Постанова
Іменем України
22 травня 2018 року
м. Київ
справа № 392/1659/16-к
провадження № 51-2878км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016120190000807 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка Маловисківського району Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він близько 11 години 20 жовтня 2016 року з метою таємного викрадення чужого майна, проник на територію домоволодіння ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 . Потім, вийнявши цвяхи з дерев'яної рами вікна, вийняв шибку і проник у середину гаража, звідки викрав 50 кг металобрухту загальною вартістю 157,5 грн. Після чого ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодіння, проник у середину сараю, звідки таємно викрав решітку вартістю 328,44 грн. Викрадене майно ОСОБА_6 переніс на територію свого домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Того ж дня ОСОБА_6 проник у середину будинку громадянки ОСОБА_7 , звідки викрав двокамерну чавунну плиту пічного опалення вартістю 275 грн, чавунну решітку вартістю 110 грн та металевий лом вартістю 156 грн.
З викраденим майном ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1026 грн. 94 коп.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну судових рішень та просить виключити з них покладений на засудженого ОСОБА_6 додатковий обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. При цьому зазначає, що місцевий суд не мотивував та не обґрунтував, чому призначив ОСОБА_6 додатковий обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 76 КК України, а апеляційний суд, залишаючи вирок без змін, безпідставно взяв до уваги лише соціальне становище обвинуваченого.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
У суді касаційної інстанції прокурор не оспорює правильність призначення ОСОБА_6 основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Твердження прокурора про безпідставне покладення на ОСОБА_6 обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, судом першої інстанції, не ґрунтується на вимогах закону.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому ст. 76 зазначеного Кодексу передбачено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти, зокрема, такий обов'язок: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, необхідні і достатні для забезпечення її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного, котрий посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та обґрунтовано призначив засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією частини статті, за якою його визнано винним.
Мотивуючи своє рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК цього Кодексу, суд послався на конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його молодий вік, обставини, що пом'якшують покарання.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд додатково поклав на ОСОБА_6 такий обов'язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Покладення такого обов'язку - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, на думку колегії суддів, є необхідним для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.
Апеляційний суд переглянув це кримінальне провадження і виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора, які є аналогічними за змістом його касаційній скарзі, апеляційний суд належним чином перевірив та обґрунтовано відхилив їх.
При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що необхідність покладення додаткового обов'язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, який є правом суду, в даному випадку, зумовлена метою виправлення ОСОБА_6 і запобігання новим правопорушенням.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
ухвалив:
Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3