Справа: № 22-а-32045/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сапальової Т.В.
Суддя-доповідач: Умнова О.В.
Іменем України
"12" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Шостака О.О., Романчук О.М.,
при секретарі: Олешко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2008 року по адміністративній справі за позовом Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Вінницькій області
- про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача до державного бюджету кошти у сумі 43036,50 грн., витрачених в порушення вимог чинного законодавства.
Постановою Вінницького оружного адміністративного суду від 25.07.2008 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не повно та не об»єктивно з»ясував обставини справи, у зв»язку із чим, неправильно вирішив спір.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з 30.01.2007 року по 7.03.2007 року Контрольно-ревізійним управлінням України у Вінницькій області проведено перевірку ГУ МНС України у Вінницькій області з питань дотримання вимог чинного законодавства при використанні коштів державного бюджету на забезпечення заходів у сфері цивільного захисту за період з 1.10.2005 року по 31.12.2006 року.
За результатами вказаної ревізії складений акт від 30.03.2007 року №04-20/6, згідно з яким, в ході перевірки було встановлено порушення вимог п.3.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43, а саме: з 1.01.2006 року по 1.01.2007 року управлінням зайво списано паливно-мастильних матеріалів в кількості 13242 л на суму - 43036,50 грн.
З приводу вищевказаних порушень, відповідачем неодноразово подавались заперечення, які не були прийняті КРУ у Вінницькій області до уваги.
За результатами ревізії, що відображені в акті від 30.03.2007 року №04-20/6, позивач, листом від 13.04.2007 року №04-17/2614 направив ГУ МНС України у Вінницькій області вимогу про усунення виявлених порушень зокрема щодо перерахування до державного бюджету коштів, витрачених на зайво списаний бензин в сумі 43036,50 грн.
Відповідач не виконав вимог КРУ у Вінницькій області про відшкодування вищевказаних коштів, у зв»язку із чим, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Суд першої інстанції, відмовляючи КРУ у Вінницькій області у задоволені позову виходив з того, що ГУ МНС України у Вінницькій області правомірно проводило списання паливно-мастильних матеріалів з урахуванням нормативів, зумовлених дотриманням вимог наказу МВС України від 628 від 26.06.2002 року «Про затвердження Настанов з технічної служби та Положення про загони (частини) технічної служби Державного департаменту пожежної безпеки України».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір стосовно нормативів списання паливно-мастильних матеріалів, призначених для утримання спеціальної техніки.
Вимоги позивача про стягнення заявленої до відшкодування суми ґрунтуються на положеннях Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення на позов щодо стягнення заявленої позивачем суми посилається на наказ МВС України від 26.06.2002 року №628 «Про затвердження Настанови з технічної служби та Положення про загони (частини) технічної служби Державного департаменту пожежної безпеки МВС України».
Відповідно до загальних положень Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.
Згідно п.3.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, крім нормативних витрат палива дозволяється додаткове його споживання в таких обсягах: на внутрішньогаражні роз'їзди і технічні потреби (технічні огляди, регулювальні роботи, приробіток деталей двигунів і автомобілів після ремонту тощо) - не більше 1 % від загальної кількості палива, спожитого підприємством; не більше 10 л рідкого палива на місяць на один газобалонний (газодизельний) автомобіль для його запуску в холодну пору року (температура навколишнього середовища нижча 0° С). При експлуатації газобалонних (газодизельних) автомобілів на рідкому паливі зазначена надбавка не застосовується; при тривалих простоях автомобілів під завантаженням і розвантаженням в пунктах, де за умовами пожежної безпеки заборонено виключати двигун (нафтобази, спеціальні склади, тощо), а також при тривалих простоях автомобілів в зимову і холодну пору року з працюючим двигуном (очікування інвалідів, хворих, клієнтів тощо) або при перевезенні спеціальних вантажів, які потребують постійного обігрівання салону (кузова) автомобіля, дозволяється додаткове споживання палива з розрахунку: одна година простою відповідає витраті палива за лінійною нормою на 5 км пробігу автомобіля.
Згідно п.п.1.1.1 Настанови з технічної служби Державного департаменту пожежної безпеки МВС України, затвердженої наказом МВС України від 28.06.2002 року №628, у цій настанові викладені основні положення з експлуатації пожежної техніки, що знаходиться на озброєнні підрозділів пожежної охорони і пожежних частин, обов»язки і права посадових осіб технічної служби і надання платних послуг загонами (частинами) технічної служби.
Підпунктом 2.1.5 Настанови встановлено, що пожежні машини, що знаходяться в бойовому розрахунку і в резерві, повинні бути в стані повної бойової готовності. Для пожежних машин основного призначення (пожежних автоцистерн, авто насосів) резерв становить 100% техніки від тієї кількості пожежних автомобілів, що знаходяться в бойовому розрахунку. Бойова готовність пожежних машин визначається: їх справним технічним станом; заправкою паливо мастильними та іншими експлуатаційними матеріалами, негарячими речовинами; укомплектованістю згідно табельною належністю, і наявним пожежно-технічним оснащенням і інструментом; відповідністю їх зовнішнього вигляду, кольору і написів вимогам ДержСТУ.
Пунктом 2.4 Настанов визначено, що технічне обслуговування - це комплекс профілактичних заходів, які провадяться для підтримання пожежних автомобілів у бойовій готовності.
Вказаною Настановою, передбачено, що технічне обслуговування пожежних автомобілів за періодичністю, переліком та трудомісткістю виконуваних робіт розподіляються на: щоденне технічне обслуговування, технічне обслуговування після обкатки пожежного автомобіля, технічне обслуговування при пожежі або навчанні (при кожному виїзді), технічне обслуговування при поверненні з пожежі або навчання (кожному виїзді).
Проаналізувавши положення вищевказаних норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Державного департаменту автомобільного транспорту України від 10.02.1998 року №43 не враховує потреби пального при виконанні спеціальних повноважень органами МНС України, тому не повинен застосовуватися до спірних правовідносин.
В даному випадку, ГУ МВС України у Вінницькій області правомірно здійснив списання палива та мастильних матеріалів на роботу автомобілів спеціального призначення - витрат на заміну караулу, виходячи з вимог Настанови з технічної служби Державного департаменту пожежної безпеки МВС України, затвердженої наказом МВС України від 28.06.2002 року №628.
Підстав для стягнення з відповідача заявленої до відшкодування суми коштів не вбачається.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на необґрунтованість застосування вказаного наказу до спірних правовідносин в силу відсутності його реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки даний наказ регламентує основні положення з експлуатації пожежної техніки, встановлює технічні норми та рекомендації щодо їх застосування, не носить міжвідомчого характеру та не стосується прав, свобод чи законних інтересів громадян, тому згідно із Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3.10.1992 року №493/92, державній реєстрації не підлягає.
Суд першої інстанції дав правильну правову оцінку вищевказаним обставинам, вірно застосував норми матеріального права та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з ГУ МНС України у Вінницькій області коштів у сумі 43036,50 грн. та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення суду виготовлений 17.11.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді: