29 травня 2018 р. № 814/967/18
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання неправомірним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення в частині призупинення виплати пенсії з 01.06.2012, оформлене протоколом № 5 від 25.05.2012, зобов'язання поновити виплату пенсії з 01.06.2012.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно зупинив позивачу виплату пенсій, в зв'язку з тим, що позивач фактично проживає у Німеччині на підставі ст.51 Закону України « Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення», оскільки положення цієї статті рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано неконституційним, тому посилання на ці норми є безпідставними.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки паспортом позивача для виїзду за кордон встановлено, що він проживає у Німеччині та у нього відсутня реєстрація проживання на території України, як того вимагає норма ст.47 Закону № 1058. Крім того позивачем з 01.06.2012 по 16.10.2017 пропущено строк на поновлення пенсії відповідно до норм КАСУ.
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач з 12.10.1996 отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
На підставі протоколу Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області № 5 від 25.05.2012 позивачу з 01.06.2012 призупинена виплата пенсії до з'ясування питання місцезнаходження пенсіонера щодо якого відсутні дані про факт реєстрації на території Миколаївської області.
11.06.2013 позивач звертався до управління із заявою про поновлення виплати пенсії.
25.06.2013 відповідач надіслав позивачу відповідь на звернення, в якому зазначив, що пенсії пенсіонерам із числа осіб офіцерського складу сплачуються за місцем фактичного проживання. Оскільки за наданим паспортом позивач проживає у Німеччині, законодавчі підстави для поновлення виплати відсутні.
28.02.2018 позивач звернувся до управління, в якому просив надати копію рішення про призупинення виплати пенсії та зазначити інформацію про розмір пенсії, яку він отримував по дату призупинення виплати пенсії.
16.03.2018 відповідач надіслав лист позивачу, в якому зазначив, що відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу виплачується пенсія за місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України на підставі відповідних документів, що оформляються органом ПФУ. Позивач фактично проживає у Німеччині. Угоди щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби між Україною та Німеччиною не укладались.
Відповідно до ст.62 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 51 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.
Таким чином, пенсії пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу , призначені до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Цим Законом не передбачена така підстава для припинення пенсії, як перебування пенсіонера за кордоном, оскільки п.2 ч.1 ст.49, який містив такі підстави для припинення пенсії Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2019 визнано неконституційним.
Відтак, у відповідача немає правових підстав не поновлювати пенсію позивачу.
Частиною 2 ст.49 Закону №1058 встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.
Ухвалою суду від 29.05.2018 позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування рішення , оформленого протоколом № 5 від 25.05.2012 залишено без розгляду, тому суд вважає за необхідне поновити виплату пенсії позивачу за віком в межах строків передбачених ст.122 КАС України, тобто з 16.10.2017 року.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду, що існують правові підстави не поновлювати позивачу виплату пенсії, тому позов належить задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України відповідно до задоволених вимог позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з 16.10.2017.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352,40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.), сплачений квитанцією № 77766 від 18.04.2018 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко