Справа № 11-cc/796/2549/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
14 травня 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, -
за участю:
представників власника майна ТОВ «ІВП Тріада» - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ІВП Тріада» (код ЄДРПОУ 33203410) наявні на рахунках цього Товариства, відкритих у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627), а саме: № НОМЕР_1 (російський рубль), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США), № НОМЕР_2 (євро), № НОМЕР_2 (українська ривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), № НОМЕР_4 (українська гривня), встановивши заборону здійснення з них видаткових операцій, крім обов'язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представники ТОВ «ІВП Тріада»- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подали апеляційну скаргу у якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2018 року та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянти посилаються на те, що прокурор не дотримався вимог закону при звернення до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки не довів тих обставин, на які посилався у клопотанні, зокрема, того, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках підприємства відповідають критеріям ст.98 КПК України, а надані ним докази на підтвердження доводів клопотання не підтверджують викладених у ньому обставин.
Також, скаржники зазначають, що жодній посадовій особі ТОВ «ІВП Тріада» не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відсутнє будь-яке рішення про визнання укладених між ПАТ «Укртрансгаз» та ТОВ «ІВП Тріада» угод недійсними, фіктивними чи удаваними та не доведено, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ІВП Тріада» були набуті кримінально протиправним шляхом.
Накладення арешту на грошові рахунки ТОВ «ІВП Тріада», як зазначають апелянти, зупиняє його господарську діяльність.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення представників власника арештованого майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Матеріалами судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без виклику директора ТОВ «ІВП Тріада», чи представника цього товариства. Копія ухвали слідчого судді про арешт майна була отримана представником ТОВ «ІВП Тріада» лише 20.04.2018 року та 24.04.2018 року представник подав до Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу. Таким чином, останній не пропустив п'ятиденний строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Управлінням з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004206 від 17.11.2017 року за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Зазначено, що протягом 2017 року службові особи ПАТ «Укртрансгаз» спільно із службовими особами підприємств приватного сектору економіки, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересів служби, з метою одержання для себе і третіх осіб неправомірної вигоди запроваджено протиправну схему привласнення грошових коштів Товариства. За вказаною схемою ПАТ «Укртрансгаз» укладало із підприємствами приватного сектору економіки удавані угоди про проведення робіт та надання послуг, на виконання яких перераховувало грошові кошти на їх банківські рахунки. Останні з метою приховання своїх злочинних дій проводили транзитні фінансові потоки за ланцюгом взаємовідносин на підприємства з ознаками фіктивності для подальшого конвертування грошових коштів у готівку.
При аналізі податкової звітності ПАТ «Укртрансгаз» за 2016-2017 роки, як зазначає орган досудового розслідування, виявлено факти проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на отримання матеріальної вигоди третім особам, з використанням підприємств з ознаками транзитерів, а саме: ТОВ «Укрбуд домінанта», ТОВ «ІВП Тріада», ТОВ «Технопромсервіс ЛТД», ТОВ «Укргазтех», КДП «НМУ «Електропівденмонтаж» та ТОВ «Квант плюс», операції з якими не мають статусу «господарських операцій» згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зокрема, протягом 2016-2017 років ПАТ «Укртрансгаз» провело фінансові потоки, спрямовані на конвертування коштів у готівку, використовуючи вказані підприємства, на суму:
- КДП «НМУ «Електропівденмонтаж» - 24 761 967,8 грн.;
- ТОВ «Квант Плюс» - 11 197 249,46 грн.;
- ТОВ «Укрбуд Домінанта» - на суму 11 362 810,4 грн.;
- ТОВ «ІВП Тріада» - 41 873 376,77 грн.;
- ТОВ «Техстандарт ЛТД» - 142 871 376,3 грн.;
- ТОВ «Укртехноресурс» - 330 204 270,2 грн.;
- ТОВ «Укргазтех» - 4 785 026,47 грн., а всього на суму 484 452 909,95 грн., з метою подальшої легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Вищевикладені факти належним чином описані та обґрунтовані у висновку аналітичного дослідження № 190/16-02-20/30019801 від 29.12.2017 про результати проведеного дослідження фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укртрансгаз» по взаємовідносинах вищевказаними підприємствами, складеного ДФС України.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що діяльність ТОВ «ІВП Тріада» здійснюється поза межами правового поля, а його службові особи використовують своє службове становище для отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб. Зважаючи на викладене, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що директором ТОВ «ІВП Тріада» ОСОБА_9 та іншими його службовими особами вчинено і на даний час вчиняється кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364 КК України.
Фінансово-господарські операції проведені між ПАТ «Укртрансгаз» і ТОВ «ІВП Тріада» мають ознаки фіктивності та не призвели до реального настання юридичних чи фактичних наслідків, а тому перераховані на банківські рахунки останнього грошові кошти є предметом кримінального правопорушення і підлягають арешту з метою унеможливлення їх подальшої конвертації в готівку.
Постановою слідчого від 12.03.2018 року грошові кошти розміщені на рахунках вказаних вище, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
19.03.2018 року прокурор групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, чинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ІВП Тріада» (код ЄДРПОУ 33203410) наявні на рахунках цього Товариства, відкритих у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627), а саме: № НОМЕР_1 (російський рубль), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США), № НОМЕР_2 (євро), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), № НОМЕР_4 (українська гривня), встановивши заборону здійснення з них видаткових операцій, крім обов'язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати та зобов'язати банківську установу ПАТ «Сбербанк» негайно надати до Генеральної прокуратури України інформацію у вигляді довідки про залишки коштів на рахунках на момент накладення арешту.
21.03.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора було частково задоволено.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000004206, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на грошові кошти, оскільки вони в даному кримінальному провадженні відповідають критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, що відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому в матеріалах провадження наявна постанова слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 про визнання вказаних грошових коштів речовими доказами, а тому доводи представника в цій частині є необґрунтованими.
Вказане свідчить, всупереч доводам апелянта, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його використання та відчуження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апелянта, що жодній посадові особі ТОВ «ІВП Тріада» не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а тому відсутні правові підстави для накладення арешту, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, якою частково задоволено клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ІВП Тріада» (код ЄДРПОУ 33203410) наявні на рахунках цього Товариства, відкритих у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627), а саме: № НОМЕР_1 (російський рубль), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США), № НОМЕР_2 (євро), № НОМЕР_2 (українська ривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), № НОМЕР_4 (українська гривня), встановивши заборону здійснення з них видаткових операцій, крім обов'язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП ТРІАДА» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4