вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"14" травня 2018 р. Справа№ 910/19691/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018р. (повний текст рішення складено 01.03.2018р.)
у справі № 910/19691/17 (суддя - Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс»
до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»
про стягнення 340 640, 00 доларів США, що еквівалентно 9 112 558,40 грн.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» про стягнення 340 640,00 доларів США, що еквівалентно 9 112 558,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки обладнання №2013-10-01.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018р. у справі №910/19691/17 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням частини 3 статті 538, частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року та п. 12.6. договору, зобов'язання за договором № 2013-10-01 від 31.10.2013 року є зупиненими на період протягом якого існує перешкода поставки товару відповідачем, а тому вимога позивача є передчасною.
Крім того, судом встановлено, що оскільки виконання економічних та фінансових зобов'язань за договором зупинено на підставі Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а також зважаючи на те, що відповідач не відмовляється від виконання зобов'язань передбачених договором щодо поставки товару, більше того, вказує про виготовлення авіаційних керованих ракет класу повітря-повітря середньої дальності типу « 470» (Р-27) до літаків типу МИГ, СУ у кількості 2 шт. (виріб - 471-1) та готовність їх поставлення після зняття санкцій, крім того, відповідач з метою належного виконання умов договору, та як варіант вирішення питання поставки виробів споживачу третьої країни звернувся із пропозицією до Закритого акціонерного товариства «Вымпел СПК» щодо укладення договору безпосередньо з Міністерством оборони Соціалістичної Республіки В'єтнам в межах виконання Контракту № 70 від 01.11.2013р. та поставку виробів 417-1 безпосередньо у В'єтнам, однак вказана пропозиція не була взята до уваги, а також зважаючи на те, що Державною акціонерною холдинговою компанії «Артем» доведено що нею вжито всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, та з огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс».
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018р. у справі №910/19691/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність вини та допущення ЗАТ «Вымпел» недоліків, які завадили продавцеві здійснити поставку і це є підставою для звільнення останнього від обов'язку повернути авансовий платіж по договору, який встановлено п. 10.3. договору поставки.
ЗАТ «Вымпел», як первинний кредитор по договору поставки та ТОВ «Солюшен Финанс», який є новим кредитором за указаним договору не є підсанкційними підприємствами, а тому при врегулюванні спору про повернення авансового платежу по договору поставки судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення Закону України «Про санкції» та рішення РНБО.
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не застосував ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та дійшов незаконного висновку про те, що принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА не можуть бути застосовані для врегулювання спірних правовідносин.
В порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав будь-яких доказів, що підтверджують те, що кошти були спрямовані на виготовлення 2-х виробів 741-1.
Висновок суду про те, що покупець не здійснив дій щодо надання додаткових документів внаслідок чого продавець не зміг виконати поставку товарів, є незаконним та обґрунтованим, оскільки ні договором поставки, ні нормативними актами не визначено обов'язку покупця надавати додаткові документи.
Судом не правильно застосовано ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України.
Покупець не порушував п. Б2 правил Інкотермс 2010 і здійснював дії для ввезення товару на територію РФ.
Суд першої інстанції неправильно застосував ч. 3 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, як на підставу зупинення зобов'язань відповідача по договору поставки на період протягом якого існує перешкода поставки товару.
Також судом не правильно застосовано положення ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, оскільки кредитором не було допущено прострочення виконання своїх обов'язків.
Судом порушено ч. 2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України і не застосовано положень договору поставки і норми, які регулюють процедуру повернення авансових платежів (предмет позову) у договірних відносинах, на які посилався позивач, а саме: не застосовано п.п. 9.3., 10.3. договору поставки, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. 81 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, ст. 7.3.6. Принципів УНІДРУА.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1, 3 ст. 86, п. 2 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України не дослідив листи ЗАТ «Вымпел» та ТОВ «Солюшен Финанс» про повернення попередньої оплати.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018р. відкрито апеляційне провадження.
Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що мотиви і підстави, якими скаржник обґрунтовує свої доводи за своїм змістом є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи та в межах наданих суду повноважень, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає, що судом правомірно застосовано всі істотні умови договору поставки обладнання від 31.10.2013р. №2013-10-01 до спірних правовідносин.
Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» зазначає, що судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема судом правомірно застосовано Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солюшн Финанс» надало письмові заперечення на відзив ДАХК «Артем» на апеляційну скаргу ТОВ «Солюшн Финанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018р. у справі №910/19691/17.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
31.10.2013р. між Державною акціонерною холдинговою компанії «Артем» (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Вымпел СПК» (покупець) укладено договір №2913-10-01, за умовами якого продавець виготовить і поставить покупцю, а покупець прийме і оплатить вироби, далі за текстом «товар», найменування, номенклатура, кількість та ціна яких вказана в Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору). /а.с. 31, т.1/.
Згідно з п. 1.2. договору поставка товару по договору проводиться у відповідності з урядовою Угодою між Україною і Російською Федерацією «Про виробничу науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості» від 18.11.1993р.
Згідно з п. 2.2. договору загальна сума договору на дату його підписання становить - 340 640,00 доларів США.
Згідно з п. 3.2. договору поставка товару здійснюється протягом 180 днів від дати зарахування на розрахунковий рахунок продавця валютних коштів, передбачених п.п. 5.1.1. та п.п. 5.1.2. договору і письмового повідомлення покупця про готовність прийняти товар, згідно умов п. 3.5. договору.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за договором здійснюється в доларах США в наступному порядку: 5.1.1. 50 % вартості товару протягом 10-ти календарних днів від дати підписання договору та на основі рахунка, виставленого продавцем. 5.1.2. 50% вартості товару покупець оплатить в строк не більше ніж 10 банківських днів після отримання покупцем від продавця повідомлення про готовність товару до відвантаження і рахунку на оплату.
Сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. (пункт 12.5. договору).
На виконання умов договору та на підставі виставлених Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» рахунків за № 2013-10-01/1 від 11.11.2013р., №2013-10-01/2 від 20.02.2014р. Закритим акціонерним товариством «Вимпел СПК» були перераховані грошові кошти в якості оплати за товар в повному розмірі, що підтверджуються, довідками АКБ «РосЕвроБанк» про валютні операції від 22.11.2013р., від 04.03.2014р., паспортом угоди АКБ «РосЕвроБанк» від 18.11.2013р. №13116013/3137/0000/2, заявами покупця до АКБ «РосЕвроБанк» на перерахування грошових коштів на користь Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» №1 від 22.11.2013р., №1 від 04.03.2014р. /а.с. 41, 43-50, т.1/.
Листом від 24.02.2014р. відповідач повідомив покупця про готовність товару. /а.с. 65, т.1/.
Після повної оплати покупець направив на адресу продавця лист № 11 від 13.03.2014р., в якому зазначав реквізити митного посту в Російській Федерації. /а.с. 61, т.1/.
Листом №17 від 14.05.2014р. покупець повідомив відповідача про готовність отримати товар та щодо питання про перетинання товаром кордону Російської Федерації і його транспортування по території Росії погоджене з митним постом «Ленинградский» Московської обласної митниці. /а.с. 55, т.1/.
Листом №20 від 16.06.2014р. покупець просив продавця повідомити точну дату відвантаження товару та повідомлено про повну оплату товару. /а.с 57, т.1/.
Листом від 19.06.2014р. №74-0874 продавець повідомив покупця про те, що у зв'язку із складними політичними обставинами і введенням додаткових погоджень в державних органах України на експорт продукції військового призначення поставка продукції планується на IV квартал 2014р. /а.с. 59, т.1/.
Листом №23 від 07.07.2014р. покупець заперечував щодо переносу строку поставки товару на IV квартал 2014р. та поросив повідомити реквізити нормативних документів України про заборону чи зупинення поставок товарів в Росію. /а.с. 60, т.1/.
Листом від 10.07.2014р. №74-0934 відповідач повідомив покупця про те, що Державна служба експертного контролю України розпорядженням №800/11-14 ДСП від 20.06.2014р. тимчасово зупинила дію разового дозволу №28237200 на експорт продукції воєнного призначення по договору №2013-10-01 від 13.10.2013р., вироби 471-1 (471.0000-0-02). /а.с. 115, т.1/.
13.10.2014р. відповідач повторно звернувся до Державної служби експертного контролю України для надання дозволу на експорт товарів. /а.с. 120,т.1/.
