79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.12.09 Справа № 16/108
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
При секретарі судового засідання Друзюк М.М.
розглянув матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Ужгородський райагротехсервіс», м. Чоп, вих. № 907 від 16.11.2009р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.10.2009 року
у справі № 16/108, суддя Васьковський О.В.,
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ужгородський райагротехсервіс», м. Чоп
до Ужгородської філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», м. Ужгород
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси», м. Ужгород
про визнання припиненими зобов'язань майнового поручителя по іпотечному договору,
та за зустрічним позовом Ужгородської філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», м. Ужгород
до Відкритого акціонерного товариства «Ужгородський райагротехсервіс», м. Чоп
про стягнення 1 641 442, 51 грн. боргу за рахунок заставленого майна,
за участю представників
від позивача (за первісним позовом): не з'явились;
від відповідача (за первісним позовом): Никитюк Л.В. -представник;
третя особа - не з'явились.
Розпорядженням голови суду від 22.12.2009р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Давид Л.Л.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.10.2009 року у справі № 16/108 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. З рахунку ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»за рахунок заставленого майна згідно іпотечного договору №6707Z37 від 19.04.07 р. стягнуто 120 473,79 грн., з яких 107 489,27 грн. відсотків, 7 984,52 грн. комісії з управління кредитом, 5000,00 грн. пені, 1204,73 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 17,32 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні первісного позову суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що позивачем (за первісним позовом) обрано спосіб захисту порушеного права, не передбачений нормами цивільного законодавства.
По зустрічному позову рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що ТОВ «Енергоресурси»в порушення умов кредитних угод № 6706К5 від 28.02.2006 р., № 6706К12 від 14.04.2006 р. та № 6706К3 від 19.04.2007, укладених між останнім та позивачем за зустрічним позовом, свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконало. Враховуючи укладений між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом) в забезпечення виконання зобов'язання за вказаними кредитними угодами іпотечний договір № 6707Z37 від 19.04.2007 р. та додаткову угоду до нього від 24.04.2008 р., суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення суми заборгованості в розмірі 120 473,79 грн. за рахунок заставленого майна згідно іпотечного договору № 6707Z37 від 19.04.2007 р.
Позивач за первісним позовом -ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та стягненні 5 000 грн. пені, та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі та відмовити у стягненні пені повністю.
Філія публічного АТ «Державний експортно-імпортний банк»в м. Ужгород (найменування ВАТ змінено на публічне АТ відповідно до внесених 08.05.2009 р. змін до Статуту) у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.10.2009 року у справі № 16/108 залишити без змін з підстав його обґрунтованості.
Третя особа вимог ухвали суду в частині подання відзиву на апеляційну скаргу не виконала.
23 грудня 2009 р. на адресу суду поступили клопотання від позивача за первісним позовом та від третьої особи про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноважених представників у судовому засіданні, призначеному на 23.12.2009 р., через хворобу (ГРВІ) останніх.
Колегія суддів відмовила у задоволенні поданих клопотань, оскільки вони документально не підтверджені. Крім того, ухвалою суду від 02.12.2009 р. участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувались, а відтак судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 75 ГПК України, за відсутності представників позивача за первісним позовом та третьої особи.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду -змінити в частині розподілу судових витрат, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»(відповідач за зустрічним позовом) та ТОВ «Енергоресурси»(третя особа) були укладені кредитні угоди, а саме: №6706К5 (для невідновлювальної кредитної лінії) від 28.02.2006 р., згідно якої Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з Лімітом заборгованості 5 000 000,00 доларів США; № 6706К12 від 14.04.2006р., згідно якої Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з Лімітом заборгованості 1 500 000,00 грн. строком до 14.04.2007; № 6707К3 від 19.04.2007р., згідно якої Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з Лімітом заборгованості 1 400 000 грн. (Т.І а.с. 54-77).
Для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Енергоресурси»за вказаними кредитними угодами, 19.04.2007 р. між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»(іпотекодержатель) та ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»(іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №6707Z37, згідно з п. 1.3. якого іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитної угоди № 6706К5 від 28.02.2006 р., Кредитної угоди № 6706К12 від 14.04.2006р. та Кредитної угоди № 6707К3 від 19.04.2007р. (Т. І а.с. 7-10).
Відповідно до п. 1.3. іпотечного договору №6707Z37 від 19.04.2007 р. предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитних договорах зобов'язань Боржника, є комплекс (нафтобаза), який розташований на земельній ділянці площею 1,68 га і яка належить Іпотекодавцю на праві постійного користування за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Московська, 21.
24 квітня 2008 р. між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»та ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»було укладено Додаткову угоду №1 до іпотечного договору №6707Z37від 19.04.07, якою п. 1.1. іпотечного договору викладено у новій редакції, зокрема, встановлено, що іпотекою за договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 6707К3 від 19.04.2007 р. та додаткового договору №3 до нього від 24.04.2008 р. (Т. І а.с. 11).
28 січня 2009 р. приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М., за зверненням ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», на іпотечному договорі №6707Z37 від 19.04.2007 р. вчинено виконавчий напис, згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки в сумі 1 391 605, 67 грн., з яких 1 195 361, 64 грн. -прострочена заборгованість, 18 860, 18 грн. -прострочені відсотки та комісії, 20 698, 95 грн. -відсотки та комісії, 136 119, 30 грн. -пеня (Т. І а.с. 44).
13 серпня 2009р. ВДВС Ужгородського МУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 190 від 28.01.2009р.
Товариство «Ужгородський райагротехсервіс» звернулось в Господарський суд Закарпатської області з позовом до ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»про визнання припиненими зобов'язань майнового поручителя ТОВ «Енергоресурси»по договору іпотеки з 30.03.2009 р., мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що укладений між сторонами договір іпотеки за правовою природою є договором поруки. В силу вимог ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Оскільки, банк протягом шести місяців (до 30.03.2009р.) з дня кінцевого строку виконання основного зобов'язання (30.08.2008р.) не звертався з вимогами до майнового поручителя, то зобов'язання ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»по договору іпотеки є припиненими з 30.03.2009р.
На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно відмовив ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»у задоволенні позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань майнового поручителя ТОВ «Енергоресурси»по договору іпотеки з 30.03.2009 р., з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року N 898-IV іпотека - це різновид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є різновидом застави.
Таким чином, іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна.
Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Згідно із ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Тобто, порука одночасно є способом забезпечення зобов'язань, а також має зобов'язальний, договірний характер.
Виходячи з наведеного визначення, єдиною підставою виникнення поруки є саме договір.
В даному випадку, для забезпечення виконання зобов'язання за кредитною угодою між сторонами у справі було укладено договір іпотеки, поняття та суть якого не є тотожними поняттю та суті договору поруки, як це неправомірно трактує скаржник.
Відтак, доводи скаржника про застосування до спірних правовідносин вимог ст. 559 ЦК України, є необґрунтованими, а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»про визнання припиненими зобов'язань майнового поручителя ТОВ «Енергоресурси»по іпотечному договору.
Що стосується часткового задоволення зустрічних позовних вимог, то і в цій частині судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.
В процесі розгляду справи, Ужгородська філія Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк»подала зустрічний позов до ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»про стягнення з рахунку останнього за рахунок заставного майна (майнового комплексу нафтобази, розташованого на земельній ділянці площею 1,68 га за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Московська, 21) 1 641 442,51 грн., з яких: 1 195 361,64 грн. основний борг по неповернутому кредиту, 107 489,27 грн. та 10 080 грн. комісійні, 11 506,92 грн. пеня за прострочення сплати відсотків, 955,03 пеня за прострочення сплати комісії, 316 049,65 грн. пеня за прострочення сплати основного боргу.
Як свідчать матеріали справи, вказана заборгованість виникла внаслідок невиконання ТОВ «Енергоресурси»зобов'язань, які виникли з Кредитного договору № 6707К3 від 19.04.2007р., в забезпечення виконання якого між сторонами у справі було укладено договір іпотеки №6707Z37 від 19.04.2007 р.
В силу ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору (ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про іпотеку").
