Провадження № 2/760/3215/18
Справа №760/4994/16-ц
08 травня 2018 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря Беро В.Ю., Гаєвської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-і особи: Служба в справах дітей Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-і особи: Орган опіки та піклування Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, -
Позивач ОСОБА_2 16.03.2016 р. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому просив визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком дитини є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Малолітній син позивача проживав зі своєю матір'ю з 30.06.2015 р. до грудня 2015 р. З моменту народження сина, відповідач поводила себе аморально та спричинила низку скандалів, що не могло не відобразитися негативно на малолітній дитині.
11.06.2015 р. відповідач прибула додому до матері позивача ОСОБА_8, бабусі малолітнього сина позивача та почала вимагати в неї гроші на її утримання. ОСОБА_8 відмовила відповідачу, на що остання заявила, що подасть заяву до правоохоронних органів про те, ОСОБА_8 нібито викрала її дитину. З цього приводу було подано заяву до Макарівського ГУ МВС України в Київській області.
14.09.2015 р. позивач був свідком зловживання відповідачем спиртними напоями в АДРЕСА_1, в зв»язку з чим він звернувся з повідомленням до Макарівського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області.
11.12.2015 р. батьку позивача було повідомлено про те, що відповідач жебракує з дитиною на руках на морозі. 12.12.2015 р. позивач зустрівся з відповідачем, яка пояснила йому свою поведінку тим, що їй необхідно було придбати лікарські засоби. Позивач передав відповідачу 1000 грн., після чого відповідач віддала йому сина та зникла у невідомому напрямку. Позивач намагався протягом години потрапити до будинку відповідача, проте відповідач не відчинила двері позивачу. Малолітній син позивача був знервований і сильно плакав, тому позивач відвіз його до себе додому. У зв'язку з тим, що дитина була голодна, погано себе почувала і плакала, позивач звернувся до Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України. 14.12.2015 р. спеціалістами Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України було проведено огляд дитини та надано консультативне заключення у відповідності до якого малолітня дитина страждала на порушення фізичного розвитку і синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.
Після того, як позивач забрав дитину, він та його батьки постійно піклувалися про малолітнього ОСОБА_6. Внаслідок постійного догляду за дитиною її стан значно покращився, про що свідчить консультативне заключення Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України від 14.01.2016 р.
Наведене вище, на думку позивача свідчить про неадекватну поведінку відповідача, яка жодним чином не сприяє нормальному розвитку дитини та більше того, може негативно вплинути на стан сина, на його психічний та емоційний стан. Поведінка відповідача по відношенню до позивача, його батьків та дитини не може вважатися допустимою.
Також позивач зазначив, що він не проти участі матері у вихованні спільної дитини. Позивач сприяє, забезпечуючи матері своєї дитини можливість постійно спілкуватися з сином за її бажанням. Позивач підкреслює, що подання даного позову спрямоване виключно на визначення місця проживання його малолітньої дитини та не позбавляє права матері брати участь у вихованні дитини.
На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 категорично не згодна з позовними вимогами позивача за первісним позовом і з метою захисту своїх прав, відповідно до ч. 1 ст. 123 ЦПК України 18.07.2016 р. подала зустрічний позов до ОСОБА_2. про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2.
Зустрічний позов обґрунтовує тим, що у 2008 році вона познайомилася з ОСОБА_2. З 2013 року вони стали проживати разом без офіційної реєстрації шлюбу.
У 2014 році вона завагітніла і вони з відповідачем вирішили офіційно зареєструвати стосунки та стати подружжям. Однак за порадою своєї матері, ОСОБА_8, відповідач попросив перенести реєстрацію шлюбу на невизначний термін. У зв'язку з чим у сторін почали виникати конфлікти. Переважну більшість часу до народження ІНФОРМАЦІЯ_1. сина ОСОБА_6 відповідач проживав у своїх батьків й лише інколи разом з позивачем ОСОБА_3
Після народження дитини відповідач наполіг на тому, щоб вони почали проживати разом з його батьками.
У зв'язку з наявністю у ОСОБА_3 з ОСОБА_8 неприязних стосунків та систематичних конфліктів, позивач почала наполягати на тому, щоб проживати окремо від його матері. Дізнавшись про такі наміри, ОСОБА_8 почала погрожувати, що зробить все не лише для розлучення сторін, а й відбере їх сина.
10 червня 2015 року у позивача знову виникла конфліктна ситуація з ОСОБА_8, після якої ОСОБА_3 вирішила негайно разом з дитиною переїхати проживати до свого батька. Але ОСОБА_8 використовуючи фізичну силу виштовхала її з свого помешкання, не давши можливості забрати сина. Відповідач дізнавшись про даний конфлікт знову став на сторону свої матері, і відмовився віддати сина ОСОБА_6.
З 10 по 30 червня 2015 року, позивач ОСОБА_3 намагалася забрати свого трьохмісячного сина, однак відповідач та його матір всіляко перешкоджали їй, постійно без її згоди перевозили дитину з одного місця на інше, навіть виїжджали за межі м. Києва.
Для вирішення даної ситуації, позивач ОСОБА_3 вимушена була звернутися до Макарівського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Служби у справах дітей Печерської РДА м. Києва.
30.06.2015 о 14 год. 30 хв. після втручання працівників Служби у справах дітей, син ОСОБА_6 був позивачу повернутий відповідачем в дитячій поліклініці Печерського району м. Києва. Працівниками Служби у справах дітей від відповідача було відібрано пояснення з приводу його неправомірних дій щодо їх спільної дитини.
За ініціативою відповідача працівниками Служби у справах дітей Святошинської РДА проведено обстеження житлово-побутових умов, в яких проживає з позивачем дитина. Згідно з відповідним актом обстеження від 31 липня 2015 року умови проживання для дитини за місцем проживання позивача (АДРЕСА_3) створені позивача належним чином, дитина всім необхідним забезпечена.
З 30.06.2015 р., позивач з сином ОСОБА_6 проживала у свого батька за вказаною адресою. Відповідач не забажав жити разом з позивачем та сином і залишився проживати зі своєю матір'ю, подружні стосунки на цьому закінчилися.
На протязі 5-ти місяців відповідач декілька раз провідував сина, при цьому матеріальної допомоги на утримання сина не надавав. При відвідуванні відповідач постійно акцентував увагу на тому, що він батько дитини і хоче з нею проводити певний час поза межами місця проживання позивача.
Зважаючи на прохання ОСОБА_2. надати йому можливість, щоб його батьки побачились з онуком, позивач дозволила йому 12.12.2015 взяти ОСОБА_6 на один день. Ввівши її в оману щодо своїх дійсних намірів та скориставшись довірою позивача, відповідач забрав сина та відвіз до свого місця проживання: АДРЕСА_4.
В подальшому відповідач дитину у визначений термін не повернув. Впродовж двох тижнів відповідач та його мати не впускали позивача у приміщення, де знаходився її син. Після чисельних прохань і благань нарешті впустили до помешкання, де перебував її син, але не тільки не повернули дитину, а й не надали можливість провести з ним достатньо часу. Натоміть ОСОБА_8 почала наполягти, щоб позивач ОСОБА_3 надала дозвіл на проживання сина ОСОБА_6 за місцем проживання відповідача, навіть запропонувала їй гроші за це. При цьому повідомила, що у разі згоди позивача, вона «дозволить їй провідувати сина». В іншому ж випадку вони все зроблять для того, щоб позбавити позивача батьківських прав.
Зрозумівши, що її умовляння відповідача та його батьків не дають жодних результатів і останні категорично не згодні повернути їй дитину вона звернулася в органи поліції та службу у справах дітей. З даних органів їй було повідомлено, що з відповідачем було проведено профілактичну бесіду і запропоновано їй у разі неможливості дійти згоди з останнім щодо визначення місця проживання дитини, звернутись з даного приводу до суду з відповідним позовом.
Наприкінці грудня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2. про відібрання дитини та негайне повернення матері. Заочним рішенням Перського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року у цивільній справі № 757/480081/15-ц задоволено позов ОСОБА_3. до ОСОБА_2. Згідно із зазначеним рішенням суду малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, повинен бути відібраний у свого батька ОСОБА_2. та повернутий матері ОСОБА_3.
Однак рішення Печерського районного суду м. Києва не виконане, оскільки відповідач ухилявся від його виконання і постійно був відсутній з дитиною на час проведення виконавчих дій.
Крім цього, за заявою відповідача заочне рішення суду було скасовано. На даний час відповідач продовжує утримувати у себе малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і не дає змоги позивачу бачитися з дитиною.
Також зазначила, що вона є приватним підприємцем, що дає їй змогу розпоряджатися власним часом та приділяти достатньо уваги сину, при цьому забезпечувати його матеріально.
Позивач зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2. Вказана квартира є однокімнатною, належить на праві приватної часткової власності в рівних долях позивачу та її матері, ОСОБА_9. Відповідно до довідки форми № З ЖЕК-903 в квартирі зареєстровані позивач та її мати. ЇЇ мати хоча і є співвласницею квартири, однак в ній фактично не проживає тривалий час (більше п'яти років). В квартирі створені усі необхідні умови для проживання, розвитку та виховання дитини в атмосфері любові, матеріальної та моральної забезпеченості.
Відповідач постійно працює, тому позбавлений можливості безпосередньо займатися розвитком та вихованням дитини. Ці обов'язки взяла на себе без згоди позивача, тобто самоуправно мати відповідача - ОСОБА_8
Крім того, син до цього часу не має місця реєстрації.
Також в позові посилається на те, що вона не вживає наркотичні речовини, не зловживає спиртними напоями, не перебуває на обліку в нарколога. Жодних підстав, для розлучення її з малолітнім сином не має.
Зазначає, що вона, як мати, ретельно доглядала та виховувала свого малолітнього сина, систематично проходили медичне обстеження за місцем проживання, перебували на відповідному обліку. 10.12.2015 року вона в черговий раз перебувала на прийомі у лікаря-педіатра, відхилень у дитини не виявлено, про що свідчить відповідний запис в медичній картці.
Позивач ОСОБА_3 приділяла і готова й надалі приділяти належну увагу розвитку і вихованню сина, створювати належні умови для цього і підстав для розлучення її з сином, відповідно до законодавства України немає, тому просила позов задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.07.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи Орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2016 р. прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження разом з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-і особи: Орган опіки та піклування Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2018 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи Орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області.
Позивач та його представники у судовому засіданні підтримали первісний позов та просили його задовольнити, посилаючись на викладені у позові обставини, невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, стан здоров'я дитини. Проти зустрічного позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні первісний позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на висновки органів опіки та піклування. Зустрічний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав викладених в ньому.
Від третіх осіб - Органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім'ї Макарівської райдержадміністрації до суду надійшли заяви про розгляд справи за відсутності їх представника. Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Орган опіки та піклування Макарівської райдержадміністрації Київської області надали висновки про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з матір»ю ОСОБА_3.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволення позову ОСОБА_2 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_1.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 вбачається, що батьками дитини є: батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_3.
ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3, в зв»язку з реєстрацією шлюбу 12.08.2016 року.
Згідно довідки форми №3 від 24.02.2016 р., виданої ОСОБА_10, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4.
Судом встановлено, що дитина з дня народження разом з батьками проживала за місцем проживання батька- в квартирі АДРЕСА_4 .Малолітній ОСОБА_6 не має місця реєстрації.
Після припинення спільного проживання батьків з червня 2015 року дитина залишилась проживати з атір"ю.
З 12 грудня 2015 року позивач за первісним позовом ОСОБА_2. без згоди матері змінив місце проживання сина ОСОБА_6 та дитина стала проживати за місцем проживання батька в квартирі за адресою: АДРЕСА_4.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_2. змінив місце реєстрації, з 10.03.2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.03.2007 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в рівних частках.
Відповідно до довідки ДЕЖ 902 від 06.04.2016 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Органом Опіки та піклування Печерської районної в м.Києві державної адміністрації 19.08.2016 року надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3.
У висновку зазначено, що в квітні 2016 року мати дитини зверталась до Печерського районного суду м.Києва з позовом про негайне відібрання малолітнього сина від батька, який самовільно змінив місце проживання дитини. Мати дитини звернулась із заявою про визначення її участі у вихованні малолітнього сина не період поки не буде вирішено питання визначення місця проживання дитини. 08.06.2016 року видано розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 340 «Про визначення участі матері у вихованні малолітнього сина», яким визначено участь ОСОБА_3 у вихованні малолітнього ОСОБА_6. Проте зі слів матері, батько дитини не виконує вказане розпорядження, не надає їй можливості бачитись з сином в тому обсязі, який рекомендовано органом опіки та піклування.
Зі слів батька відомо, що він відмовився повертати дитину матері через неналежний догляд. Батько повідомив, що в той час коли він взяв сина на вихідні, запідозрив, що хлопчик має проблеми зі здоров»ям. ОСОБА_2. звернувся до медичних закладів для огляду дитини і за результатами огляду отримав відповідне консультативне заключення, в якому зазначалось, що дитина має порушення фізичного розвитку. Батько вважає, що мати дитини здійснювала неналежний догляд за сином, що й спричинило відповідні наслідки.
Органом Опіки та піклування Макарівської районної в м.Києві державної адміністрації 20.03.2018 року надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3.
Відповідно до акту від 26.02.2018 року обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що мати мешкає в однокімнатній квартирі де є кутовий диван, дитяче ліжко, шафа-купе для речей та одягу, полиці для речей та книжок, письмовий стіл, комп'ютер, телевізор. В квартирі зроблений сучасний ремонт, є необхідна побутова техніка. В квартирі чисто та прибрано. Зі слів матерів дитини в грудні 2015 р. батько взяв дитину на побачення для спілкування з бабою та дідом та не повернув сина. На цей час у Солом'янському районному суді розглядається справа про визначення місця проживання дитини. Батько та баба дитини чинять перешкоди у спілкуванні з сином. В Печерській районній службі батьки проходять медіацію з психологом та організовують зустрічі з дитиною на які батько з дитиною ходить не регулярно. Розпорядження щодо регламенту зустрічей матері з сином батько не виконує. Умови проживання матері добрі. Для дитини є окреме спальне місце, одяг, взуття, іграшки.
Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 340 від 08.07.2016 року визначено участь ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином: три повних доби кожного тижня - з 10 год четверга до 10 год неділі, місцем зустрічі визначено місце проживання матері.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до характеристики ОСББ «Корона-Введенська» від 12.01.216 р., ОСОБА_2. працював в ОСББ «Корона-Введенська» на посаді слюсаря-сантехніка з 01.01.2015 р.
Згідно довідки ТОВ «НВО «Екософт» №20 від 25.02.2016 р. вбачається, що ОСОБА_2 з 25.01.2016 р. по теперішній час працює на посаді інженера з організації експлуатації та ремонту з розкладом згідно із штатним розкладом.
Відповідач ОСОБА_3 є приватним підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до характеристики наданої Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом»янського району м.Києва» за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 скарг з боку мешканців будинку, сусідів та членів сім»ї на порушення громадського порядку не надходило.
Відповідно до характеристики Державного комунального підприємства «Святошин» ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_3 разом з сином ОСОБА_6 та батьками з травня 2015 року. За час проживання скарг від сусідів не надходило. По свідченням сусідів та консьєржок характеризується як чуйна і привітна жінка, котра має доброзичливі стосунки у сім»ї, та є турботливою та уважною мамою.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що позивач є її сином, мешкає разом з нею. Онук ОСОБА_6 з 12.12.2015 р. мешкає з ними, до цього п'ять місяців мешкав з мамою, у зв'язку чим в онука погіршився стан здоров'я. Коли позивач привіз сина додому, йому було 9 місяців, дитина була голодна, був у дитини дисбактеріоз, дисплазія. Вдома дитині створені належні умови, виділена окрема кімната. Консьєржам наказала без дзвінка не пускати тих хто приходить, мати може спілкуватися на вулиці з дитиною. Коли дитині було два місяці вона з онуком поїхала на дачу на два тижня. Повернули онука матері 30.06.2015 р. В грудні 2015 року син привіз дитину в гості, побачивши хворобливий стан дитини, мамі відмовити повернути дитину. Мама приїздила провідувала дитину, просила забрати дитину, але дитину не віддавали, через те що мама погано доглядала за дитиною. У віці три з половиною місяці у дитини було виявлено початкову дисплазію. Син ОСОБА_2 працює, у сина вільний графік роботи. Три дні на тиждень згідно регламенту дитину не надавали мамі. Свідок зазначила, що дитині буде краще проживати з батьком.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є родичем позивача ОСОБА_2., буває 1 раз на місяць в родині ОСОБА_2. Після народження дитини ОСОБА_3 мешкала в родині ОСОБА_2. В 4 місяці дитину забрала ОСОБА_3. В 9 місяців дитину забрали до родини ОСОБА_2, оскільки дитина схудла та мала поганий стан здоров'я. Родина ОСОБА_2 приділяє достатню увагу вихованню дитини, створені належні умови. Дитину забезпечує батько. В сім'ї були сварки.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він є батьком ОСОБА_3 Після народження онука ОСОБА_6, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 проживала в родині ОСОБА_2. Йому не дозволяли бачитись з онуком. Коли дитині було три місяці ОСОБА_3 зателефонувала йому і повідомила, що її вигнали з дому ОСОБА_2. Батько з ОСОБА_3 дзвонив до родини ОСОБА_2, але вони не відповідали на телефонні дзвінки. Звернувшись до Служби у справах дітей, родина ОСОБА_2 повернули дитину в червні 2015 р. До грудня 2015 р. онук мешкав в родині ОСОБА_3. ОСОБА_2 декілька раз відвідував дитину. ОСОБА_3 з сином проходили медичний огляд, відвідували лікарів. В грудні 2015 року ОСОБА_2 попросив відвідати з сином своїх батьків, з цього часу дитину не віддають. В січні 2017 року ОСОБА_3 поїхала відвідувати дитину на дачу до родини ОСОБА_2, зателефонувала, плакала, пояснила, що її побили. ОСОБА_2. не виконує регламент побачень з дитиною. Вони відвідували дитину в дні визначені регламентом під час прогулянки, бабуся ОСОБА_8 не давала бачитись з дитиною, вимушені були викликати поліцію.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що позивач ОСОБА_2. є її сусідом, він мешкає за адресою: АДРЕСА_5. Як пояснили ОСОБА_2, ОСОБА_3 була цивільною дружиною ОСОБА_2. Свідок бачила як бабуся гуляла з онуком, також ОСОБА_3 гуляла з дитиною. Пів року ОСОБА_3 мешкала в родині ОСОБА_2. Свідок не була в квартирі ОСОБА_2 під час проживання ОСОБА_3, відвідувала квартиру вже пізніше під час проживання дитини з батьком та бабусею. В квартирі дитяча кімната облаштована належним чином. ОСОБА_3 дуже часто приходила коли ОСОБА_2 не було вдома, вдень. Чекала, плакала, що її не пускають до дитини. Свідок зазначила, що один раз вона була присутні під час сварки ОСОБА_3, ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3, сварилися з приводу дитини. ОСОБА_3 вимагала, щоб дитина мешкала з нею, а ОСОБА_2 говорив, що ОСОБА_3 не працює і не зможе забезпечити дитину. Потім ОСОБА_3 пояснила, що працює. Свідок знає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відвідували дитину під час проживання в ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_3 Свідок познайомився з ОСОБА_3 в літку 2015 року, одружились 12.08.2016 р. ОСОБА_6 мешкав з матір»ю в 2015 році, дитина була здоровою, доглянутою. ОСОБА_2 в грудні 2015 р. взяв дитину щоб провести з нею час і не повернув. Свідок зазначив, що бажає проживати з дитиною ОСОБА_3; ОСОБА_6. Він декілька разів возив ОСОБА_3 до квартири ОСОБА_2 провідувати сина, зустрічі не складались, не надавали дозводу побачитись з дитиною.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її дочкою. Дочка зустрічалася з ОСОБА_2. Після народження дитини стали проживати в родині ОСОБА_2. З матір'ю ОСОБА_2 у ОСОБА_3 відразу не склалися відносини. Після конфлікту, коли дитині було три місяці, ОСОБА_3 вимушена була піти з дому, але дитину їй не віддавали два тижні. ОСОБА_3 створила належні умови для проживання дитини, з сином відвідувала медичні заклади, робили в поліклініці щеплення дитині. Взимку 2015 року ОСОБА_2 забрав дитину, та відмовився віддавати. З цього часу дитина мешкає з батьком. ОСОБА_2 не завжди надають можливість бачитись ОСОБА_3 з сином. ОСОБА_3 мешкає в однокімнатній квартирі з чоловіком. Дочка не зловживає спиртними напоями. Коли приїхали в літку 2017 р. до онука за місцем проживання ОСОБА_2, то мати ОСОБА_2 влаштувала сварку, що злякало дитину, до цього не пускали відвідувати дитину.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є хрещеною мамою ОСОБА_6, з ОСОБА_3 знайомі 10 років. Після народження сина ОСОБА_6, ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та сином мешкали у батьків ОСОБА_2. Коли дитині було 5 місяців, ОСОБА_3 вигнали з дому та не давали бачитись з дитиною. Дитину віддали через три тижні. Дитина мешкала з ОСОБА_3 та її батьком. В грудні 2015 р. ОСОБА_2 з ОСОБА_6 поїхав відвідати своїх батьків та не повернув дитину. З цього часу дитина мешкає з родиною ОСОБА_2. ОСОБА_3 добре доглядала за сином, не зловживає спиртними напоями.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 знає 5 років, разом працювали. ОСОБА_3 з позивачем ОСОБА_2, мешкали разом у батьків ОСОБА_2, народився син ОСОБА_6. Коли дитині було 4 місяці, ОСОБА_3 переїхали проживати до батька. Вона супроводжувала ОСОБА_3 з сином під час відвідування лікаря-педіатра. Дитина була добре доглянута, забезпечена всім необхідним. Взимку 2015 року ОСОБА_2 забрав дитину відвідати своїх батьків і не віддав. ОСОБА_3 часто їздила до ОСОБА_2, хотіла забрати дитину, але не віддавали дитину, не давали спілкуватися з сином. Свідок їздила з ОСОБА_3 до батьків ОСОБА_2, їм двері не відчинили. ОСОБА_3 не вживає спиртні напої. В квартирі ОСОБА_3 створені всі умови для проживання дитини.
