Справа: № 2-а-3157/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кочан В.М.
Суддя-доповідач: Умнова О.В.
Іменем України
"19" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Шостака О.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі: Олешко Т.Л.,
з участю адвоката Бірюкової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7.09.2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в м. Києві
- про скасування наказів та поновлення на службі в органах внутрішніх справ, -
Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просили визнати протиправними та скасувати накази №28 від 3.02.1998 року та №77о/с від 23.02.1998 року про звільнення з ОВС у запас Збройних Сил України за ст.64 п.«є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) та поновити їх на службі в ОВС з 23.02.1998 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7.09.2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивачі, не погоджуючись з даним рішенням суду, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що оскаржуваний наказ про звільнення вони отримали в 2006 році і до цього часу про підстави звільнення не знали, тому строк визначений законом для звернення до суду ними не пропущений.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі проходили службу в органах внутрішніх справ: ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого групи карного розшуку восьмого відділу міліції Мінського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого відділення по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Мінського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Наказом начальника ГУ МВС України в м. Києві від 3.02.1998 року №28 на позивачів накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ на підставі ст.64 п.«є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).
Наказом начальника ГУ МВС України у м. Києві від 23.02.1998 року №77 позивачів звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст.64 п. «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Позивачі, не погоджуючись з їх звільненням, 26.03.2006 року звернулися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що останні пропустили визначений Законом строк звернення до суду за захистом своїх прав та не надали доказів поважності причин його пропуску.
Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з наступних підстав.
КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства (ст. 1 КАС України).
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, за захистом прав і свобод та інтересів особи, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
З матеріалів справи вбачається, що про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ позивачам було достовірно відомо після накладення на кожного з них дисциплінарного стягнення 3.02.1998 року. З даної дати позивачі знали про порушення своїх прав, в силу встановленого на той період порядку накладення дисциплінарного стягнення, зокрема: оголошення працівнику особисто, перед строєм чи на нараді (зборах) - ст.31 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
На момент накладення на позивачів дисциплінарного стягнення та звільнення з ОВС за порушення дисципліни у 1998 році діяли положення глави 31-А ЦПК України (1963 р.), згідно ст.248-5 якого останні мали право оскаржити неправомірні, на їх думку, дії та рішення відповідача у двомісячний строк, обчислюваний з дня коли дізналися або повинні були дізнатися про порушення прав і свобод.
Крім того, після звільнення останні неодноразово зверталися до відповідача з проханням поновити їх на роботі в ОВС, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, згідно штампу вхідної кореспонденції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулися до суду з відповідним позовом 26.03.2006 року.
Пропуск позивачем річного строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та двомісячного строку, передбаченого ст.248-5 ЦПК України (1963 року) є очевидним.
При розгляді справи судом першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, визначених ст. 100 КАС України.
Колегія суддів вважає, що позивачі пропустили передбачений Законом строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин. Об»єктивні підстави для поновлення такого строку відсутні.
Колегія суддів не приймає до уваги викладені в апеляційній скарзі посилання позивачів на те, що вони дізналися про підстави звільнення у 2006 році, оскільки такі доводи безпідставні, необґрунтовані, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Апелянтами не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своєї позиції. При цьому, юридична необізнаність особи не може бути обґрунтованою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Таким чином, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку, що позивачі пропустили передбачений Законом строк звернення до суду без поважних причин, і оскільки, відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, передбачених ст.100 КАС України, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вірно оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7.09.2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення складений у повному обсязі 24.11.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді: