Справа: № 22-а-33097/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"17" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Григоренко Т.І.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України про визнання такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 831, від 26.07.1996 року № 836, від 03.01.2002 року № 1, від 27.12.2005 року № 1293, -
У лютому 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України про визнання такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 831, від 26.07.1996 року № 836, від 03.01.2002 року № 1, від 27.12.2005 року № 1293.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2008 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача та представника третьої особи підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та отримує з 03.09.1992 року пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. (а.с.7).
В позовній заяві позивач просить визнати такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №831 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 року, та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року», від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та від 27.12.2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відшкодувати моральну шкоду у розмірі 460 000,00 грн., оскільки зазначені постанови суперечать порядку підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позивач ОСОБА_2 пропустив строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Про порушення своїх прав позивач мав дізнатися з моменту призначення пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснення йому виплати пенсії, але позовні вимоги ним заявлені лише в лютому 2008 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку. Клопотання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не заявлялось.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, та в своєму рішенні надав правової оцінки.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із порушенням її права.
В постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти душевні страждання, яких зазнала особа у зв'язку із порушенням її права.
Відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.
Судом першої інстанції не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, а тому дійшов вірного висновку вірного висновку, що вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 23.11.2009 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.