років позбавлення волі є таким, що відповідає вчиненому та особі обвинуваченого. При цьому прокурор в апеляційній скарзі також погоджується саме з таким видом та розміром покарання.
При прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням судом першої інстанції враховано його щире каяття, критичне ставлення до вчиненого, відсутність вимог потерпілого про відшкодування шкоди, оскільки в тому числі за ініціативи обвинуваченого викрадене майно їй повернуто, фактичні обставини скоєного.
На думку колегії суддів, рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням належним чином мотивоване у вироку та прийнято судом з дотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_9 була присутня в підготовчому судовому засіданні та повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, однак не з'явилася за власної ініціативи. Тому, суд першої інстанції був позбавлений можливості з'ясувати думку останньої щодо покарання обвинуваченого.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, оскільки доводи, що в ній викладені, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
При цьому вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року щодо ОСОБА_8 підлягає зміні на підставі ч.2 ст. 404 КПК України, оскільки у вступній його частині невірно зазначено місце проживання та реєстрації обвинуваченого, що є суттєвим для подальшого його виконання.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 419, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора м. Києва ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року щодо ОСОБА_8 змінити, зазначивши у вступній частині вироку, що ОСОБА_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.3 ст. 186 КК України, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4