Свідок ОСОБА_18. в судовому засіданні пояснила, що працює в центрі соціальної служби для сім'ї дітей та молоді Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, практичним психологом. В жовтні 2017 року відвідала родину за місцем проживання дитини ОСОБА_6: АДРЕСА_4 разом з фахівцем соціальної роботи. Свідку не відомо про спір між батьками щодо місця проживання дитини. Мати не зустрічається з сином певний час, причину не з'ясовано. Проведено консультації щодо участі батьків у вихованні дитини. У дитини прихильність і до матері, і до батька.
У Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р. проголошено, що Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження факт зловживання відповідачем ОСОБА_3 спиртними напоями.
Відповідно до довідки №359051 лікаря психіатра-нарколога Київської міської наркологічної клініки лікарні «Соціотерапія» від 24.02.2016 р. вбачається, що ОСОБА_3, 1989 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд не може взяти до уваги пояснення позивача щодо того, що відповідача ОСОБА_3 на момент проживання з дитиною не доглядала та не піклувалась про сина ОСОБА_6, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до історії розвитку дитини ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_6 регулярно проходив медичне обстеження, відвідував лікарів-спеціалістів, дитині проводились планові щеплення.
Відповідно довідки Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Святошинського району м.Києва від 29.12.2015 року дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що тимчасово зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 відвідував АЗПСМ № 10 і обслуговується у лікаря-педіатра з вересня 2015 року. Порушень в стані здоров"я не має. Останній раз дитина відвідувала АЗПСМ 10.12.2015 року.
Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ч.3 ст.157 СК України той з батьків, з ким проживає дитина, не має права першкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Судом встановлено, що обидві сторони - батьки малолітнього ОСОБА_6 позитивно характеризуються, мають місце роботи та проживання, дохід, люблять свою дитину, дбають про її здоров'я та розвиток. ОСОБА_3 має на праві власності 1/2 частину квартиру за адресою проживання. Позивач ОСОБА_2. не надав суду доказів про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до протоколу психоконсультативного дослідження ОСОБА_6 від 10.01.2018 року встановлено, що дитина в присутності матері веде себе спокіно, комуніцірує з нею, йде до неї на руки. Мама бажає спілкування з дитиною та наполягає на необхідності такого спілкування. Надані рекомендації для батьків для встановлення правил спілкування з дитиною.
Враховуючи вік малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на день ухвалення судового рішення не може дати об'єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, беручи до уваги відсутність виняткових обставин, за яких дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю, суд вважає, що на даний час проживання малолітнього сина з матір'ю позитивно сприятиме розвитку дитини як психологічному так і фізичному, враховуючи що між сторонами існує конфлікт на грунті особистих відносин, батько дитини без згоди матері змінив місце проживання дитини, чинив перешкоди у спілкуванні матері з дитиною та її участі у вихованні малолітнього сина..
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір»ю підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 141,154,157,160-162 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН «Про права дитини», Декларацією прав дитини, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-і особи: Служба в справах дітей Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-і особи: Орган опіки та піклування Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір»ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.І.Кушнір