16 травня 2018 р. Справа № 818/1190/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Аторіної В.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Левицької А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1190/18
за позовом ОСОБА_3
до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 04.09.2017 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_3 (за даними паспорта НОМЕР_2, виданого 03.10.2006, - ОСОБА_3, на російській мові - ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач - громадянин Республіки Вірменія, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Республіки Вірменія, має дійсний закордонний паспорт НОМЕР_2, виданий 03.10.2006, з продовженим терміном дії для закордонних країн до 03.10.2021, з дійсною реєстрацією у АДРЕСА_1
В Україні позивач має сім'ю: жінку ОСОБА_7 та неповнолітню доньку, громадянку України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка знаходиться на утриманні своїх батьків. З жінкою та неповнолітньою донькою позивач постійно проживає в Україні за АДРЕСА_2
Дозволом на імміграцію в Україну, виданим Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області від 27.11.2017, ОСОБА_3 дозволено постійне проживання в Україні строком до 24.11.2018.
Однак, під час в'їзду позивача на територію України рішенням інспектора прикордонної служби І категорії І відділення ШС впс «Сопич» Зальотовим І.В. від 17.12.2017 було відмовлено у перетинанні державного кордону України в пункті пропуску «Бачівськ» після перетинання позивачем кордону Російської Федерації через пункт пропуску «Троебортное».
31.12.2017 позивач звернувся до Управління ДМС в Сумській області зі скаргою на вищезазначене рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.
Відповідач листом від 12.01.2018 вих. № 05.1/ повідомив позивача, що 04.09.2017 начальником Управління ДМС в Сумській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_3. Підставами прийняття рішення є подання Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області від 26.08.2017 р. № 10620 та повторне подання Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області від 16.01.2018 року № 823/71-2018 про встановлення заборони в'їзду громадянину Вірменії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, терміном на 5 років.
При цьому, позивач зауважує, що встановлення такої заборони для позивача для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, як то передбачено абзацем 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", не доведена та безпідставна. Позивач зазначає, що відповідач не має доказів, які б переконливо свідчили про те, що в'їзд і перебування позивача в Україні може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку. Всупереч цьому, відповідач прийняв рішення про заборону в'їзду в Україну позивачу, хоча підстави для прийняття такого рішення у відповідача були відсутні, тому, на переконання позивача, вказане рішення є незаконним та необґрунтованим.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що оскаржуване рішення відповідача від 04.09.2017 про заборону позивачу в'їзду в Україну прийняте на підставі абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону, відповідно до якого в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні та обґрунтованого подання ГУНП в Сумській області від 26.08.2017 № 10620.
Таким чином, відповідач вважає, що в Управління ДМС України в Сумській області були обґрунтовані підстави для заборони в'їзду позивачу на територію України, і тому рішення є законним, обґрунтованим, прийнятим уповноваженим органом в порядку та спосіб, визначений чинним законодавством України, та є таким, що не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, за даними паспорта НОМЕР_2, виданого 03.10.2006, - ОСОБА_3, на російській мові - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Вірменія (а.с. 9-18).
В Україні позивач має сім'ю: жінку ОСОБА_7 та неповнолітню доньку, громадянку України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3
Дозволом на імміграцію в Україну, виданим Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області від 27.11.2017, ОСОБА_3 дозволено постійне проживання в Україні строком до 24.11.2018 (а.с. 20).
17.12.2017 під час в'їзду позивача на територію України рішенням інспектора прикордонної служби І категорії І відділення ШС впс «Сопич» Зальотовим І.В. від 17.12.2017 позивачу було відмовлено у перетинанні державного кордону України в пункті пропуску «Бачівськ» після перетинання позивачем кордону Російської Федерації через пункт пропуску «Троебортное» (а.с. 22-23).
31.12.2017 позивач звернувся до відповідача із скаргою на рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, у відповідь на яку Управління Державної міграційної служби України в Сумській області надіслало на адресу позивача лист від 12.01.2018 № 05.1/ (а.с. 26), в якому зазначило, що 04.09.2017 начальником Управління ДМС в Сумській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_4 строком на 5 років.
23.01.2018 позивач звернувся до відповідача із скаргою на рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_3 від 04.09.2017, в якій просив повідомити його про підстави прийняття вказаного рішення та про документи, які передували прийняттю рішення (а.с. 48-50).
Листом від 03.03.2018 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повідомило позивача, що підставами прийняття рішення є подання Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області від 26.08.2017 № 10620 та повторне подання Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області від 16.01.2018 № 823/71-2018 про встановлення заборони в'їзду громадянину Вірменії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, терміном на 5 років.
У листі Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області від 26.08.2017 № 10620 зазначено, що за наявними даними ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності на території Сумській області, а саме: 24.12.2014 року засуджений Шосткинським міськрайонним судом Сумської області за частиною 2 статті 286 КК України. Суспільна небезпечність перебування ОСОБА_3 на території України полягає у систематичності вчинення кримінальних правопорушень, та супроводжується порушенням громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України. Беручи до уваги те, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки та систематичних порушень громадського порядку, відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Шосткинським ВП ГУ НП в Сумській області зроблено висновок про доцільність прийняття рішення про заборону в'їзду на територію України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце народження с. Шаумян, Ечміадзинського р-ну, Армавірської області, Вірменія, терміном на 5 років (а.с. 39-40).
До зазначеного листа ГУНП в Сумській області було додано вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20.10.2014 року у справі № 589/4655/14-к, провадження № 1-кп/589/278/17, яким ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, і відповідно до якого призначено покарання за частиною 2 статті 286 КК України, чотири роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом (а.с. 41-44).
04.09.2017 на підставі вищевказаних документів, ураховуючи, що перебування громадянина Вірменії ОСОБА_3 на території України позивача може суперечити інтересам охорони громадського порядку, керуючись абзацом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийняло рішення заборонити громадянину Вірменії ОСОБА_3 в'їзд в Україну строком на 5 років (а.с. 45).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України " Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Поняття "національної безпеки України" визначено у статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України", а саме: національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у різноманітних сферах діяльності.
У свою чергу, "громадський порядок" визначається як урегульована правовими та іншими соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначено Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом МВС України від 17.12.2013 № 1235 (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до п.3 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно із п.п. "б" п.4 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за ініціативою підрозділів кримінальної міліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. А відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, а також виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.
Як було зазначено вище, на адресу УДМС України в Сумській області надійшов лист від Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області від 26.08.2017 щодо доцільності заборони позивач в'їзду в Україну, яку він обґрунтовує тим, що відповідно до вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2014 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України. Суспільна небезпечність перебування ОСОБА_3 на території України полягає у систематичності вчинення кримінальних правопорушень, та супроводжується порушенням громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України. Також, зазначено, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки та систематичних порушень громадського порядку.
Отже, оскаржене рішення відповідачем прийняте на підставі абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якого в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні та відповідного подання підрозділу кримінальної поліції.
Як вбачається з пояснень представника відповідача, в судовому засіданні, а також листа Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області від 26.08.2017 єдиною підставою заборони в'їзду позивачу на територію України є наявність вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2014 у кримінальній справі № 589/4655/-к г.
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що рішення про заборону в'їзду позивача на територію України обґрунтоване лише наявністю вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2014 у кримінальній справі № 589/4655/-к г.
Згідно довідки Департаменту інформаційних технологій МВС серії ІАА № 0554320 за обліками МВС громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 03.04.2018 є особою, яку 24.12.2014 Шосткинським міськрайонним суду Сумської області засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном 2 роки. Особа до кримінальної відповідальності не притягується, у розшуку не перебуває та відповідно до ст. 89 КК України визнається такою, що не має судимості (а.с. 57).
Відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
Враховуючи надані докази суд дійшов висновку, що на момент винесення Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області оскаржуваного рішення позивач вважався особою, яка не є судимою за даним вироком.
Відповідно сам по собі вирок по зазначеній кримінальній справі не мав тягнути до позивача будь яких негативних наслідків.
Оскільки на момент прийняття Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області рішення про заборону в'їзду на територію України підстави для прийняття такого рішення у відповідача були відсутні, суд не може вважати дане рішення законним та обґрунтованим.
Відповідач не надав суду аргументованих доводів і доказів, які б переконливо свідчили про те, що в'їзд і перебування позивача в Україні може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку. Лише факт вчинення позивачем кримінального правопорушення, судимість за яким погашена на переконання суду, не може розглядатися як безумовна підстава для заборони їй в'їжджати в Україну.
Отже, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а зазначені в оскаржуваному рішенні підстави його прийняття не знайшли свого підтвердження належними доказами у ході розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність його прийняття.
Щодо доводів представника відповідача в судовому засіданні, що під час прийняття рішення про заборону в їзду, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області керувалося виключно листом Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області від 26.08.2017 та за результатами розгляду даного листа, відповідач мав прийняте дане рішення.
Суд з даним висновком відповідача не погоджується, оскільки право на застосування заборони на право в'їзду на територію України відповідно до ст. 13 Закону України " Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" належить саме Управлінню Державної міграційної служби України в Сумській області і саме управління відповідальне за законність прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин та з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за можливе задовольнити позов у частині скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Сумській області від 04.09.2017 про заборону в'їзду про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_3 строком на 5 років.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 04.09.2017 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_3 (за даними паспорта НОМЕР_2, виданого 03.10.2006, - ОСОБА_3, на російській мові - ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 27, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 37846270) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст рішення складений та підписаний 25.05.2018.