Як зазначено вище, 28 січня 2009 р. приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М., за зверненням ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», на іпотечному договорі №6707Z37 від 19.04.2007 р. було вчинено виконавчий напис, згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки в сумі 1 391 605, 67 грн., з яких 1 195 361, 64 грн. -прострочена заборгованість, 18 860, 18 грн. -прострочені відсотки та комісії, 20 698, 95 грн. -відсотки та комісії, 136 119, 30 грн. -пеня.
З врахуванням даної обставини, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволені зустрічного позову в частині стягнення грошових коштів в сумі 1 391 605,67 грн. (з яких 1 195 361, 64 грн. -прострочена заборгованість, 18 860, 18 грн. -прострочені відсотки та комісії, 20 698, 95 грн. -відсотки та комісії, 136 119, 30 грн. - пеня), які становлять суму виконавчого напису нотаріуса, оскільки банк реалізував своє право на захист, внаслідок якого стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та по якому відкрито виконавче провадження.
Щодо решти зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач за зустрічним позовом, відповідно до ст.7 кредитної угоди, нарахував пеню у сумі 328 511,6 грн. з якої: 316 049,65 грн. -пеня за прострочення погашення основного боргу; 11 506,92 грн. -пеня за прострочення сплати відсотків; 955,03 грн. -пеня за прострочення сплати комісії.
Однак, банк до нарахованої пені повторно включив пеню за прострочення погашення основного боргу у сумі 136 119,30 грн. за період з 29.08.08 по 28.01.09.
Враховуючи, що кінцевим терміном погашення основного боргу за кредитною угодою є 30.09.08, то місцевим господарським судом правомірно встановлено, що нарахування пені на суму основного боргу з 31.03.09, є безпідставним в силу вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Провівши перерахунок пені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за період з 29.01.09 по 30.03.09 сума пені за прострочення основного боргу становить 47 159,7 грн.; - сума пені за прострочення сплати відсотків по кредиту без врахування суми пені нарахованої станом на 28.01.09 становить 10 567,23 грн. ; - сума пені за прострочення сплати комісії за управління по кредитному договору без врахування суми пені нарахованої станом на 28.01.09 становить 893,8 грн.
Загальна сума пені, згідно перерахунку місцевого господарського суду становить 58 620,5 грн.
Однак, з врахуванням того, що ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»вже понесло негативні наслідки у вигляді стягнення 136 119,30 грн. пені згідно виконавчого напису; позивачем за зустрічним позовом окрім пені нараховано проценти за користування кредитом, які компенсують втрати від вилучення коштів; відповідач за зустрічним позовом не є прямим боржником за кредитним зобов'язанням, а відповідає за вказаним зобов'язанням солідарно згідно договору іпотеки, суд дійшов висновку про доцільність зменшення належної до стягнення пені в розмірі 58 620,5 грн. до 5 000,00 грн.
Відповідно до вимог ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/293 від 29.04.94 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Місцевим господарським судом при зменшенні розміру пені зазначено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідач за зустрічним позовом не є прямим боржником за кредитним зобов'язанням, а відповідає за вказаним зобов'язанням згідно договору іпотеки, а нараховані банком проценти за користування кредитом компенсують останньому втрати у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредиту.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно, з врахуванням всіх обставин справи, стягнуто з рахунку ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»за рахунок заставленого майна згідно іпотечного договору №6707Z37 від 19.04.07 р. на користь банку 120 473,79 грн., з яких 107 489,27 грн. відсотків, 7 984,52 грн. комісії з управління кредитом, 5000,00 грн. пені, а тому не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне змінити судове рішення в частині розподілу судових витрат.
Так, згідно роз'яснення ВАСУ № 02-5/78 від 04.03.1998р. у разі, коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою держмита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Оскільки, як було зазначено вище, фактична сума пені за період з 29.01.09 по 30.03.09 становить 58 620, 50 грн., а не 328 511, 60 грн., як було заявлено до стягнення, а судом зменшено її розмір до 5 000 грн., то з рахунку ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»на користь Ужгородської філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк»в рахунок відшкодування судових витрат окрім 1 204, 73 грн. державного мита додатково стягненню підлягає 586, 20 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,
- Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.10.2009 року у справі № 16/108 змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з рахунку ВАТ «Ужгородський райагротехсервіс»на користь Ужгородської філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк»1 790, 93 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита. В решті судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.