Справа: № 22-а-34372/08 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"18" листопада 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Усенка В.Г.,
суддів: Зайцева М.П., Малиніна В.В.,
при секретарі: Літоміній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Віто»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -
ПП «Віто»звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправними і скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2008 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Вінниці подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2008 року позов ПП «Віто»до ДПІ у м. Вінниці було задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0003732340 від 19.06.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00 грн.; № 00003722340 від 19.06.2008 року; № 0004292340 від 04.07.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00 грн.; № 0004302340 від 04.07.2008 року; № 0004312340 від 04.07.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3060,00 грн.; № 0004332340 від 04.07.2008 року; № 0004382340 від 08.07.2008 року; № 0004372340 від 08.07.2008 року; № 0004402340 від 08.07.2008 року; № 0004412340 від 08.07.2008 року; № 0004392340 від 08.07.2008 року; № 0004542340 від 08.07.2008 року; № 0004532340 від 08.07.2008 року; № 0004362340 від 08.07.2008 року; № 0004552340 від 08.07.2008 року.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що ліцензійні умови провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 18.04.2006 року не містять вказівки про те, що гральний автомат виконує фіскальні функції.
Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до пп. 1.1 п. 1 Ліцензійних умов, ліцензійні умови встановлюють вимоги до провадження організації діяльності з проведення азартних ігор всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.
Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.
Органом податкової служби здійснювався контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому Законом порядку.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини виникли при застосуванні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Ліцензійні умови не визначають правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку, що гральні автомати, які використовуються суб'єктами підприємницької діяльності для надання послуг у сфері грального бізнесу належить до реєстраторів розрахункових операцій (автоматів з продажу товарів (послуг) (ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Проте, відповідно до ст. 11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»терміни проведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюється КМ України за поданням Міністерства економіки України, ДПА України та Національного банку України.
Відповідно постанови КМ України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»31.12.2006 року вичерпався термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги з використання гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів шляхом оснащення зазначених автоматів запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю).
Посилання суду першої інстанції та ті обставини, що у гральних автоматів, використовуємих позивачем відсутня оснащеність запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) у Державному реєстрі не можуть бути підставою для невиконання вимог Закону з огляду на наступне:
Модель РРО включається до Державного реєстру за поданням заявника (заявника або постачальника відповідної моделі) відповідно до п. 12 Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою КМ України №; 1315 від 29.08.2002 року.
Проте, гральні автомати, що використовуються ПП «Віто»не забезпечують реалізації фіскальних функцій і не включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
Ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»містить загальну норму щодо обов'язку застосування РРО фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та (або) безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції з купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»послуга -це результат економічної діяльності, яка створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.
Судова колегія погоджується з посиланням апелянта на ті обставини, що специфіка грального бізнесу полягає в тому, що послуги в ньому надаються лише тим фізичним особам, які набули права на отримання такої послуги, попередньо придбавши фішки, жетони, кредити, ставки на гру, тобто придбання права на отримання такої послуги у сфері грального бізнесу не є отриманням такої послуги. Операції купівлі-продажу фішок, жетонів, кредитів, ставок на гру є розрахунковими і підлягають проведенню через реєстратори розрахункових операцій.
Судом першої інстанції не було враховано, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (ст. 3 Закону).
Крім того, скасовуючи рішення ДПІ у м. Вінниці № 0004552340 від 08.07.2008 року щодо застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 550,82 грн. за порушення ч. 4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»суд першої інстанції прийшов до висновку, що придбавши 6 торгових патентів на гральні автомати, які мають 24 гральних місця ПП «Віто»не порушили вимоги ст. 5 зазначеного Закону, оскільки торгової патенти придбаються на гральні автомати або гральні столи, а не на окремі гральні місця в них.
Апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», торговий патент -це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл) (п. 4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»).
У контексті зазначеної статті гральне місце - це місце, на якому проводиться одночасно лише одна азартна гра, а гральний автомат -це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій з одним гральним полем для проведення одночасно однієї азартної гри.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2008 року.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, обставини справи з'ясовані не повно та не об'єктивно, а тому є всі підстави для його скасування.
Виходячи з положень ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанова суду першої інстанції -скасувати, постановивши нову про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці - задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2008 року -скасувати, постановивши нову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Віто»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2009 року.