Справа № 307/946/18
Провадження № 2/307/805/18
24 травня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.
при секретарі Белоцька О.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Калинівської сільської ради, третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач звернувся в суд з позовною заявою про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення з майстернею, розташовану по АДРЕСА_1
Посилається на те, що йому на правах власності належить земельна ділянка площею 0.022 га., в АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_2
На вказаній земельній ділянці він побудував нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення з майстернею.
Згідно технічного паспорту, виготовленого 10.11.2017 р. Тячівським РПТІ, до складу будівель і споруд, розташованих за вказаною адресою входить нежитлова будівля загальною площею 257.6 м.кв.
Актом обстеження технічного стану будівлі стверджено, що технічний стан конструкцій та будівель в цілому відноситься до ІІ-ї категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за його функціональним призначенням як нежитлова будівля сільськогосподарського призначення з майстернею.
Відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від 22.02.2018 р. ринкова вартість об'єкту становить 305893 грв.
Право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки реконструкція будівлі картоплесховища на цех виробництва та переробки деревини була вчинена позивачем без отримання у встановленому порядку дозволу на право проведення будівельних робіт.
Оскільки земельна ділянка, площею 0.022 га., за кадастровим номером НОМЕР_2, розташована у АДРЕСА_1 для особистого селянського господарства отримана у власність у встановленому законодавством порядку під уже збудоване нерухоме майно, вважає, що право власності на побудований на ній об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення з майстернею, може бути визнано за ним у судовому порядку на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України.
Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідає цільовому призначенню побудованої на ній нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення з майстернею.
Про відсутність умов для введення в експлуатацію побудованого об'єкту нерухомого майна у порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», свідчить повідомлення Управління ДАБІ України № 1007-1.20/2/232П від 26.02.2018 р.
Крім того, йому видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 36-П/1007 від 23.02.2018 р., згідно якого встановлено строк на виготовлення правовстановлюючих документів протягом двох місяців.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник Калинівської сільської ради у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області у судове засідання не з'явилася. Надала суду листа про розгляд справи у її відсутності.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 17.12.2013 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач набув на праві приватної власності земельну ділянку в с. Калини, урочище «Облаз», кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2
З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2013 р. вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0.022 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Калини.
На даний час Тячівським РПТІ виготовлено технічний паспорт на будівлю магазину в с. Калини, вул. Дж. Ленона, № 227.
З експлікації вбачається, що нежитлова будівля АДРЕСА_1 складається, з підсобного приміщення загальною площею 23.7 м.кв., приміщення майстерні - 46.8 м.кв., коридору - 13.9 м.кв., приміщення майстерні - 46.8 м.кв., офісного приміщення - 56.7 м.кв., коридору - 13 м.кв., та складського приміщення - 56.7 м.кв.
Відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від 22.02.2018 р. ринкова вартість об'єкту оцінки складає 305593 грв.
Довідками Калинівської сільської ради № 1414 та № 1415 від 24.05.2018 р. стверджено, що побудована ОСОБА_2 нежитлова будівля сільськогосподарського призначення з майстернею має адресний номер (поштовий номер): АДРЕСА_1, та не порушує права й інтереси третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту і вимогам містобудівної документації.
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що будь-які відомості щодо об'єкта нерухомого майна в АДРЕСА_1, відсутні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Пунктами 3 та 4 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" № 6 від 30.03.2012 р. звернуто увагу судів, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень. Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови. Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19З К,Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки. Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VI дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону. Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.
Відповідно до п. 12 цієї ж постанови у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Листом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 1007-120/2/232г від 26.02.2018 р. стверджено, що на підставі документів наданих ОСОБА_2 з'ясовано, що нежитлову будівлю (будівлю сільськогосподарського призначення з майстернею) збудовано без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, а саме без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, без порушень містобудівного законодавства (зокрема істотних, таких що можуть перешкоджати існуванню об'єкта будівництва чи порушувати права третіх осіб) та роз'яснено право визнати право власності у судовому порядку.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права и обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені вимоги закону суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. В матеріалах справи достатньо доказів, які дають підстави задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судом враховується, що при цьому права та інтереси третіх осіб не порушуються.
Судові витрати слід покласти на позивача.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 328, 331, 376 ЦК України,
Позов задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцем АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення з майстернею, загальною площею 257.6 м.кв., розташовану в АДРЕСА_1
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне рішення складено 29.05.2018 року.
Головуючий: Гримут В.І.