Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
23 травня 2018 р. Справа № 820/2908/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області в перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.04.2018 року перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважаючи, що в період з 01.04.2018 року пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися в розмірі, встановленому ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ, позивач звернувся до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогою щодо здійснення йому з 01.04.2018 року належного обчислення (перерахунку) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Проте, згідно листа Ізюмського ОУПФУ м. Харкова від 16.04.2018 року № 253 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки підстави для перерахунку пенсії відсутні. Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю позивач звернувся до суду.
Позивач просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена відповідачу 26.04.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте, станом на 23.05.2018 року відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у складі військової частини НОМЕР_2 при перебуванні на учбових зборах приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 03.06.1986 року по 18.07.1986 року, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копіями військового квитка серії НОМЕР_3 , довідкою військової частини 106114, експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії № 86 від 08.01.1992 року, довідкою до акту огляду медико-соціальної (експертної) комісії серії ХАР-01 № 015925 від 01.03.2002 року, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого № 031051 від 08.03.2002 року та посвідченнями серії НОМЕР_4 від 18.04.2002 року, серії НОМЕР_5 від 16.04.2002 року (а.с. 9 - 15).
Позивач перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності.
Із матеріалів справи вбачається, що 27.03.2018 року позивач звернувся до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогою щодо здійснення йому з 01.04.2018 перерахунку та виплати пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 7).
Проте, згідно листа Ізюмського ОУПФУ м. Харкова від 16.04.2018 року № 253/Н-14 відмовлено позивачу у перерахунку йому пенсії по інвалідності, оскільки підстави для перерахунку пенсії відсутні згідно положень ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 8).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Відповідно до статті 10 вказаного Закону, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232 - XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України", Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Стаття 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.
Частиною третьою статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частиною третьою статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, частиною третьою статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, частина третя статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.
Як підтверджено матеріалами справи, а саме копіями військового квитка серії НОМЕР_3 від 16.05.1979 р. та довідки військової частини НОМЕР_2 , позивач у період з 03.06.1986 по 18.07.1986 р. перебував на учбових зборах (а.с. 9 - 10).
Оскільки під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 03.06.1986 по 18.07.1986 р. позивач у військовій частині НОМЕР_2 виконував військовий обов'язок при перебуванні на учбових зборах, а не під час проходження дійсної строкової служби, а тому не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, суд дійшов висновку, що частина третя статті 59 Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком позивачу пенсії.
Питання визначення розміру державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, регулюється статтею 54 Закону, якою передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Тобто, дана стаття жодним чином не зазначає, що за бажанням особи пенсія обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, у відповідача були відсутні підстави для перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2018 року відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40387920, адреса: 64309, Харківська область, м. Ізюм, просп. Незалежності, буд. 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.