79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.12.09 Справа № 9/108
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу акціонерного банку (далі АБ) «Банк регіонального розвитку»в особі Львівської філії АБ «Банк регіонального розвитку»від 28.09.09р. №1013-60/14
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.09р.
у справі №9/108
за позовом АБ «Банк регіонального розвитку»в особі Львівської філії АБ «Банк регіонального розвитку», м.Львів
до відповідача Приватного підприємця (далі ПП) ОСОБА_4, м.Бурштин
про визнання договору недійсним
за участю представників
від позивача -не з'явився (належно повідомлений);
від відповідача -не з'явився (належно повідомлений).
Сторони належним чином повідомленні про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.
Клопотання, подане старшим бухгалтером позивача, про відкладення розгляду справи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки нез'явлення повноважних представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; явка представників обов'язковою не визначалась, жодних нових доказів чи клопотань про їх надання суд не отримував. До того ж не долучено доказів на представництво інтересів позивача.
Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.09р. у справі №9/108 (суддя Фанда О.М.) в задоволенні позову АБ «Банк регіонального розвитку»в особі Львівської філії АБ «Банк регіонального розвитку»до ПП ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовлено.
Рішення суду мотивоване ст.124 Конституції України, ст.ст.16, 203, 204, 215, 764 Цивільного кодексу України, на підставі яких судом першої інстанції зроблено висновок про безпідставність та недоведеність позовних вимог, оскільки сторони при укладенні договору оренди нежитлових приміщень №3 від 22.07.09р., який є предметом оскарження, досягли згоди щодо таких істотних умов цього договору як строк дії договору та розмір орендної плати, а позивачем не доведено, в чому саме полягає недійсність правочину та не подано доказів звернення позивача або відповідача із запереченнями щодо розміру орендної плати.
АБ «Банк регіонального розвитку»в особі Львівської філії АБ «Банк регіонального розвитку»оскаржило рішення суду, стверджуючи у своїй апеляційній скарзі, що між сторонами після 31.12.08р. не було досягнуто домовленості щодо розміру орендної плати на 2009 рік, тому договір оренди нежитлових приміщень №3 від 22.07.09р. слід вважати таким, що не відбувся і відповідно в цьому випадку, на думку апелянта, недійсними є умови договору, закріплені у п.3.2 щодо строку найму та п.4.1 щодо розміру орендної плати.
Усе вищевикладене апелянт вважає підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Водночас, апелянт з наведених вище підстав вважає спірний договір неукладеним відповідно до ч.1 ст.181 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
позивач подав позов до ПП ОСОБА_4, враховуючи зміну підстав такого, про визнання частково недійсним договору оренди нежитлових приміщень №3 від 07.07.06р., зокрема, п.3.2 та п.4.1 цього договору з підстав не досягнення сторонами згоди по вказаних істотних умовах договору.
Як вбачається зі справи, 07.07.06 року між ПП ОСОБА_4 (орендодавець) та АБ «Банк регіонального розвитку» в особі Львівської філії АБ «Банк регіонального розвитку»(орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №3, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 98,3 кв м., що розташоване за адресою: вул Калуська (вул.Комсомольська), буд.6 "ж", м.Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111.
Строк оренди за договором становить 364 дні з моменту передачі приміщення згідно акту приймання-передачі (п.3.2 договору).
Акт приймання-передачі орендованого приміщення підписано сторонами 04.07.08р.
У п.4.1 цього ж договору сторони встановили, що вартість оренди нежитлових приміщень без ПДВ становить 70,0 грн./міс. за 1 кв.м. з моменту укладення договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 цього Кодексу).
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом першої інстанції з'ясовано, що 01.11.08р. сторони уклали додатковий договір до договору оренди №3 від 07.07.06р., в якому змінили п.4.1 основного договору встановивши, що з 01.11.08 року по 31.12.08р. вартість оренди нежитлових приміщень без ПДВ становить - 95 грн. в місяць за 1 кв.м., що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення змін до цього договору складає 18,20 доларів США. У грудні 2008 року сторони зобов'язались погодити розмір орендної плати на 2009 рік в сторону збільшення. Інші умови договору залишили без змін.
Однак, після грудня 2008 року від жодної з сторін пропозицій щодо зміни орендної плати не надходило. Докази протилежного у справі відсутні.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК Україні (ст.215 цього Кодексу).
Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, суд апеляційної інстанції відзначає, що сторони підписавши основний договір оренди і додатковий договір до нього, передавши об'єкт оренди у користування, досягли згоди щодо усіх істотних умов договору і правових підстав визнання таких умов (п.п.3.2, 4.1) недійсними у суду не має.
Слід також відзначити, що констатація апелянтом факту нечинності спірного правочину взаємо виключає вимогу про визнання правочину недійсним.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позовних вимог.
Відтак, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.09р. у цій справі - без змін.
2. Судові витрати покласти на АБ «Банк регіонального розвитку»в особі Львівської філії АБ «Банк регіонального розвитку».
3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя О.С.Скрипчук
суддя Т.С.Процик
Постанова підписана 22.12.2009р.