Справа № 761/44679/16-ц
Провадження № 2/761/888/2018
26 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді: Малинников О.Ф.
при секретарі: Салаті В.В.
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/44679/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У листопаді 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Відповідно до розпорядження про автоматизований розподіл справи від 19.12.2016 р. матеріали цивільної справи для розгляду передано судді О.Ф. Малинникова.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року цивільну справу призначено до розгляду на 23 березня 2015 року о 14 год. 00 хв. у відкрите судове засідання.
У судові засідання, призначені на 16 серпня 2017 року та 01 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про судове засідання, що підтверджується його підписом на розписці, не з'явився, поважні причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло (а.с. 31, 39).
Разом з тим, 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
Так, згідно п. п. 9 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В свою чергу, як передбачено ч .2 ст. 19 та п.4 ч.2 ст. 187 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.
З огляду на вище наведені положення чинного процесуального законодавства, у судовому засіданні судом було поставлено питання щодо необхідності продовження розгляду даної справи за правилами загального провадження.
Свою позовну заяву позивач мотивує наступним, а саме зазначає, що 20 липня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 (надалі - Позивач або ОСОБА_1) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач або ОСОБА_2), що підтверджується свідоцтвом про одруження. Під час спільного проживання в шлюбі народився один син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (Додаток № 5, надалі - дитина).
Через постійні конфлікти, суперечки спільне життя з Відповідачем стало неможливим та нестерпним. Відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин, призвели до втрати почуття поваги та любові один до одного.
Шлюбні відносини фактично припинені та існують тільки формально. Не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, мешкаємо окремо та спільне господарство не ведуться.
Спору про вибір місця проживання дитини немає. Дитина проживає та в майбутньому залишається проживати з матір'ю, ОСОБА_2. Наміру перешкоджати ОСОБА_2 в здійсненній її прав та обов'язків щодо дитини я не маю.
Крім того, ОСОБА_1, продовжую спілкуватись з сином, брати участь у його вихованні та виконуватиму свої законні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного із них. Просив суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою.
В судове засідання 26 березня 2018 року позивач ОСОБА_1, повторно не з'явився, поважні причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України , відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Провадження у даній справі було відкрито в порядку Цивільного процесуального кодексу України, що діяв до 15 грудня 2017 року.
У зв'язку з набранням чинності з 15 грудня 2017 року Закону України « Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України », згідно Перехідних положень цього Кодексу, справи провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, які діють з 15 грудня 2017 року.
Згідно Перехідних положень ЦПК України, розгляд даної цивільної справи здійснюється у загальному позовному провадженні.
Згідно вимог ст. 196 ЦПК України у справах загального позовного провадження проводиться підготовче засідання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 200 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу ( ухвали ) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи в судові засідання, які відбулися 16 серпня 2017 року, 01 листопада 2017 року та 26 березня 018 року позивач ОСОБА_1, не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не подавалося, заяви про зміну місцезнаходження позивача до суду не подавалося.
Відповідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання позивачем не надано.
Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Як зазначено вище, позивач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, його неявка має ознаки повторності, заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходили.
Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з'являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.
За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, яким не надано будь-яких заяв і доказів на підтвердження підстав неявки, відповідно яких суд міг би з'ясувати поважність причин такої неявки, та відсутність заяви про розгляд справи без позивача.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. ст. 130, 131, 223, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, ОСОБА_1 що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: О.Ф. Малинников.