Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/795/18
(заочне)
29.05.2018 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3. про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони уклали шлюб 02.03.2002 року. Від даного шлюбу у сторін народилося троє дітей: донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та Одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу є те, що у сторін виявились різні характери, відсутнє взаємопорозуміння, а тому позивачка просить шлюб між ними розірвати. Діти перебувають з позивачкою на її повному утриманні. Відповідач у добровільному порядку сплачувати аліменти не бажає.
У зв'язку з цим позивач просить укладений шлюб розірвати та зобов'язати відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 грн. на місяць на кожну дитину.
Позивачка в судове засідання не з'явилася. Від її представника подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги позову підтримують.
Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання з невідомих суду причин не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки, тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що сторони уклали шлюб 02.03.2002 року (а.с.5).
Від даного шлюбу у сторін народилося троє дітей: донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8, 9, 10).
Одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу виявилося те, що у сторін різні характери та погляди на життя, відсутнє взаємопорозуміння, міцної сім'ї сторони не створили, шлюб існує тільки формально.
На даний час діти знаходяться на утриманні матері. Спору про майно, що є спільною власністю сторін та місце проживання дитини на даний час немає.
Відповідно до вимог ст.51 Конституції України та ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність у сторін малолітньої дитини та обставини життя подружжя, з врахуванням того, що сторони шлюбним життям не живуть, що шлюб існує тільки формально, та враховуючи, що подальше збереження шлюбу між сторонами є недоцільним, оскільки у період з часу звернення позивачки до суду та розгляду справи у суді наміри позивачки розірвати шлюб не змінилися, незважаючи на те, що судом вживалися заходи для примирення сторін та збереження шлюбу, суд встановив справжнє прагнення позивачки до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що розірвання шлюбу не суперечить інтересам сторін і їх малолітній дитині, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині розірвання підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 183 ч.1 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За правилами ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлено для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 грн, з 1 липня - 1944 грн, з 1 грудня - 2027 грн.
Керуючись принципами законності, справедливості та розумності, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 1400 гривень, однак не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із дати подачі позову до досягнення дітьми повноліття.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
З огляду на зазначене судовий збір в частині стягнення аліментів підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а в частині розірвання шлюбу - з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 280 - 282 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184, 191, 192 СК України, суд -
Позовні вимоги задоволити - частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.03.2002 року у виконкомі Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, актовий запис № 7 - р о з і р в а т и.
Після розірвання шлюбу позивачці залишити шлюбне прізвище - "ОСОБА_2".
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер невідомий, зареєстрованого в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1, аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 та доньки ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі у розмірі по 1400 (одну тисячу чотириста) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дати подачі позову - 28.03.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та в доход держави по 704,80 гривень судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо