Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/660/2018
Категорія: ч. 5 ст. 212-3 КУпАП
Іменем України
10 травня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю захисника особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Старости І.І. та особи, яка подала скаргу - адвоката Захарова А.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Захарова А.В. на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року,
Відповідно до постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року провадження по справі відносно
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого керівником Державного управління справами, адреса для листування: АДРЕСА_1,
закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
Як встановлено постановою судді, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2, будучи керівником Державного управління справами, 04.04.2017 у м. Києві по вул. Банкова, 11, неправомірно відмовив у наданні інформації на адвокатський запит адвоката Захарова А.В. листом № 1-19/10/0675 від 04.04.2017, який обґрунтував тим, що копія ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, які були додатками до вказаного адвокатського запиту, не належно завірені, на цих копіях немає відмітки «Згідно з оригіналом», хоча вимоги ДСТУ «Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації» на адвокатський запит не поширюється, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, адвокат Захаров А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строки на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, скасувати постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017 та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні було порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, як зазначає скаржник, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, суддя Смик С.І. не додержалась вимог ст. ст. 245, 252 КУпАП, внаслідок чого прийняла незаконне і необ'єктивне рішення.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що суддя Смик С.І. безпідставно відкинула обґрунтовані факти про те, що Рішення Ради адвокатів України від 04.08.2017 № 162 було прийнято саме за зверненням Керівника ДУС ОСОБА_2, після подання адвокатського запиту від 24.03.2017 № 24-03-АЗ-2/2017, надання відповіді ОСОБА_2 у листі від 04.04.2017 № 01-19/10/0675, а також після складення 23.06.2017 протоколу про адміністративне правопорушення щодо притягнення самого ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а також, те, що вимоги ДСТУ 4163-2003 поширюються виключно на визначений перелік суб'єктів та документів.
На думку апелянта, відмова у наданні інформації на його адвокатський запит є неправомірною через те, що пояснення цієї відмови є невмотивованим та необґрунтованим, і ОСОБА_2 своїми діями зашкодив йому у збиранні доказів на користь його довірителя ОСОБА_5, а суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І. цього не з'ясувала, чим порушила вимоги ст. 280 КУпАП, таким чином, недодержання суддею Печерського районного суду м. Києва Смик С.І. при розгляді справи про адміністративне правопорушення № 757/38524/17-п вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП привело до прийняття названим суддею 15.11.2017 незаконної постанови, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, стосовно керівника ДУС ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017, скаржник вказує на те, що він не брав участі у розгляді справи № 757/38524/17-п та про дату та час розгляду справи як потерпілий повідомлений не був і з метою дотримання його професійних прав, в тому числі на апеляційне оскарження, 17.11.2017 ним до Печерського районного суду м. Києва надіслано заяву від 16.11.2017 № 16-11-2/2017 про надання належним чином завіреної копії судового рішення у справі 757/38524/17-п про адміністративне правопорушення щодо керівника ДУС ОСОБА_2, і 11.12.2017 рекомендованим поштовим відправленням № 0101034467138 разом із супровідним листом заступника голови Печерського районного суду м. Києва Литвинової І.В. від 07.12.2017 він отримав оскаржувану постанову від 15.11.2017 у зв'язку з чим вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови ним був пропущений з поважних причин.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу захисник керівника Державного управління справами ОСОБА_2 - адвокат Староста І.І. просить залишити апеляційну скаргу Захарова А.В. без задоволення, а постанову судді Печерського районного суду м. Києва Смик С.І. від 15 листопада 2017 року у справі № 757/38524/17-п - без змін.
Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, в яких вона підтримала вимоги скарги та просила їх задовольнити; пояснення захисника особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, який заперечував проти задоволення скарги; пояснення особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_7; перевіривши матеріали справи та доводи поданої скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі адвоката Захарова А.В., висновки судді, наведені в оскаржуваній постанові, про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах законодавства, якими повинен був керуватися суд під час розгляди даної справи, з огляду на таке.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2017 року серії КС № 00076, вказаний протокол було складено на керівника Державного управління справами ОСОБА_2 у зв'язку із вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.212-3 КУАП, яке полягає у неправомірній відмові в наданні інформації адвокату Захарову А.В. на його адвокатський запит, який було направлено до вказаної державної установи у відповідності до вимог, передбачених ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення фотокопії адвокатського запиту від 24.03.2017 р. (а.с. 8-9) та долучених до нього додатків (копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру серії КС № 267728, вписаного на підставі договору про надання правової допомоги від 19.01.2016 року) свідчать про те, що вказане письмове звернення адвоката повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у зв'язку з чим керівник ДУС ОСОБА_2, якому було направлено цей запит, у відповідності до вимог ч. 2 вказаної вище статті, був зобов'язаний не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Між тим, із фотокопії письмової відповіді на вказаний адвокатський запит, яку підписав керівник Державного управління справами ОСОБА_2 (а.с. 13), вбачається, що адвокату ЗахаровуА.В. фактично було відмовлено у наданні запитуваної інформації з тієї підстави, що, як дослівно зазначено у наданій відповіді: «Копії ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності, додані до Вашого адвокатського запиту, неналежно завірені, оскільки на них не зазначено необхідних реквізитів, установлених пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55, що визначає порядок засвідчення копій документів. Зокрема на копіях немає відмітки «Згідно з оригіналом», а також дати засвідчення.
Таким чином, у порушення норм законодавства України до Вашого запиту не додано посвідченої копії ордера або доручення, які є підставою для звернення з відповідним адвокатським запитом в установленому порядку».
Відмова у наданні запитуваної інформації з наведених вище підстав, не може бути визнана правомірною та такою, що ґрунтується на вимогах закону, з огляду на таке.
По-перше, відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань.
Пунктом 9 ч. 1 цієї ж статті передбачено, що адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом, а не будь-яким іншим нормативним актом, установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
По-друге, згідно з другим абзацом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Матеріалами справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності встановлено, що направляючи адвокатський запит керівникові Державного управління справами, в порядку ст. 24 згаданого вище Закону, адвокатом Захаровим А.В. були дотримані вимоги закону щодо додання до адвокатського запиту посвідчених адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру.
У зв'язку з чим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», керівник державної установи, якому направлено адвокатський запит, як зазначалось вище, був зобов'язаний протягом встановленого законом строку, надати адвокату відповідну інформацію та копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом, а не надавати правову оцінку доданим до адвокатського запиту документам на предмет дотримання норм законодавства при посвідченні їх копій.
У разі наявності будь-яких сумнівів щодо доданих до адвокатського запиту копій документів, керівник Державного управління справами мав можливість запропонувати адвокату Захарову А.В. отримати необхідну інформацію після особистого пред'явлення оригіналів цих документів або перевірити їх достовірність іншим шляхом, а не шляхом безпідставного висновку про те, що адвокатом Захаровим А.В., в порушення норм законодавства України, не додано до адвокатського запиту посвідченої копії ордера або доручення, які є підставою для звернення з відповідним запитом в установленому порядку
По-третє, посилання керівника Державного управління справами ОСОБА_2 у відповіді на адвокатський запит на те, що додані до нього документи (копії ордера та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю) неналежно завірені, оскільки на них не зазначено необхідних реквізитів, установлених п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55, не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а сфера застосування стандарту, затвердженого згаданим вище наказом поширюється лише на організаційно-розпорядчі документи, створені в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності, до яких адвокат, як фізична особа, не має жодного відношення.
Тим більше, що, згідно вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності), а копії документів, які, відповідно до вимог закону, повинні додаватись до адвокатського запиту, не є організаційно-розпорядчими документами, на які поширюються відповідний стандарт (ДСТУ 4163-2003).
Більш того, як зазначалось вище, адвокат, згідно вимог закону (п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») вправі посвідчувати копії документів у справах, які він веде, без дотримання вказаного стандарту, крім випадків, якщо законом, а не будь-яким іншим нормативним актом, установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
З огляду на вищенаведене, рішення судді про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, не може бути визнане законним та обґрунтованим, оскільки наявні у справі докази не давали суду підстав для такого висновку, а оцінка, яку суддя надав цим доказам, не ґрунтується на вимогах, передбачених ст. 252 КУпАП.
До цього слід також додати, що висновок суду, про те, що у надісланих Державним управлінням справами листах на адресу адвоката немає відмови в наданні інформації на адвокатський запит, а зазначається про відсутність правових підстав для її надання з огляду на недотримання адвокатом норм законодавства щодо подання адвокатського запиту, є безпідставним, оскільки він не містить жодного посилання на норми закону, якими регламентовано подання адвокатського запиту.
Крім того, всупереч твердженням суду в оскаржуваній постанові, у листах ДУС, які направлялись на адресу адвоката Захарова А.В., в даному випадку це лист від 04.04.2017 № 01-19/10/0675 (а.с. 13), не наведено правових підстав для ненадання інформації на адвокатський запит, оскільки до вказаного запиту, як це передбачено законом, були додані посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру.
Посилання в постанові судді на рішення Ради адвокатів України від 04.08.2017 року № 162 «Про розгляд звернення Керівника Державного управління справами ОСОБА_2 щодо засвідчення та подання адвокатом копії ордеру на надання правової допомоги», в якості обґрунтування прийнятого рішення про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, взагалі є безпідставним, оскільки саме звернення за роз'ясненням та його розгляд відбувались поза межами строків для розгляду адвокатського запиту та після складання щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, вказане рішення Ради адвокатів України, не підтвердило правомірності посилання ОСОБА_2 у відповіді на адвокатський запит, щодо недотримання адвокатом Захаровим А.В. вимог п. 5.27 ДСТУ 4163-2003.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Захарова А.В. підлягає задоволенню, а постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 - скасуванню, з прийняттям нової постанови, відповідно до якої ОСОБА_2 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, за обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржуване рішення судді про відсутність в діях ОСОБА_2 складу вказаного адміністративного правопорушення, всупереч вимогам ст.ст. 245, 280 та 283 КУпАП, було прийнято без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи та не в точній відповідності з вимогами закону, а вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується наявними у справі доказами, яким була надана неправильна правова оцінка.
Разом з тим, приймаючи до уваги вищенаведене, а також враховуючи наявність обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП, а саме закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 цього Кодексу, апеляційний суд вважає за необхідне провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити, виходячи з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Поновити адвокату Захарову А.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2
Апеляційну скаргу Захарова А.В. задовольнити.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, відповідно до якої провадження у справі щодо ОСОБА_2про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, а провадження у справі щодо нього закрити, на підставі п. 7 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Смик С.І.