Постанова
Іменем України
14 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 585/3292/16-ц
провадження № 61-1023 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_3,
відповідач-ОСОБА_4
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Сумської області в складі суддів Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Собини О. І. від 29 листопада 2016 року,
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. З 26 вересня 1981 року по 23 травня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Роменського міськрайонного суду від 28 березня 2013 року визнано укладеним договір від 12 квітня 2012 року № 1 найму зазначеного житлового будинку. В рішенні зазначено, що цей договір набуває юридичної сили з 28 березня 2013 року і діє до 12 квітня 2016 року; рішення вступило в законну силу. Протягом дії договору найму ОСОБА_4 жодного разу не оплачувала проживання у його будинку. Рішенням Роменського міськрайонного суду від 14 травня 2015 року за невиконання умов договору найму стягнуто з відповідача плату за проживання у його будинку в сумі 21 129 грн 03 коп. Рішенням Роменського міськрайонного суду від 4 серпня 2015 року за невиконання умов договору найму стягнуто з відповідача плату за проживання у його будинку в сумі 4 000 грн. Вищевказані рішення суду не виконані. За ухилення від виконання умов договору найму, він змушений надіслати відповідачу повідомлення про розірвання цього договору найму та виселення з будинку. ОСОБА_4 22 лютого 2016 року отримала заяву про виселення з житлового будинку. 12 квітня 2016 року строк дії договору найму житлового будинку з надвірними будівлями № 1 від 12 квітня 2012 року закінчився. Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Наймач - відповідач, зобов'язаний у разі розірвання Договору чи закінчення строку його дії привести в належний стан та звільнити його протягом 7 календарних днів з дня припинення договору. На підставі пункту 3 Договору наймодавець має право вимагати від наймача розірвання Договору у разі неналежного виконання ним умов договору та виселяти в судовому порядку наймача без надання іншого житла, якщо відповідач не виконує умови договору. ОСОБА_4, незважаючи на закінчення строку дії Договору найму, продовжує безоплатно та неправомірно проживати в його будинку.
Таким чином, просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житлом та позбавити її права користування зазначеним житловим приміщенням; виселити відповідача із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зняти з реєстраційного обліку; стягнути з відповідачки на його користь судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.Визнано ОСОБА_4, такою, що втратила право користування житлом, а саме будинком АДРЕСА_1 та позбавлено ОСОБА_4 права користування житловим приміщенням за вищевказаною адресою; виселено ОСОБА_4 із вказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач постійно порушувала умови договору найму житлового приміщення, в зв'язку з чим його було розірвано позивачем, сторони угоду про продовження договору найму не укладали, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідача слід виселити із займаного приміщення та визнати таким, що втратив право на користування жилим приміщенням і позбавити права користування спірним житловим приміщенням. Щодо відмови у задоволенні позову в частині зняття ОСОБА_4 із реєстраційного обліку суд виходив із положень частини 2 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у якій вказано, що зняття з реєстраційного обліку проводиться компетентними органами на підставі рішення суду про виселення.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставини щодо отримання відповідачем попередження про відмову позивача від укладення договору найму на новий строк, оскільки вказане попередження отримав представник відповідача, а не сама ОСОБА_4 та зазначає, що пропозиції виселення відповідачу запропоновано не за три місяці до закінчення договору найму, а за 1 місяць і 19 днів; також суд вважає помилковим посилання позивача на те, що спірний договір найму житла є розірваним за його заявами, як наймодавця, так як відповідач не проводить оплату за проживання, у зв'язку з чим вона підлягає виселенню без надання іншого житла, оскільки таке посилання суперечить вимогам статей 825, 826 ЦК України та статті 168 ЖК України; крім того вказує, що судом не встановлено обставини, передбачені частиною другою статті 405 ЦК України щодо відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Таким чином, у зв'язку з припиненням договору найму та небажанням відповідача продовжувати його на новий строк зазначає, що ОСОБА_4 втратила право користування житловим приміщення, яке належить йому на праві власності. Також позивач посилається на те, що нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який полягає у праві особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За таких обставин просив касаційну скаргу задовольнити скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У березні 2017 року відповідач подала заперечення на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги, просила її відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.
26 грудня 2017 року зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно із частиною 1 статті 810 та частиною 1 статті 811 ЦК України за договором найму (оренди) житла сторона - власник житла (наймодавець) передає другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається у письмовій формі.
Згідно із частиною 3 статті 815 ЦК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 820 ЦК України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
Відповідно до частини 1 статті 821 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно із частиною 1 статті 822 ЦК України, у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
У частині 2 статті 825 ЦК України визначено, що договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.
Установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 1981 року по 23 травня 2008 року. На момент звернення позивача до суду сторони не перебували у сімейних відносинах.
Між позивачем та відповідачем укладено договір від 12 квітня 2012 року найму житлового будинку з надвірними будівлями. Даний договір набув законної сили з 28 березня 2013 року і діяв до 12 квітня 2016 року.
Позивач вважав розірваним договір найму житла з відповідачем в односторонньому порядку, тобто без рішення суду, лише за його заявами, як наймодавця, тому у заявах від 22 квітня 2015 року, від 01 вересня 2015 року та від 16 лютого 2016 року він пропонував відповідачу виселитись із займаного приміщення, спочатку не пізніше 23 жовтня 2015 року, а потім протягом семи днів від дня отримання заяви.
Однак, позивач не довів того, що відповідач отримала його попередження про відмову від укладення договору найму житла на новий строк, враховуючи і те, що останню заяву позивача від 16 лютого 2016 року отримала не сама відповідач, а її представник, що підтверджується його підписом. До того ж, пропозиція виселитись була запропонована відповідачу не за три місяці до спливу строку договору найму житла, а за один місяць і 19 днів.
Таким чином, доводи позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та виселення на підставі несплати коштів за договором найму житлового приміщення суперечать вимогам статей 822, 825 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції правильно установлено характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 29 листопада 2016 року залишити без змін
Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_3.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: С. Ю. Мартєв
В.В. Пророк
І.М. Фаловська
С.П. Штелик