Постанова
Іменем України
14 травня 2018 року
м. Київ
справа № 638/9116/15-ц
провадження № 61-5054св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Пономаренко Ю. А., Шевченко Н. Ф., Костенко Т. М.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений договір б/н про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн на картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік.
У порушення норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_4 вищевказані грошові кошти.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 28 лютого 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 14 092,28 грн, яка складається з наступного: 4 946,26 грн - заборгованість за кредитом, 6 348,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 650,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, передбачені пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,0 грн - штраф (фіксована частина), 647,25 грн - штраф (процентна складова).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року у складі судді Гадук Л. П. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк не надав належних та допустимих доказів того, що між сторонами досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору, Умови і правила надання банківських послуг таких умов не містять, виписку з рахунку надано з порушенням норм ЦПК України, а надані письмові докази належним чином не завірені.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15 січня 2013 року в сумі 4 946,26 грн - заборгованість за кредитом; 6 348,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 650,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а всього: 12 945,03 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 511,10 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем кредитної картки, користування наданими позивачем грошовими коштами та часткову сплату відповідачем заборгованості.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів отримання відповідачем оригіналу договору про надання кредиту, а підпис в анкеті-заяві є лише наміром отримання кредиту, оскільки в ньому відсутня сума кредиту та тип платіжної картки. Апеляційний суд прийняв нові докази без обґрунтування поважності неподання таких під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
13 лютого 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Суд встановив, що 15 січня 2013 року ОСОБА_4 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», за якою відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн на картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У заяві міститься інформація про те, що позичальник ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами ПАТ КБ «ПриватБанк» та погодився з ними. Позичальник висловив свою згоду з тим, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Ця заява підписана позичальником та представником банку.
Прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_4 належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яку банк просить стягнути в сумі 14 092,28 грн, а саме: 4 946,26 грн - заборгованість за кредитом; 6 348,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 650,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також 500 грн - штраф (фіксована частина), 647,25 грн - штраф (процентна складова).
Встановивши, що ОСОБА_4 отримував картку, користувався наданими йому позивачем кредитними коштами та частково сплачував заборгованість, правильно застосувавши норми матеріального права, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, пені та комісії.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем оригіналу договору про надання кредиту, а підпис в анкеті-заяві є лише наміром отримання кредиту, оскільки в ньому відсутня сума кредиту та тип платіжної картки є необґрунтованими, оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо отримання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості.
Доводи скарги про те, що апеляційний суд прийняв нові докази без обґрунтування поважності не подання таких під час розгляду справи у суді першої інстанції не впливають на правильність ухваленого судом рішення та не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення.
При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. С. Висоцька С. П. Штелик