вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 752/18330/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/3134/2018Головуючий у суді першої інстанції - Новак А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
23 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
суддя-доповідач ОніщукМ.І.,
судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,
секретар Горбачова І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання житлового будинку окремим домоволодінням,
У вересні 2017 року Сапінська К.І. (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5. (далі - відповідач), в якому просила визнати окремим домоволодінням житловий будинок літ. «А», загальною площею 103,0 кв.м., житловою площею 50,0 кв.м., до складу якого входять: житлове приміщення кв. 1 № 4, площею 24,3 кв.м., допоміжні приміщення кв. 1 №№ 1, 2, 3 площею 25,3 кв.м., житлові приміщення кв. 2 №№ 4, 5 площею 25,7 кв.м., допоміжні приміщення кв. 2 №№ 1, 2, 3, 6 площею 27,7 кв.м., а також погріб літ. «З», сарай літ. «К», навіс літ «Л», навіс літ. «М», вбиральня літ. «Р», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй на праві приватної власності (а.с.4-7).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.09.2017 відкрито провадження у справі (а.с.34).
Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати індивідуальним житловим будинком садибного типу житловий будинок літ. «А», загальною площею 103,0 кв.м., житловою площею 50,0 кв.м., до складу якого входять: житлове приміщення кв. 1 № 4, площею 24,3 кв.м., допоміжні приміщення кв. 1 №№ 1, 2, 3 площею 25,3 кв.м., житлові приміщення кв. 2 №№ 4, 5 площею 25,7 кв.м., допоміжні приміщення кв. 2 №№ 1, 2, 3, 6 площею 27,7 кв.м., а також погріб літ. «З», сарай літ. «К», навіс літ «Л», навіс літ. «М», вбиральня літ. «Р», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй на праві приватної власності.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що вона є власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1. Власником іншої Ѕ частини зазначеного будинку є відповідач ОСОБА_5. Між ними склався певний порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1, у зв'язку з чим 15.04.2017 було укладено договір про поділ житлового будинку у натурі, у зв'язку з чим право спільної часткової власності припинено. Оскільки спірне майно складається із окремо розташованих житлових будинків з господарськими спорудами та будівлями, які не пов'язані між собою, вважала, що з метою раціонального користування вказаним будинком, належного його утримання і реалізації повноважень власника, наявні правові підстави для визнання в судовому порядку статусу належного їй майна, як індивідуальний (садибного типу) житловий будинок (а.с. 39-41).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2018 у задоволенні позову відмовлено (а.с.49, 50).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв визнання позову відповідачем, дійшов необґрунтованого висновку про пред'явлення позову до неналежного відповідача, а також залишив поза увагою те, що сторони реалізували надане законом право на поділ майна в натурі, що належало їм на праві спільної часткової власності (а.с.54-58).
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.03.2018 відкрито провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с.62).
У визначений судом строк відповідачем відзив подано не було.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2018 призначено справу до апеляційного розгляду на 11.04.2018 (а.с.66).
У судове засідання 11.04.2018 сторони не з'явилися. Позивач та його представник були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду (а.с. 68, 69). Повідомлення про розгляд справи направлене на відому суду адресу відповідача повернулося з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.70).
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 25.04.2018 та повторно направлено сторонам повідомлення про розгляд справи (а.с.71, 72).
У судове засідання 25.04.2018 сторони також не з'явилися. Позивач та його представник були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду (а.с. 74, 75). Повідомлення про розгляд справи направлене на відому суду адресу відповідача повернулося з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.73).
У зв'язку з неявкою сторін та відсутністю у суду даних про належне повідомлення відповідача розгляд справи знову було відкладено на 23.05.2018 та повторно направлено сторонам повідомлення про розгляд справи (а.с.77, 79), а також на офіційному веб-сайті судової влади України (htpps://court.gov.ua) було розміщено оголошення про виклик до суду відповідача ОСОБА_5 (а.с.80-82).
У судове засідання 23.05.2018 сторони знову не з'явилися. Позивач та його представник втретє були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду (а.с. 74, 75). Повідомлення про розгляд справи направлене на відому суду адресу відповідача також втретє повернулося з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.73).
