79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.12.09 Справа № 9/96-42
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого -судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 від 09.11.2009 року (вх. № 739 від 13.11.2009 року)
на рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м.Луцьк.
до підприємця ОСОБА_1, с.Воютин, Луцький райн, Волинська область
про зобов»язання відповідача звільнити та повернути орендоване майно балансоутримувачу -ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»по акту прийому-передачі та про стягнення 20084,38 грн. неустойки.
Встановив, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до підприємця ОСОБА_1: зобов'язано відповідача звільнити та повернути балансоутримувачу -ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»орендоване державне майно: нежитлові приміщення загальною площею 93,7 кв.м. розташовані в адмінбудівлі, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Винниченка, 63, та стягнено з відповідача на користь позивача 20084,38 грн. неустойки. Також даним рішенням стягнено з відповідача в Дохід державного бюджету України судові витрати: 285,85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі б/н від 09.11.2009 року (вх. № 739 від 13.11.2009 року) апелянт -підприємець ОСОБА_1 (надалі - Підприємець) вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято за неправильного застосування норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин справи, за недоведеності обставин що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а саме: не було враховано, що відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 3.2 Договору при розрахунку неустойки подвоюється не розмір орендної плати, а щомісячний індекс інфляції. Також, продовжує апелянт, судом не дано оцінки, що позивачем невірно визначено розмір неустойки в липні 2009 року, оскільки взято до розрахунку невірний індекс інфляції в даному місяці. Окрім цього, апелянт посилається, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги акт прийому-передачі орендованого майна від 31.07.2009 року, яким підтверджується факт звільнення орендованого майна час прийняття судом рішення, та який впливає на зменшення строку нарахування неустойки. За наведеного, апелянт просить скасувати повністю рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов до нього лише в частині стягнення 6824,98 грн. неустойки.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (позивач у справі, надалі -Фонд) вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 03.12.2009 року (вх. № 9786 від 07.12.2009 року). Просить рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 залишити без змін.
Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 18.11.2009 року. За наведеного вище, а також враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання згідно вказаної ухвали суду від 18.11.2009 року не була визнана судом обов»язковою, апеляційний суд вважає, що ним забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні, і враховуючи достатність матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, дійшов висновку відповідно до ст. 101 ГПК України, про те, що є можливим прийняти за наслідками розгляду справи постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представників сторін, за наявними матеріалами справи, та відповідно відхилити клопотання відповідача, що міститься в надісланій ним телеграмі (вх. № 1423 від 16.12.2009 року) про відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
20.12.2004 року між сторонами в даній справі було укладено договір оренди державного нерухомого майна № 169 (надалі Договір), згідно якого позивачем, як орендодавцем, передано в оренду відповідачу державне майно, а саме: згідно п.п. 1.1 цього Договору, нежитлові приміщення загальною площею 93,7 кв.м. в адмінбудівлі, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Винниченка, 63, та перебувають на балансі ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Строк дії даного Договору згідно п. 10.1 встановлено сторонами в одинадцять місяців, з 01.07.2004 року до 01.06.2005 року.
Факт передачі даного майна в користування відповідачу згідно Договору підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.07.2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, Договір було пролонговано відповідно до п. 10.5 Договору, до 01.02.2009 року, що й не заперечується обома сторонами.
25.12.2008 року та повторно 10.02.2009 року орендодавцем -Фондом було направлено орендарю -підприємцю ОСОБА_1 повідомлення про припинення договору оренди від 20.12.2004 року № 169 в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено та проханням повернути орендоване майно.
Відповідачем не заперечується факт отримання зазначених повідомлень Фонду та припинення Договору оренди.
Таким чином, відповідно до п.п. 2.3, 5.7 Договору, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 291 ГК України, ч. 3 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у відповідача у даній справі в зв'язку з припиненням договору від 20.12.2004 року № 169 виникло зобов'язання щодо повернення орендованого майна.
Згідно п.п. 2.3, 5.7 Договору, в разі припинення зазначеного Договору, відповідач зобов»язувався повернути орендоване майно балансоутримувачу - ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»по акту приймання-передачі, і дане майно вважається поверненим саме з моменту підписання вказаного акту.
