79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.11.09 Справа № 3/67
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерко товариства (далі ВАТ) «Дубномолоко»за вих. № 610/2/юр від 29.05.2009 р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.05.2009 р. (підписане 25.05.2009р.)
у справі № 3/67
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача ВАТ «Дубномолоко», м. Дубно Рівненської області
про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ
за участю представників:
від позивача - Працьовита С.М. -представник;
від відповідача - Фінкевич В.Г. -представник.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.05.2009р. у справі № 3/67, суддя Мамченко Ю.А., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Дубномолоко» на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»5 180,52 грн. пені, 5 130,81 грн. інфляційних втрат, 645,60 грн. три відсотка річних, 994,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу в розмірі 88 462,18 грн. провадження у справі припинено.
Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу, виходив з того, що відповідач в процесі розгляду справи оплатив борг за поставлений природний газ в розмірі 88 462,19 грн., відтак в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України. Враховуючи, що відповідачем прострочено строк виконання зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ, то вимоги про стягнення штрафних санкцій є правомірними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, частково, в частині стягнення пені, в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1 000,00 грн. Зокрема зазначає, що суд безпідставно не задоволив клопотання відповідача про зменшення пені, оскільки на підтвердження скрутного фінансового становища суду було надано довідку про розмір кредиторської заборгованості.
Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та ВАТ «Дубномолоко»(покупець) 29.09.2008р. було укладено договір на постачання природного газу №06/08-920, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживача природний газ, а споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити його на умовах, зазначених в ст.2 даного договору (а.с. 10-15).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язався передати покупцю з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. газ в обсязі 1500,000 тис. м.куб.
Згідно з п.4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.
Згідно п.6.1 договору остаточний розрахунок в звітному місяці здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Сторонами підписано додаткові угоди до договору на постачання природного газу №06/08-920 від 30.10.2008р., згідно з якими сторони погоджували об'єми та ціну поставленого газу (а.с. 16-19).
На виконання умов договору постачальник передав споживачу протягом жовтня-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 1 576 417,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с. 20-22).
Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий природній газ належним чином не виконав, розрахувався частково, всього на суму 1 487 955,40 грн., в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 88 462,19 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач оплатив борг за поставлений природний газ в розмірі 88 462,19 грн., а тому, господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 88 462,19 грн. на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 261 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т. ч. пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 6.1. договору сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого природного газу, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за поставлений газ розрахувався невчасно.
А тому, позивачем на підставі п.7.2. договору за несвоєчасну оплату спожитого газу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу за період з 11.01.2009р. по 10.04.2009р. в розмірі 5 180,52 грн. (згідно з поданим позивачем розрахунком).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати, нараховані за період з січня по березень 2009 року, складають 5 130,81 грн., три проценти річних з простроченої суми, нараховані за період з 11.01.2009р. по 10.04.2009р., складають 645,60 грн.
Щодо не задоволення судом клопотання про зменшення розміру пені в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, то колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20.05.2009р. у справі № 3/67 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Дубномолоко»без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Головуючий суддя Процик Т.С.
судді Дубник О.П.
Скрипчук О.С.