Отже, з огляду на здійснення судом всіх заходів, передбачених процесуальним законом, щодо належного повідомлення сторін та враховуючи розумні строки розгляду справи, а також ставлення позивача до розгляду своєї справи, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив лише з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з підставами для відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 22.12.2016 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купила Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 143,2 кв.м., житловою площею 76,4 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 765,08 га. При цьому, у вказаному договорі зазначено, що згідно повідомлення Департаменту земельних ресурсів № 057021-21495 від 17.11.2016 землекористувача земельної ділянки не визначено, Київська міська рада стосовно відведення зазначеної земельної ділянки рішення не приймала. Даний договір нотаріально посвідчений і право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.8, 9).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2016 об'єкт нерухомого майна (житловий будинок) складається з: житловий будинок літ. «А» загальною площею 103,0 кв.м., житловою площею 50,0 кв.м., житловий будинок літ. «Б» загальною площею 40,2 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м. (а.с.9)
Житловий будинок, Ѕ частина якого була відчужена належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Другою Київською державною нотаріальною конторою 17.01.1995 за реєстровим номером 4-557 (а.с.10).
Отже, житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності і їх частки є рівними (по Ѕ частці).
05.04.2017 між сторонами укладено договір про поділ житлового будинку у натурі, за яким:
- ОСОБА_5 переходить у особисту приватну власність: житловий будинок літ. «Б», до складу якого входять житлові приміщення №№ 2, 3 площею 26,4 кв.м., допоміжні приміщення №№ 1,4 площею 13,8 кв.м., вбиральня літ. «В», сарай літ. «Д», погріб літ. «Ж»;
- ОСОБА_3 переходить у особисту приватну власність: житловий будинок літ. «А», до складу якого входять житлові приміщення кв. 1 № 4, площею 24,3 кв.м., допоміжні приміщення №№ 1, 2, 3 площею 25,3 кв.м., житлові приміщення кв. 2 №№ 4, 5 площею 25,7 кв.м., допоміжні приміщення №№ 1, 2, 3, 6 площею 27,7 кв.м., погріб літ. «З», сарай літ. «К», навіс літ «Л», навіс літ. «М», вбиральня літ. «Р» (а.с.19).
Суд першої інстанції мотивуючи рішення про відмову у позові обмежився лише тим, що позивачем не наведено будь-яких обґрунтувань та не надано доказів того, що відповідач порушує, не визнає або оспорює її право власності, а відтак позов пред'явлено до не належного відповідача.
Разом з цим, судом не було досліджено чи дотримано сторонами, які є власниками домоволодіння, визначеного законом порядку його поділу і оформлення права власності на виділену частину, як окремий об'єкт нерухомого майна.
Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно із частинами 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частиною 4 вказаної статті визначено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Сторонами за нотаріально посвідченим договором здійснено поділ житлового будинку у натурі.
Разом з цим, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 за № 774/14041, затверджено Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Вказана Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (далі - суб'єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.
Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 (z0582-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна.
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
При підготовці документів про поділ нерухомого майна суб'єкти господарювання проводять такі дії:
- уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об'єкта нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах;
- за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.
Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, який містить такі дані: а) кому належить об'єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об'єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об'єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об'єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства.
Спори щодо поділу об'єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку.
Також вказана вище інструкція визначає порядок розрахунку часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна та порядок виділу в натурі частки з нерухомого майна.
Зокрема, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна.
У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.
За наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об'єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону.
Самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються.
Отже, з наведеного вбачається, що законодавцем визначено окремий позасудовий порядок поділу та виділу частки в натурі з об'єкта нерухомого майна, який не було дотримано сторонами.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).
З сукупності фактичних обставин справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо поділу майна з визначенням відповідних часток та виділу частки майна в натурі.
Таким чином, за наявності визначеного законодавством порядку і за відсутності спору між власниками, у суду відсутня компетенція для судового вирішення даного питання.
Встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши означені вище норми права, які регулюють виниклі правовідносини та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав недотримання сторонами визначеного законом порядку поділу і виділу частки нерухомого майна в натурі та відсутністю між сторонами спору, який би міг бути вирішений відповідним судовим рішенням.
Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у зв'язку неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову з інших правових підстав.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Сапінської Клавдії Іванівни, від імені та в інтересах якої на підставі довіреності діє Хомич Іван Олександрович - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання житлового будинку окремим домоволодінням - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання житлового будинку окремим домоволодінням - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
В.А.Шебуєва
Повний текст постанови складений 24 травня 2018 року.