Справа: № 22-а-33731/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"19" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Горбань Т.І., Василенка Я.М.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000802309/0 від 11.04.2007р., № 0000802309/1 від 16.06.2007р., № 0000802309/2 від 03.09.2007р., № 0000802309/3 від 03.09.2007р.,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000802309/0 від 11.04.2007р., № 0000802309/1 від 16.06.2007р., № 0000802309/2 від 03.09.2007р., № 0000802309/3 від 03.09.2007р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2008 року -позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Євразія»відповідно до договору купівлі-продажу нежилого будинку від 29.01.2003р. № 435 придбано нежилий будинок загальною площею 125,30 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул.Саксаганського, 44-В.
Відповідно до Акту прийому-передачі нежилого будинку по вул.. Саксаганського, 44-В від 29.01.2003р. ТОВ «ТД «Євразія»передано нежилий будинок по вул.. Саксаганського, 44-В, а також земельну ділянку (код 76063005) площею 0,0706 га в границях технічної документації.
Після купівлі нежилого будинку, позивач 27.02.2003р. звернувся до Голови Київської міської ради із клопотанням про оформлення права користування земельною ділянкою (на умовах оренди), але договір оренди земельної ділянки не оформлений, довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не видана, а документи з 2003р. на розгляді в Київській міській раді.
Отже, Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ТД «Євразія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р. № 170/1/1-23-04-31863919 від 29.03.2007р. встановлено порушення статті 2 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого донараховано земельний податок у розмірі 26244,27 грн.
Так, колегія суддів зважає на наступне.
Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Пунктом «в»частини першої статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Положеннями статті 116 Земельного кодексу України визначено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Положеннями статті 120 Земельного кодексу визначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Частина перша статті 124 Земельного кодексу України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Закон України «Про плату за землю»визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
У відповідності до положень статті 1 Закону України «Про плату за землю»оренда -засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»встановлено: використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про плату за землю" суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно з положеннями статті 15 Закону "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
У відповідності до положень статті 13 Закону "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Як вбачається з відомостей Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рішенням Київської міської ради від 02.10.2001 р. № 41/1475 проектно-технологічному інституту "Укроргводбуд" (код ЄДРПОУ 01035495) надана земельна ділянка (кадастровий номер 76:063:0005) площею 0,07 га на вул. Саксаганського, 44-в у Печерському (на даний час Голосіївському) районі м. Києва в оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування будівлі бюро множення.
В Головному управлінні земельних ресурсів зареєстрований договір оренди зазначеної земельної ділянки від 21.01.03 № 79-6-00082.
Таким чином колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, щодо помилкового визначення відповідачем статусу позивача та земельної ділянки, за користування якою позивачеві визначено земельний податок з юридичних осіб із застосуванням штрафних санкцій, оскільки фактично позивач не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться нежилий будинок (за договором купівлі-продажу нежилого будинку від 29.01.2003 р. № 435 придбано нежилий будинок загальною площею 125,30 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ. вул. Саксаганського, 44-В (літера В)).
Крім того, як вбачається рішенням Київської міської ради від 02.10.2001 р. № 41/1475 проектно-технологічному інституту "Укроргводбуд" (попередньому власнику нежилого будинку, продавцю за договором купівлі-продажу) надана земельна ділянка (кадастровий номер 76:063:0005) площею 0,07 га на вул. Саксаганського, 44-в у Печерському (на даний час Голосіївському) районі м. Києва в оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування будівлі бюро множення, на підставі якого зареєстровано договір оренди у Головному управлінні земельних ресурсів від 21.01.03 № 79-6-00082, а рішення Київською міською радою щодо надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євразія»не приймалось.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, оскільки землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, в той час як юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем зроблено не було.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Т.І. Горбань
Я.М. Василенко
Ухвалу складено у повному обсязі 23.11.2009.