Справа: № 22-а-33643/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"18" листопада 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Усенка В.Г.,
суддів: Зайцева М.П., Малинін В.В.,
при секретарі: Літоміній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до ДПА України, Білоцерківської ОДПІ про зобов'язання звільнити позивачку від присвоєння їй ідентифікаційного номеру та зобов'язання внести до паспорту ОСОБА_2 відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2008 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Білоцерківська ОДПІ подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 являється віруючою Української Православної Церкви.
Позивачка звернулася до відповідачів з письмовою заявою, в якій просила звільнити її від ідентифікаційного номеру, інформацію про неї виключити з ДРФО та зробити відмітку в її паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
На дану заяву ОСОБА_2 отримано відповідь, що наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 року затверджений Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номеру фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів, в зв'язку з чим заявникам було рекомендовано оформити проставлення в їх паспортах необхідних відміток відповідно до зазначеного порядку
Позивачка, вважаючи таку відповідь незаконною, звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
В обґрунтування своєї правової позиції позивачка посилається на те, що існуючий «Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затверджений Наказом ДПА України та МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року не може застосовуватись, оскільки він суперечить чинному законодавству.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим задовольнив їх в повному обсязі.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст.1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»(далі Закон), для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера».
Судова колегія приходить до висновку, що даний Закон не містить в собі приписи, які б визначали порядок внесення відповідної відмітки до паспорту.
Зазначена процедура виписана в «Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», що затверджений Наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 року (далі Порядок).
Крім того, даний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, який виданий відповідно до закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм, а також він забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання. Існуючий Порядок не скасований, є чинним та підлягає застосуванню.
Саме на виконання Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»та згідно з Постановою ВР України від 26.06.1992 року № 2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтва про народження», спільним наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004 року № 602/1226 було затверджено Порядок внесення відмітки у паспорт громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів (надалі - Порядок), який визначає механізм та процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.
Статтею 3 Порядку визначено дії посадових осіб органу державної податкової служби щодо заяв громадян з приводу їх звільнення від ідентифікаційного номеру, а саме:
3.1. Посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком.
3.2. У разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами приймає заяву, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу.
3.3. Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) щодо достовірності поданих даних.
3.4. У термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.
Пунктами 4 і 5 цього Порядку визначено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку форми ВЗ та паспорт громадянина України, а посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає цю довідку щодо повноти і правильності її заповнення та у відповідності пред'явленому паспорту і в разі відсутності невідповідностей вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.
Після надходження відривного корінця до форми № В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина посадова особа органу державної податкової служби протягом двох тижнів учиняє відповідні дії щодо внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (п. 6 цього Порядку).
Аналіз даних правових норм свідчить, що податковий орган уповноважений видавати довідку встановленої форми, яка в свою чергу подається до органу внутрішніх справ та який, в свою чергу, приймає рішення про можливість чи неможливість внесення відповідної відмітки до паспорту.
Отже, діючим законодавством визначено державний орган, який має вчинити відмітку в паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Таким органом є орган внутрішніх справ, а тому постанова суду першої інстанції частині зобов'язання відповідачів зробити відмітку в паспорті підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 та ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Крім того, апеляційна інстанція знаходить за необхідним зазначити, що фактично ОСОБА_2 ідентифікаційний номер станом на 15.04.2008 року не присвоювався, що підтверджується довідкою підписаною начальником відділу реєстрації та обліку платників податків (а.с. 15), у зв'язку з чим відсутні підстави звільнення її від ідентифікаційного номера.
Виходячи з положень ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, обставини справи з'ясовані не повно та не об'єктивно, а тому є всі підстави для його скасування.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанова суду першої інстанції -скасувати, постановивши нову про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції -задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2008 року -скасувати, постановивши нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2009 року.