15 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження № 12017100030010747 відносно -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.05.2012 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 186, ч.1 ст. 304 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; звільнився 12.03.2013 року по відбуттю покарання;
- 19.04.2016 року Апеляційним судом м. Києва за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 26.06.2017 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 26.06.2017 року з-під варти в залі суду по відбуттю покарання, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року, -
Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Згідно вироку суду, 11.08.2017 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в торговому залі магазину «ЕКО» по пр. Маяковського, 17 в м. Києві, підійшов до полиць з товаром, після чого, впевнившись, що за його йями ніхто не спостерігає, поклав до пакету належний ТОВ «ЕКО» товар на загальну суму 527 грн. 83 коп. (без ПДВ) та тримаючи при собі вказаний товар пройшов повз касову зону магазину не розрахувавшись, однак не довів до кінця свій злочинний умисел з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони магазину.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію своїх дій, посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року та пом'якшити призначене йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, застосувавши положення ст. 75 КК України або призначити йому інше покарання не пов'язане з позбавленням волі.
При цьому зазначає, що суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочину, оскільки згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №7, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч.4 ст. 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
Також вважає, що при призначенні покарання, суд першої інстанції не врахував всіх обставини справи, а саме не врахував як обставину, що пом'якшує покарання - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, оскільки він тривалий проміжок часу не міг знайти роботу, внаслідок чого у нього не вистачало грошових коштів на продукти харчування та речі першої необхідності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження №12017100030010747 та апеляційні доводи;провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи, що фактичні обставини справи та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 учасниками кримінального провадження не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який не було доведено до кінця, відсутність реальних матеріальних збитків завданих злочином, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його щире каяття, що суд обґрунтовано визнав обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого та за наявності обставини, що обтяжує покарання, а саме рецидиву злочину, дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волістроком на 1 рік, що в даному випадку відповідає положенням частини 3 статті 68 КК України, якою визначено, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що підстави призначення обвинуваченому ОСОБА_6 саме такого покарання судом належним чином мотивовані, а його апеляційні посилання на ту обставину, що вказане кримінальне правопорушення він вчинив внаслідок збігу тяжких особистих обставин і, що на його утриманні перебуває його матір, яка є особою похилого віку та потребує постійного догляду не є безумовною підставою, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, для пом'якшення призначеного йому покарання.
Крім того, згідно статті 34 КК України та роз'яснень, що містяться у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Оскільки відповідно до частини першої статті 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, то вчинення саме в цей період нового умисного злочину утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив.
Отже з огляду на зазначені вимоги кримінального процесуального закону, суд першої інстанції, всупереч тверджень апелянта, обґрунтовано врахував рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , оскількияк вбачається з матеріалів даного кримінального провадження останній був засуджений 14.05.2012 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185; ч.1 ст. 186 КК України в тому числі за ч.1 ст. 304 КК України, що є тяжким злочином, а відтак, з урахуванням положень п.8 ч.1 ст. 89 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 є особою, яка вчинила новий умисний злочин, передбачений ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, маючи не зняту і не погашену судимість, який утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував всі ті обставини, які, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, враховуються судом при призначенні покарання, а тому вирок суду є законним та обґрунтованим, покарання справедливим і підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та пом'якшення призначеного йому покарання, про що ставиться питання в апеляційній скарзі , не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №12017100030010747 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: _______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3