79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.11.09 Справа № 14/80
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім»(далі ТОВ фірма «Панхім») від 30.06.2009р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2009 р.
у справі № 14/80
за позовом ТзОВ фірма «Панхім», с. Голишів Луцького району Волинської області
до відповідача Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Науково-виробниче підприємство «Захід цукор», с. Оженин-1 Острозького району Рівненської області
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на суму 1 023 958,94 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Кравчук Н.В. -представник;
від відповідача - Зембаль О.П.-представник;
Постанова оформлена і підписана 30.12.2009р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.06.2009р. у справі № 14/80, суддя Марач В.В., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ НВП «Західцукор»на користь ТзОВ фірми «Панхім»суму основного боргу за поставлений товар (бензин) на підставі договору поставки № 02/01 від 02.01.2008р. у розмірі 800 000,00 грн., 8 000,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені в розмірі 112 374,48 грн., інфляційних в розмірі 95 547,61 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 16 036,85 грн. відмовлено.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума основного боргу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому відповідно до ч.5 ст. 78 ГПК України її стягнення підлягає до задоволення. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних та річних, суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази виставлення вимоги про оплату, а тому боржник не вважається таким, що прострочив зобов'язання, тому відповідальність у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за несвоєчасну оплату не наступає.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати частково в частині відмови у стягненні пені, інфляційних та річних, в цій частині прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема позивач зазначає, що оскільки договором сторони обумовили попередню оплату, то відповідно за порушення даного пункту договору, до правопорушника застосовуються господарські санкції на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.
Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ТзОВ фірмою «Панхім»(постачальник) та ЗАТ «НВП «Західцукор»(покупець) 02.01.2008р. було укладено договір поставки №02/01, згідно умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю товар, а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизпаливо, а покупець зобов'язувався своєчасно прийняти і оплатити їх на умовах цього договору. Асортимент, ціна та якість товару узгоджується сторонами додатково та визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
На протязі дії даного договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 2 957 365,41 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання даного товару (а.с.14-56).
Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, всього на суму 2 157 365,41 грн., в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 800 000,00 грн.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України на договір поставки поширюються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Оскільки вказана сума основного боргу в розмірі 800 000,00 грн. визнається відповідачем, то відповідно до ч.5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи, що дії ЗАТ НВП «Західцукор»по визнанню позову в частині основного боргу в сумі 800 000,00 грн. не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд першої інстанції правомірно задоволив позов в цій частині.
Щодо стягнення пені в розмірі 112 374,48 грн., інфляційних втрат в розмірі 95 547,61 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 16 036,85 грн., то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вони до задоволення не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з п. 3.2 договору, сторони передбачили, що покупець повинен здійснювати попередню оплату вартості поставки продукції, однак сторони не визначили остаточного терміну попередньої оплати за поставлену продукцію, не чітко встановили момент оплати, а тому сторонами не досягнуто згоди щодо терміну виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів направлення вимоги про сплату боргу позивачем не подано.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, за відсутності виставлення вимоги про оплату, боржник не вважається таким, що прострочив зобов'язання, а тому відповідальність у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за несвоєчасну оплату не наступає.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними нормами законодавства та обставинами справи, зокрема тим, що позивач поставляв відповідачу товар і без попередньої оплати, в результаті чого виник основний борг.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстави його скасування відсутні.
Керуючись, ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2009р. у справі № 14/80 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ фірми «Панхім»- без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова оформлена і підписана 30.12.2009р.
Головуючий суддя Процик Т.С.
судді Дубник О.П.
Скрипчук О.С.