Справа: № 22-а-31434/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
Іменем України
"12" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Ладижині Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Ладижині Вінницької області, підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Ладижині Вінницької області (УПФ), підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (ДВСГУЮ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії .
Зазначав, що судове рішення на користь позивача виконано не було, а виконавче провадження, відкрите за поданим ним виконавчим листом, безпідставно закрито.
Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України, Законів України «Про державну службу», «Про виконавче провадження», - просив зобов'язати підрозділ ДВСГУЮ поновити виконавче провадження та виконання постанови апеляційного суду від 01 лютого 2007 року; зобов'язати УПФ негайно виконати відповідну постанову апеляційного суду; притягнути винних у порушенні чинного законодавства та невиконанні постанови апеляційного суду до відповідальності.
У ході розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 змінив позовні вимоги, просив визнати обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги протиправними, зокрема, визнати спільні і окремі дії, бездіяльність і вказані у позові окремі рішення; визнати протиправним і скасувати рішення у формі наказу № 34 від 18 травня 2007 року, а також постанову підрозділу ДВС від 12 липня 2007 року по закриттю виконавчого провадження; зобов'язати поновити виконавче провадження та виконати постанову апеляційного суду від 01 лютого 2007 року; зобов'язати УПФУ прийняти рішення і вчинити певні дії по усуненню порушень прав та свобод людини і громадянина щодо належного призначення і обчислення пенсії та стажу позивачу; зобов'язати прийняти рішення та вчинити певні дії по усуненню порушень прав та свобод людини і громадянина, а також інтересів позивача, поновити виконавче провадження та забезпечити належне виконання УПФ постанови апеляційного суду; зобов'язати УПФ утриматись від вчинення певних дій, зокрема і від подальшого ухилення від належного призначення, перерахування та виплати пенсії позивачу; стягнути солідарно чи у визначений судом пропорції або сумах з обох відповідачів коштів на відшкодування майнової шкоди; стягнути солідарно чи у визначений судом пропорції або сумах з обох відповідачів моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.; стягнути солідарно чи у визначений судом пропорції або сумах з обох відповідачів судові витрати позивача, зокрема, витрати на правову допомогу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року позов задоволено частково. Дії УПФ визнано протиправними, зобов'язано УПФ вжити заходів на виконання постанови апеляційного суду Вінницької області від 01 лютого 2007 року, яка набула законної сили, щодо призначення пенсії позивачу на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту її призначення (21 жовтня 2004 року); зобов'язано здійснити перерахунок та відшкодувати заборгованість, яка утворилася узв'язку з невірним призначенням пенсії ОСОБА_2; визнано дії та бездіяльність ДВСГУЮ протиправними щодо виконання названої постанови апеляційного суду Вінницької області, яка набула законної сили; постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі за № 2-720/04 визнано незаконною.
У апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою апеляційного суду Вінницької області від 01 лютого 2007 року, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії посадових осіб УПФ у відмові в призначені позивачу пенсії як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язано посадових осіб УПФ призначити йому пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі вказаної постанови видано виконавчий лист, який направлено на виконання до підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Вінницької області.
23 березня 2007 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62/1-07 та рекомендовано апелянту добровільно виконати вимоги виконавчого листа у встановлений строк.
18 травня 2007 року начальником УПФ видано наказ № 34, яким призначено ОСОБА_2 пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до постанови апеляційного суду Вінницької області від 01 лютого 2007 року та письмової заяви про призначення пенсії від 23 липня 2004 року. Про зазначене повідомлено ДВС.
12 липня 2007 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення суду.
Апеляційний суд не погоджується із наявністю підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Так, стосовно вимог до УПФ щодо виконання постанови апеляційного суду Вінницької області, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першої статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як передбачає пункт другий частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справ, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідальність за невиконання судового рішення встановлена статтею 382 Кримінального кодексу України і провадження у таких справах здійснюється за правилами Кримінально-процесуального кодексу України.
Частина перша статті 203 КАС України передбачає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За правилами пункту першого статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, провадження у справі щодо заявлених до УПФ вимог слід закрити із скасуванням у цій частині оскаржуваної постанови Вінницького окружного адміністративного суду.
Отже, доводи апелянта є обґрунтованими та підтвердженими під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, приймаються до уваги, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва - скасуванню із частковим закриттям провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладено, керуючись статтями 157, 195, 198, 202, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Ладижині Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду міста від 30 липня 2008 року скасувати.
У частині позовних вимог ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Ладижині Вінницької області провадження закрити.
Повний текст ухвали виготовлено 16 листопада 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: