Справа: № 22-а-36485/08 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
"12" листопада 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення сум недоплачених одноразових допомог, -
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (УПСЗН) про стягнення виплат.
Зазначала, що має статус особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, інвалідом другої групи внаслідок аварії на ЧАЕС, а тому, за правилами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-ХІІ), має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, проте в період з 2004 року по 2007 рік отримувала таку допомогу в значно меншому розмірі.
Посилаючись на порушення відповідачем положень зазначеного Закону, - просила визнати бездіяльність УПСЗН протиправною та зобов'язати його перерахувати недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки.
У ході розгляду справи судом першої інстанції залучено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ЦНЗСП) у якості співвідповідача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Дії УПСЗН визнано протиправними, відповідачів зобов'язано здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_2 недоотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
У апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, у задоволенні позову відмовити.
Зазначали, що розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом про Державний бюджет на відповідний рік, не може застосовуватися для обчислення одноразової грошової допомоги на оздоровлення; Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами; а видаткова частина Державного бюджету на 2007 рік після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року залишена без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач є особою, евакуйованою із зони відчуження у 1986 році та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 проведена у 2007 році у розмірі 120,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що базовим законом, яким запроваджено пільги та компенсації особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом частини четвертої статті 48 цього Закону постраждалим від аварії на ЧАЕС - евакуйованим із зони відчуження у 1986 році виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, а інвалідам 1 і 2 групи - п'яти мінімальних заробітних плат.
У період, за які заявлені вимоги про стягнення допомог, розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися. В той же час, розміри виплат були сталими і здійснювалися на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 836 і № 562.
Однак, Законом № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми допомог, встановлених Законом.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було також призупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що встановлювали розмір одноразової допомоги на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження Чорнобильської АЕС.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) таке зупинення визнано неконституційним.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Це означає, що з 09.07.2007 дію положень статті 48 цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відновлено.
Враховуючи те, що відповідно даних ЦНЗСВ (а.с. 25) ОСОБА_2 отримала допомогу на оздоровлення за 2007 рік у червні такого року, тобто до прийняття Рішення КСУ від 09 липня 2007 року, то відповідачі діяли на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, а відповідно і позовні вимоги за 2007 рік задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд зазначає, що позивач має право звернутися із позовом про відшкодування шкоди, завданої прийняттям Законів, визнаних у подальшому неконституційними, в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладено, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.