АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
5 квітня 2018 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Журавель О.О., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, його захисника-адвоката Синьоокого В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 з його апеляційною скаргою на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року, -
встановив:
Цією постановою ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Із постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення вбачається ОСОБА_3 07.03.2017 року об 11 год. 20 хв. рухаючись в м. Києві по вул. Полярній 20-Д, керував автомобілем марки «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1, маючи при цьому ознаки наркотичного сп'яніння (зіниці очей звужені та не реагували на світло, неприродня блідість обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння водій ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків, порушивши тим самим вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись з постановою Оболонського районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року, вважаючи її необґрунтованою, безпідставною та ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначає наступне.
Апелянт ОСОБА_3 вказує, що суд при розгляді справи значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив його законні права на захист, розглянувши справу за його відсутності та за відсутності його захисника. При цьому ОСОБА_3 подавалося клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, однак, судом не прийнято до уваги, що позбавило його можливість надати пояснення та додаткові докази, що виключають його винуватість у адміністративному правопорушенні.
Отже, апелянт наголошує, що під час винесення суддею Оболонського районного суд міста Києва рішення про винуватість ОСОБА_3, мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення і як слідство є підставою для його скасування, у заявку з цим просить скасувати постанову Оболонського районного суд міста Києва від 6 червня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 130 та притягнуто до адміністративної відповідальності, провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрити на підставі п. 1 ст. 247 уз зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушенн.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, його захисника Синьоокого В.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та викладені доводи в апеляційній скарзі, перевіривши пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Але при винесенні постанови Оболонського районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року, суддя всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, не вжив заходів для належноїперевірки обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон, та фактично притягнув ОСОБА_3 до відповідальності без будь-якого судового розгляду, не дослідивши не тільки його пояснення і заперечення, яких він не мав можливості надати з вини суду, а й тих незначних доказів, що містяться в матеріалах справи, не давши їм належну й об'єктивну оцінку.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, притягуючи ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП , суддя виходив з тих обставин, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3, однак, чим доводиться сам факт того, що водій керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння та, що він відмовився від проходження медичного огляду, суд в постанові не вказав. Посилання суду на свідків є голослівним, оскільки, ці пояснення по своїй суті не є поясненнями свідків події, а є пояснення самого поліцейського наперед складеними у формі бланку, тотожні одне одному. При цьому, зміст цих пояснень не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як пояснив в апеляційному засіданні ОСОБА_3, та це і нічим не спростовано, що він не відмовлявся від медичного огляду на приладі Драгер, як це вказано в поясненнях свідків, більш того, він погодився з працівниками поліції їхати до медичного закладу на вул. Визволителів, 6, для проходження медичного огляду у лікаря нарколога, при цьому працівники поліції повідомили йому, що це не займе багато часу максимум 30 хвилин, бо ОСОБА_3 об 14 год. 00 хв. необхідно було з'явитися до Відділення травматології Бориспільської ЦРЛ, для планового огляду із зібранням консиліуму лікарів, де він перебував на амбулаторному лікуванні з травмою коліна, яке знаходилося в артезі, про що він неодноразово наголошував працівникам поліції. Оскільки, наявність великої черги на здачу аналізів займала досить довгий час, що значно вийшло за межі 30 хв., ОСОБА_3 був змушений покинути чергу та поїхати до лікарні де йому необхідно було пройти плановий огляд його травмованого коліна.
На підтвердження пояснень ОСОБА_3 в матеріалах справи міститься листок непрацездатності Серії АДА № 709735 в якому зазначено, що ОСОБА_3 у період з 27.02.2017 по 18.03.2017 року дійсно перебував на амбулаторному лікуванні в травматологічному відділенні Бориспільської ЦРЛ Київської області із вказаним відповідним діагнозом.
Пояснення в апеляційному засіданні надані ОСОБА_3 підтвердилися поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які завірено нотаріально та долучено до матеріалів справи.
Крім того, слід зазначити, що розглядаючи справу і зазначаючи в постанові про наявність достатніх доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягало зокрема у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, суд залишив поза увагою, що в матеріалах справи відсутні такі документи: направлення ОСОБА_3 на огляд як водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; Акт про відмову від медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Не зважаючи на ті значні порушення, які допущені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційному засіданні було встановлено, що ОСОБА_3, дійсно був вимушений відмовитися від подальшого медичного огляду у лікаря нарколога, через те, що йому необхідно було терміново їхати до лікарні, де він перебував на амбулаторному лікуванні, та де його чекав цілий консиліум лікарів, для обговорення його діагнозу, на ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного спяніння, що передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З пояснень ОСОБА_3 можна зробити висновок, що він діяв в умовах крайньої необхідності, що передбачено ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Таким чином, ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння для відвернення настання більш тяжких наслідків, що стосується життя та здоров'я людини з метою мінімізації впливу на ОСОБА_3 гострого різкого болю та своєчасного надання медичної допомоги. А тому, слід вказати, що ОСОБА_3, усунув більш значну шкоду шляхом відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та пройшовши його пізніше за самозверненням. Тобто, діяв ОСОБА_3 у стані крайньої необхідності і за даних обставин небезпека для його здоров'я не могла бути усунута іншим способом.
Слід також зазначити, що ОСОБА_3, хоч із порушенням двохгодинного терміну, але все таки пройшов самостійно огляд на стан наркотичного сп'яніння за результатами, якого встановлено, що у громадянина ОСОБА_3 не виявлено будь-яких наркотичних речовин (результат лабораторних досліджень № 339 наявний в матеріалах справи).
З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку, що суд першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не в повній мірі врахував усі обставини справи, не дослідив усі подані докази, що призвело до прийняття невмотивованого рішення, а тому вважаю за необхідне скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрити на підставі п.4 ст. 247 КУпАП, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року - задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року, якою ОСОБА_3визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАПта піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік - скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.4 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.О. Журавель
Справа № 33/796/1637/2017
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Шестаковська Л.П.