Суд першої інстанції правильно встановивши обставини припинення Договору оренди від 20.12.2004 року № 169 та не звільнення відповідачем орендованого майна після закінчення строку його дії, безпідставно не взяв до уваги як доказ повернення орендованого майна, поданий відповідачем акт приймання-передачі від 31.07.2009 року. Як вбачається з даного акту, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 28.07.2009 року № 415-кт, балансоутримувачем в особі його повноважної посадової особи прийнято від відповідача орендоване по Договору оренди № 169 від 20.12.2004 року майно. А отже, згідно умов Договору: п.п. 2.3, 5.7, з моменту підписання даного Акту приймання-передачі, вважається, що майно є повернутим балансоутримувачу. Судом першої інстанції в оскарженому рішення в порушення вимог ст.ст. 4-5, 85 ГПК України не наведено жодних доказів обгрунтування підстав для відхилення вказаного вище акту приймання-передачі як належного та допустимого доказу, що стверджує факт повернення відповідачем орендованого майна. Зроблені судом першої інстанції посилання про не звільнення відповідачем орендованого майна, як вбачається з оскарженого рішення та матеріалів справи, не ґрунтуються на жодних доказах в справі. Суду апеляційної інстанції не подано позивачем доказів в спростування факту повернення відповідачем орендованого майна.
За наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України доведено суду факт повернення ним орендованого по Договору майна 31.07.2009 року, а отже, на день прийняття рішення по справі, між сторонами був відсутній предмет спору в частині позовних вимог про зобов»язання відповідача звільнити та повернути орендоване майно балансоутримувачу -ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»по акту прийому-передачі. Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та припинити провадження у справі відповідно до вимог п.п. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України.
Також апеляційний суд враховуючи безпідставність користування відповідачем орендованим майном до 31.07.2009 року, також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про підставність нарахування відповідачу неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за користування об'єктом оренди після припинення Договору за період з 01.02.2009 року по 31.07.2009 року згідно розрахунку позивача, викладеному в заяві про збільшення позовних вимог від 23.07.2009 року № 10-06-1510 (а.с. 29-31) в розмірі 13486,10 грн. При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними посилання скаржника на неправильність розрахунку розміру неустойки в липні 2009 року за неправильного врахування індексу інфляції за даний місяць, оскільки судом було його перевірено і встановлено правильність розрахунку неустойки в даному місяці, оскільки позивачем було допущено лише описку в зазначені індексу інфляції за липень 2009 року, тоді як при розрахунку розміру неустойки використано вірний розмір індексу інфляції в зазначеному місяці. Також колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними посилання скаржника на те, що при розрахунку неустойки подвоюється не розмір орендної плати, а щомісячний індекс інфляції, оскільки вони не відповідають змісту норм ч. 2 ст. 785 ЦК України, Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 року № 786, п.п. 3, 9.1 Договору, якими чітко передбачено, що неустойка нараховується в розмірі подвійної орендної плати, розрахованої згідно вказаної Методики та умов Договору за весь час користування орендованим майном після припинення Договору.
За наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 слід скасувати в частині задоволення позову про стягнення 6598,28 грн. неустойки, а в частині стягнення решти неустойки в розмірі 13486,10 грн. -залишити без змін.
Судові витрати по розгляду справи відповідно до статтей 49, 105 ГПК України покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи вину відповідача в невчасному поверненні орендованого майна, та відповідно, у виникнення спору у справі. А саме, за розгляд справи в суді першої інстанції стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 219 грн. 86 коп. державного мита, та 158 грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За розгляд справи в апеляційному суді слід стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на користь підприємця ОСОБА_1 64 грн. 98 коп. в відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49,101,103,104,105 ГПК України, -
1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 частково задоволити.
2. Скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 в частині стягнення 6598,28 грн. неустойки та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті: в частині стягнення 13486 грн. 10 коп. неустойки - рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2009 року у справі № 22/202 залишити без змін.
Скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 в частині зобов'язання відповідача звільнити та повернути балансоутримувачу -ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»орендоване державне майно: нежитлові приміщення загальною площею 93,7 кв.м. розташовані в адмінбудівлі, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Винниченка, 63, та припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 219 грн. 86 коп. державного мита за подання позовної заяви, та 158 грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (43027, м.Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13347870) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 64 грн. 98 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Волинської області видати накази на виконання даної постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.
7. Справу повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий - суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь