Постанова
Іменем України
8 травня 2018 року
м. Київ
справа № 202/25698/13-ц
провадження № 61-6629 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Демченко Е. Л.,
Куценко Т. Р., Каратаєвої Л. О., від 2 грудня 2016 року,
У травні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «А-Банк») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США зі сплатою 24 % річних з кінцевим строком повернення 10 липня 2009 року. Зобов'язання за даним договором було забезпечено договором поруки
від 20 жовтня 2010 року, за яким поручителем виступило ПАТ «А-Банк» сумою у розмірі 10 тис. грн. Оскільки позичальник зобов'язання за цим договором не виконав, у нього станом на 22 квітня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 8 077,90 доларів США. Посилаючись на вищевикладене, банк просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 826,34 доларів США, що еквівалентно 54 542 грн 43 коп., та стягнути солідарно з відповідачів 10 тис. грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Слюсар Л. П. від 11 квітня 2016 року у задоволенні позову
ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 відмовлено, провадження в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «А-Банк» закрито.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не надано доказів надання позичальнику грошових коштів на виконання кредитного договору, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку їх повернення. Оскільки позовні вимоги банку стосовно стягнення суми з ПАТ «А-Банк» за договором поруки витікають із відносин, які виникли на підставі договору укладеного між юридичними особами, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня
2016 року апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволена частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову
ПАТ КБ «ПриватБанк» скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 663,44 доларів США, що еквівалентно 61 227 грн 37 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 575,04 доларів США, що еквівалентно 20 574 грн 25 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5 088,40 доларів США, що еквівалентно 40 653 грн 12 коп. В іншій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження надання банком кредитних коштів ОСОБА_4, а оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, наявні підстави для стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів передачі позичальнику грошових коштів за кредитним договором, не надано належного розрахунку заборгованості позичальника. Крім того, банк звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
7 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США зі сплатою 24 % річних з кінцевим строком повернення 10 липня 2009 року.
Оскільки позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у нього станом на 22 квітня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 7 663,44 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 575,04 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 5 088,40 доларів США.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_4 належним чином не виконав зобов'язань за кредитним договором від 12 липня 2007 року 75753-CRED, який був укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 7 663,44 доларів США, що еквівалентно 61 227 грн 31 коп., дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника на користь позивача зазначеної заборгованості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Матеріали справи містять докази виконання банком своїх зобов'язань щодо надання кредитних коштів, проте позичальник не довів належними та допустимими доказами повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Доводи касаційної скарги про недоведеність надання банком кредитних коштів спростовуються випискою з рахунку відповідача. Крім того, ОСОБА_4 у період часу з серпня 2007 року по квітень 2009 року здійснював погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з договору
від 12 липня 2007 року, презумпція правомірності якого не спростована.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, оскільки на його спростування відповідач не надав власного розрахунку, водночас розрахунок, наданий банком, підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції матеріалами кредитної справи № 75753-CRED від 12 липня 2007 року, випискою по картковому рахунку.
Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки із заявою про застосовування позовної давності до суду першої інстанції ОСОБА_4 не звертався, хоча судом першої інстанції йому роз'яснювалися процесуальні права як учасника справи, тобто він не був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування позовної давності в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2016 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк