Справа: № 22-а-35408/08 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"12" листопада 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Костюк Л.О. ,
суддів Горяйнова А.М., Швед Е.Ю.,
при секретарі Бундукову С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»на постанову Господарського суду Київської області від 18 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство «Райфайзен «Банк Аваль»в особі Ірпінського регіонального відділення КРД «Райфайзен «Банк Аваль»про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У лютому 2008 року Закрите акціонерне товариство «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №000232200/0 від 29.10.2007р.
Постановою Господарського суду Київської області від 18 вересня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 18 вересня 2008 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляцій наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»та громадянином ОСОБА_1, що живе в Австрії і є підданим Королівства Швеції, укладено інвестиційний договір від 24.06.2006 р. що має назву інвестиційного та про інвестування в розвиток об'єктів промислової та інтелектуальної власності.
Відповідно до умов Договору, зокрема ст. 2, інвестор інвестує кошти в розвиток "ноу-хау», а ліцензіар надає ліцензіату на термін дії договору невиключне право на вивчення документації «ноу-хау». Договір від 24.06.2006 р. є зовнішньоекономічним договором, тобто матеріально оформленою угодою суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та його іноземного контрагента, яка має мету встановлення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. За визначенням Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»іноземні інвестиції це - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні, в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Фактичний зміст даного договору опосередковує різнорідні відносини та об'єднує умови, необхідні для формування зобов'язань різних типів - інвестиційних, ліцензійних, франчайзингових, сумісної діяльності. Укладений позивачем договір від 24.06.2006р. за класифікацією слід віднести до різновиду змішаних договорів. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах законодавчі акти про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору.
На виконання договору від 14.07.2006 року на поточний валютний рахунок позивача зараховано валютні кошти, отримані з рахунку іноземного інвестора, що був відкритий в «ТАС Комерц банку»м. Київ, в сумі 60 000,00 Євро, що дорівнює 384567,6 грн. та 19.09.06 р. зараховано 50 000,00 Євро, що дорівнює 319791,25 грн. (призначення платежів: інвестиції).
Відповідно до ст. 23 Закону України від 19.03.96 №93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування", іноземні інвестори мають право укладати договори про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи. Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що господарська діяльність на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність регулюється законодавством України. Сторони за такими договорами повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції. При цьому державна реєстрація іноземних інвестицій є не обов'язком іноземного інвестора, а є його правом; проте, незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених в тому ж Законі України „Про режим іноземного інвестування".
Відповідно ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Таким чином, якщо державна реєстрація іноземних інвестицій є правом іноземного інвестора, то здійснення реєстрації для укладеного сторонами договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора є обов'язковою, що випливає з ст. 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування»: «Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до п. 2, 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.97 №112 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора", державній реєстрації підлягають договори про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної діяльності, не пов'язані із створенням юридичної особи, укладені відповідно до законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України за участю іноземного інвестора. Державну реєстрацію договорів здійснює МЗЕЗторг та уповноважені ним органи. Державна реєстрація договорів є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами відповідно до ст. 23 та 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування".
Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України „Про режим іноземного інвестування", пунктом 3 «Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 №112, пунктом 1 вказаного наказу державна реєстрація договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора здійснюється облдержадміністраціями.
Відповідно до листа Головного управління економіки Київської облдержадміністрації №03-а-17-1381 від 12.09.2008р. що інвестиційний договір від 24.06.2006 р., укладений між ЗАТ«Білицький завод «Теплозвукоізоляція»та іноземним громадянином ОСОБА_1, у книзі реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора зареєстрованим не значиться.
Положення глави 16 Цивільного Кодексу України безпосередньо не передбачають недійсності правочину, щодо якого не дотримані вимоги закону про державну реєстрацію. Однак правові наслідки недотримання вимоги закону про державну реєстрацію випливають з певних правових норм ЦК України. Так відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України, такі правочини вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації. Тобто, вони не можуть породжувати для їх суб'єктів бажаного правового результату, а в решті й відповідних прав та обов'язків. Стосовно договірних правочинів цей висновок підтверджується загальними положеннями про договір, за якими він набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних вимог договору.
В матеріалах справи відсутні докази вчинення договору від 24.06.2006р. в належній формі відповідно до вимог законодавства.
24.10.2006 року між сторонами укладена додаткова угода №2 до Інвестиційного договору від 24.06.2006 року б/н про дострокове припинення дії договору та повернення коштів нерезиденту у сумі 110000,00 Євро.
02.11.2006 року позивачем перераховано нерезиденту безпосередньо на його закордонний рахунок на повернення валютні кошти в сумі 110000,00 євро - призначення платежу: повернення інвестиції, згідно доповнення № 2 з інвестиційного договору.
Таким чином, позивачем порушено вимоги Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. № 280 та п.п «а»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Господарський суд Київської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 18 вересня 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 18 листопада 2009 року.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: А. Горяйнов
Е. Швед