Ухвала
Іменем України
17 травня 2018року
м. Київ
справа № 296/6563/17
провадження № 61-15477ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів:
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Житомирського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів,
У серпні 2017 року Житомирський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, посилаючись на те, що
27 липня 2016 року відповідач звернувся до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У зв'язку з відсутністю підходящої роботу йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Проте під час реєстрації і перебування на обліку у центрі зайнятості в якості безробітного ОСОБА_4 був керівником об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Любарська, 4» (далі - ОСББ «Любарська, 4), про що він не повідомив центр зайнятості та отримував допомогу по безробіттю. За період з 01 серпня 2016 по 16 липня 2017 року відповідач отримав допомогу по безробіттю у розмірі 39 236,53 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, Житомирський міський центр зайнятості просив суд стягнути з відповідача зазначені кошти.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 грудня
2017 року у задоволенні позову Житомирського міського центру зайнятості відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Житомирського міського центру зайнятості задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_4 на користь Житомирського міського центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 39 236,53 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
28 березня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_4, в якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент отримання статусу безробітного відповідач перебував на посаді голови правління
ОСББ «Любарська, 4» на громадських засадах, заробітну плату не отримував, інших доходів не мав, отже у період виплати допомоги по безробіттю він не був зайнятою особою у розумінні Закону України «Про зайнятість населення».
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Суди встановили, що 01 серпня 2016 року ОСОБА_4 подав директору Житомирського міського центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного, в якій зазначав, що через відсутність роботи немає заробітку або інших передбачених законом доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно.
Відповідно до наказу Житомирського міського центру зайнятості від 04 серпня 2016 року № НТ160804 відповідачу було надано статус безробітного та наказом від 08 серпня 2016 року № НТ160808 призначено допомогу по безробіттю.
Згідно довідки Житомирського міського центру зайнятості за період
з 01 серпня 2016 року по 16 липня 2017 року відповідачу була сплачена допомога по безробіттю у розмірі 39 236,53 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах та вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 був керівником
ОСББ «Любарська, 4» з 07 червня 2016 року.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що вільно обрана зайнятість - це реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов'язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб.
Згідно пункту 8 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що на момент звернення до центру зайнятості відповідач належав до зайнятого населення, а тому не міг бути визнаний безробітним. ОСОБА_4 при зверненні із заявою про надання йому статусу безробітного діяв недобросовісно, оскільки не повідомив Житомирський міський центр зайнятості про те, що він є керівником ОСББ «Любарська, 4», внаслідок чого незаконно отримував допомогу по безробіттю.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не вбачається неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддівдійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Житомирського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта