Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа № 577/10/15
провадження № 61-2653ск18
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя−доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року у складі судді Кущенка М.Ф. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2016 року у складі колегії суддів: Левченко Т.А., Хвостика С.Г., Околота Г.М.,
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до умов кредитного договору від 18 червня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн під тридцять відсотків річних. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання виконав у повному обсязі. Однак відповідач банку кошти не повернув та не сплатив інші витрати згідно з умовами договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.
Ураховуючи, що відповідачем зобов'язання за договором не виконано, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 13961,50 грн, а саме: 8278,32 грн - заборгованість за кредитом, 3644,03 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 898,13 грн - заборгованість за комісією, а також 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 641,02 грн - штрафу (процентна складова).
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 серпня 2014 року зупинено провадження у справі до вирішення питання крадіжки коштів із картки відповідача в порядку кримінального судочинства.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2015 року поновлено провадження у вказаній справі.
Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 13961,50 грн заборгованість за кредитом та 243,60 грн витрат судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів, що підтверджують факт викрадення у нього платіжної картки та не виконав належним чином зобов'язання відповідно до умов договору. Доказів того, що кошти з платіжної картки були витрачені не ним, відповідач також не надав.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Конотопського міскрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року залишено без задоволення. ( а. с. 155).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2016 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2, а заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суду виходив з того, що згідно із анкетою-заявою від 18 червня 2010 року ОСОБА_2 отримав платіжну картку та ПІН, що засвідчив особистим підписом. Доводи відповідача про те, що він не використовував зазначену картку спростовуються тим, що починаючи з 23 червня 2010 року із вказаної платіжної картки неодноразово знімались кошти в банкоматі, а також здійснювались платежі за комунальні послуги в терміналі самообслуговування у м. Конотопі, де проживає відповідач. Здійснення вказаних операцій без картки, а також операцій з використання ПІНа є неможливим.
05 липня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2
18 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Суди першої та апеляційної інстанцій не витребували від ПАТ КБ «Приватбанк» докази щодо наявності суми на рахунках зазначеної платіжної картки та не вирішили клопотання відповідача про витребування платіжних документів від ПАТ КБ «Приватбанк» за операціями з 08 квітня 2011 року по 11 серпня 2011 року. Суди не взяли до уваги порушення позивачем зобов'язання щодо надання виписок про стан картрахунків та даних про проведення місячних операцій, незважаючи на те, що телефон та адреса електронної пошти відповідача зазначено в анкеті-заяві. Суди проігнорували факт порушення позивачем обов'язку інформувати відповідача про заборгованість за кредитним договором (в тому числі про заборгованість за кредитними картками), розмір поточних платежів, активацію банківських послуг, а також про інші правила користування платіжною карткою і умови кредитного договору, що передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг. Судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема не застосовано положення Закону України «Про захист прав споживачів» при кваліфікації кредитного договору та не враховано факт відсутності встановлення кредитного ліміту за кредитним договором.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» без задоволення з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 грошових зобов'язань за кредитним договором станом на 30 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 13961,50 грн, з якої: 8278,32 грн - заборгованість за кредитом; 3644,03 грн - заборгованість за процентами, 898,13 грн - заборгованість за комісією, 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 641,02 грн - штрафу (процентна складова).
Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов картка дійсна до останнього календарного дня місяця указаного на ній.
Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця указаного на картці.
За змістом пункт 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.
Після настання зазначеного на картці терміну її дії банком випускається картка на новий термін, згідно діючих тарифів (п. 2.1.1.2.12 Умов).
Пунктом 2.1.1.2.3 Умов встановлено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що ухвалення судом заочного рішення від 29 грудня 2015 року за його відсутності порушує процесуальні права, передбачені статтями 5, 10, 12 ЦПК України 2004 року, є безпідставними. Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2015 року Конотопський міськрайонний суд ухвалив заочне рішення без участі сторін. У той же день відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою та перебуванням на стаціонарному лікуванні в Конотопській Центральної районної лікарні. Вказана заява надійшла до суду 30 грудня 2015 року, тобто після розгляду справи. 15 січня 2016 року відповідач подав заяву про перегляд вказаного заочного рішення, у якому просив скасувати зазначене рішення з підстав порушення принципу змагальності та призначити справу до судового розгляду в загальному порядку. Вказану заяву розглянуто судом у відкритому судовому засіданні за участю ОСОБА_2 Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Суд, перевіривши обставини справи та доводи відповідача, дійшов висновку, що надані останнім докази не мали істотного значення для вирішення справи. Таким чином, відповідач мав можливість надати докази та висловити свої аргументи стосовно досліджених судом доказів у судовому засіданні 18 квітня 2016 року.
Доводи відповідача щодо відсутності доказів укладення кредитного договору з ПАТ КБ «Приватбанк» не прийнято судами першої та апеляційної інстанцій до уваги з огляду на таке.
Укладений між сторонами кредитний договір є договором приєднання. Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Укладений кредитний договір складається з анкети-заяви позичальника, пам'ятки клієнта, якою є довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та тарифів банку. В анкеті-заяві відповідач своїм підписом засвідчив, що він ознайомився і погодився із Умовами та правилами надання банківських послуг.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначив: «При заповненні анкети-заяви я зазначив у ній свій телефони та адресу електронної пошти, але на жоден з цих контактів банк не надсилав зазначеної вище інформації».
Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховний Суд зауважує, що зміст касаційної скарги підтверджує укладення кредитного договору.
Доводи відповідача про те, що кредитний договір, в якому не визначено розміру кредитного ліміту, не може вважатись укладеним, є також безпідставними, оскільки підписання кредитного договору позичальником виражає пряму та безумовну згоду клієнта на встановлення будь-якого розміру кредитного ліміту.
Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачений обов'язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки за його користування, за перевищення кредитного ліміту, а також за комісію на умовах, передбачених кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Пунктом 1.1.2.10 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, встановлено обов'язок клієнта ОСОБА_2 здійснювати заходи щодо запобігання втрати (викрадення) Карт, стікера PayPass, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або їх незаконного використання. У випадку втрати карти, стікера PayPass, ПІНа, сім-карти мобільного телефону або отримання відомостей про їх незаконне використання клієнт зобов'язаний проінформувати банк, а також правоохоронні органи. До правоохоронних органів із заявою про порушення досудового розслідування за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) відповідач звернувся лише після пред'явлення до нього позову ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до підпункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у випадку порушення клієнтом строків платежів за грошовим зобов'язанням, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний виплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн та п'ять відсотків від суми кредитного ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Доводи відповідача щодо неправильної кваліфікації судами першої та апеляційної інстанцій дій відповідача щодо підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а отже не застосування статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо укладення кредитного договору, є необґрунтованими з огляду на встановлені судами обставини.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про поновлення провадження у справі від 18 грудня 2015 року порушив норми ЦПК України, так як рішення в межах кримінального провадження прийнято не було, не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд у конкретному випадку не вбачає підстав для зупинення судом першої інстанції провадження у справі. Наявність спору про стягнення заборгованості не виключає можливості на підставі наявних доказів встановити обставини, якими позивач обґрунтовував вимоги.
Суд першої інстанції, зупинивши провадження у справі, належним чином не мотивував таке рішення, обмежившись фразами: «по вказаному факту проводиться досудове розслідування по частині першій статті 185 КК України», «сторони просять зупинити провадження у вказаній справі до розгляду питання в порядку кримінального судочинства».
Доводи касаційної скарги щодо подання відповідачем клопотання до апеляційного суду про витребування доказів і його відхилення не дають підстав для скасування рішення, оскільки заявник не виклав аргументів, яким чином відхилення його клопотання апеляційним судом вплинуло на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 був присутній і мав можливість навести доводи та аргументи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходить з того, що доводи відповідача є необґрунтованими. Належних та допустимих доказів, які б звільняли ОСОБА_2від обов'язку повернути кошти за кредитним договором не надано.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
Г. І. Усик