308/4084/18
23.05.2018 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - неповнолітнього ОСОБА_1 (30.08.2000 р.н.), його законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 (09.04.1963 р.н.), адвоката ОСОБА_3, розглянувши адміністративні матеріали поліцейських вз.1 роти 4 УПП в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП, -
В провадження до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надішли адміністративні матеріали за №308/4084/18 (№ провадження 3/308/2027/18) №308/4085/18 (№ провадження 3/308/2028/18) про притягнення до адміністративної відповідальності гр. України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП, тому спільний розгляд цих справ вважаю доцільним.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА№092494 від 14 квітня 2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ужгород по вул. Собранецька, 152 керував автомобілем НОМЕР_1, без посвідчення, тобто не маючи права керування транспортним засобом чим порушив п.2.1а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративні правопорушення серії БД№052458 від 14.04.2018 року, 14 квітня 2018 року неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ужгород по вул. Собранецька, 152 керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, за згодою останнього огляд на стан алкогольного спяніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу "Drager Alcotest 6810 в присутності двох свідків. Вказаним ОСОБА_1 Яновичпорушив вимоги п. 2.9 а ПРД України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130КУпАП.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначав, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, а тому застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу є вкрай важким, непомірним та унеможливить для нього виконання постанови суду першої інстанції. Крім того, просить врахувати що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Згідно письмового клопотання просить врахувати, що він не працює, навчається в Ужгородському національному університеті на першому курсі стоматологічного факультету, самостійного заробітку не має, за місцем навчання характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності притягується вперше. Та у відповідності до ст.24-1 КУпАП застосувати відносно ОСОБА_1 заходи впливу: у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьку за його письмовою згодою.
В судовому засіданні гр. ОСОБА_1, підтримав думку свого захисника.
Законний представника неповнолітнього - батько ОСОБА_2, в судовому засіданні, клопотав про передачу неповнолітнього сина ОСОБА_1 під його нагляд, про що подав письмову згоду.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Положеннями ст.276 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен вирішити, у тому числі й питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно положень ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення згідно ст.256 КУпАП зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Відповідно до п. 7-9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 01.12.2015 року №1496/27941, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема:
у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім'я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю, без скорочень);
у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, складені протоколи про адміністративне правопорушення вказаним вимогам Закону та зібраним матеріалам не відповідають та містить істотні суперечності.
Так, як вбачається з матеріалів справи, протоколи про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,мешк. м. Ужгород, вул. Верховинська, 45, особу якого встановлено «згідно наявних баз даних». Копії вказаних документів в справі відсутні.
Разом з тим, згідно копії паспорту наданого під час судового розгляду, зазначено особу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Тобто, в порушення даних норм в протоколі про адміністративне правопорушення невірно вказано його анкетні дані, по-батькові а саме «Яновича», як зазначено в протоколі, а «Яношович», а тому зазначене свідчить про недопустимі порушення при його складанні, та створює неможливість використовувати його як доказ.
Таким чином, особу яка притягається до адміністративної відповідальності належно не встановлено, а вказані в протоколі обставини в цій частині істотно суперечать матеріалам справи.
Відповідно до приписів ст.13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема ч.2 ст. 126, ч.1 ст.130 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст.185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу.
Згідно ст.24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Таким чином, закріплений законом особливий підхід до неповнолітніх правопорушників зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих (повнолітніх), форм реалізації адміністративної відповідальності, що повністю узгоджується з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 («Пекінські правила»), а також з практикою Європейського суду з прав людини та з іншим національним законодавством стосовно неповнолітніх.
При цьому, главою 21 КУпАП врегульовано питання щодо осіб, які беруть участь в провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Статтею 270 КУпАП передбачено, що інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і потерпілою, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають права представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники). Інтереси потерпілого може представляти представник-адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 270 КУпАП законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Істотним порушенням процесуального закону є незабезпечення працівниками поліції прав неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за допомогою інституту представництва, визначеного ст. 270 КУпАП.
При складанні протоколів серії АА№092494 від 14 квітня 2018 року та серії БД№052458 від 14.04.2018 року не з'ясовано думку ОСОБА_1 з приводу того, чи може останній, будучи неповнолітнім, самостійно представляти свої інтереси, що є порушенням вимог ст. 270 КУпАП.
З протоколів не можна встановити чи складались такі у присутності законних представників неповнолітнього або адвоката.
За таких обставин протоколи про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 270 КУпАП, оскільки при його складанні було суттєво порушено право неповнолітньої особи на захист, а саме не забезпечено участь законного представника або адвоката.
Крім того, доданий до протоколів акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складений стосовно ОСОБА_2, взагалі без дати народження такої особи.
При цьому, у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки встановлений законом порядок з'ясування обставин даного правопорушення не дотримано, протокол достатніх доказів на підтвердження зазначеного не містить, вказані в ньому дані не можуть бути підставою для безсумнівного притягнення особи до адміністративної відповідальності і накладення на неї стягнення.
В рішенні «ОСОБА_4 проти України» ЄСПЛ констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності. Причому люди вправі очікувати дії процедурних гарантій.
За таких обставин складені протоколи не можуть бути покладені в основу судового рішення в силу вимог ст. 62 Конституції України.
За змістом вимог ст. 62 Конституції України в Україні діє презумпція невинуватості, коли особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому Законом порядку.
Крім того, за нормами КУпАП суд позбавлений можливості перекваліфіковувати дії та зазначені в протоколі порушення пунктів ПДР, які інкримінуються особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а також у суду відсутні повноваження під час розгляду справи встановлювати провину іншої особи, відмінної від тої, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки за своєю суттю адміністративний процес за нормами КУпАП носить обвинувальний характер.
А тому, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, вважаю, що провадження в справах про притягнення до адміністративної відповідальності підлягають закриттю.
Керуючись ст.ст.9, 245, 247 ч.1 п.1, 280, 283 КУпАП, суд,-
Об'єднати в одне провадження адміністративні матеріали за №308/4084/18 (№ провадження 3/308/2027/18) №308/4085/18 (№ провадження 3/308/2028/18) про притягнення до адміністративної відповідальності гр. України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП, та присвоїти єдиний унікальний номер справи №308/4084/18 (№ провадження 3/308/2027/18).
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_5