Державна служба експертного контролю України повідомила відповідача про те, щодо для видачі разових дозволів на експорт товарів військового призначення на виконання умов договорів, в т.ч. №2013-10-01 від 31.10.2013р., ДАХК «Артем» запропоновано надати: а саме, оригінал документа, оформленого уповноваженим органом Російської Федерації (Федеральною службою по військово-технічному співробітництву Російської Федерації), який містить гарантії відносно кінцевого використання товарів в інтересах третіх країн (із визначенням в ньому таких країн, найменування, позначень в кількості товарів та інформації, у складі якої кінцевої продукції вони будуть передані до конкретної країни та на підставі якого зовнішньоекономічного договору (контракту), а також гарантії, що ці товари не призначені для військового кінцевого використання Російською Федерацією і будуть використовуватись лише в цілях, які зазначені у цьому документі, а також, засвідчену вказаним органом копію документа про гарантію, наданого країною-споживачем кінцевих товарі (продукції), або оригінал документа про гарантії, оформлений уповноваженим органом країни кінцевого споживача кінцевих товарів (продукції), у складі якої використовуються українські товари (із визначенням найменувань, позначень кількості таких українських товарів), в якому підтверджується, що кінцева продукція містить українські товари та імпортується з Російської Федерації виключно для потреб країни-кінцевого споживача, а також оригінал документи, оформлений російським суб'єктом-кінцевим, який містить гарантії, що товари (із визначенням найменувань, позначень і кількості товарів, а також кінцевої продукції у складі якої вони використовуватимуться) будуть передані до конкретної країни та призначені виключно для використання цією країною, а також гарантії, що товари не призначені для військового кінцевого використання Російською Федерацією і будуть використовуватись тільки в цілях, які зазначені у цьому документі. /а.с. 121, т.1/. Листом від 18.11.2014р. №74-1545 відповідач просив покупця у зв'язку із вимогами Державної служби експертного контролю України надіслати відповідні документи. /а.с. 118, т.1/.
Враховуючи, що станом на 20.01.2015р. відповіді від компанії не отримано, Держекспортконтроль України зняло з розгляду звернення ДАХК «Артем», заяву щодо видачі дозволу відхилено. (лист Державної служби експертного контролю України №80/11-15 ДСК від 21.01.2015р.) /а.с. 278, т.1/.
Листом від 19.12.2014р. №74-1696 відповідач просив покупця перенести строки поставки шляхом укладення додаткової угоди №2. /а.с. 62, т.1/.
Додатковою угодою №2 від 23.12.2014р. до договору №2013-10-1 від 31.10.2013р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2015р. /а.с. 39, т.1/.
Листом від 24.04.2015р. №74-0422 відповідач повідомив покупця про готовність товару, проте враховуючи зупинення дії дозволу Державної служби експертного контролю України на експорт у Російську Федерацію продукції воєнного призначення, в зв'язку із чим відповідач позбавлений можливості здійснити відвантаження товару.
Для вирішення питання поставки товару 471-1 кінцевому користувачу відповідач запропонував розглянути питання про підписання прямого контракту з Міністерством оборони Республіки В'єтнам або з компанією, яка уповноважена МО СРВ, на поставку товару 471-1 до В'єтнаму.
Також відповідач повідомив покупця про те, що авансовий платіж використано для виготовлення товару 471-1. /а.с. 52, т.1/.
Листом від 06.08.2015р. №74-0828 відповідач повідомив покупця про отримання сертифіката про форс-мажорні обставини №4756.
При цьому, відповідач зобов'язався виконати умови договору після зняття Урядом України та Служби експертного контролю України всіх заборон. /а.с. 63, т.1/.
Листом №17 від 12.08.2015р. покупець на лист №74-0828 від 06.08.2015р. відповідача повідомив про отримання сертифікату Торгово-промисловової палати України №4756 про форс-мажорні обставини. Оскільки форс-мажорні обставини закінчилися 24.07.2015р., покупець просив відвантажити готову продукцію або повернути грошові кошти. /а.с. 128,т.1/.
Також листом №40 від 15.12.2015р. покупець просив відповідача поставити вироби або повернути грошові кошти. /а.с. 273, т.1/.
Листом №22 від 21.12.2015р. покупець просив відповідача підписати додаткову угоду щодо продовження строку дії договору або здійснити повернення 340 640,00 дол. США. /а.с. 66, т.1/.
Судом встановлено, що рішенням Арбітражного суду міста Москва від 10.10.2016р. у справі А40-163382/16 Закрите акціонерне товариство «Вымпел СПК» визнано банкрутом, по відношенню до підприємства відкрито конкурсне провадження по спрощеній процедурі ліквідації боржника. /а.с. 67, т.1/.
В рамках справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Вимпел СПК» відбулись торги з продажу майнових активів (в тому числі й права вимоги до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»). Товариство з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс» стало переможцем за результатами проведення торгів з продажу права вимоги до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем», що підтверджується протоколом за результатами проведення відкритих торгів по лоту №1 від 04.08.2017р., офіційним оголошенням в ЗМІ № 77032319530 від 11.08.2017р. /а.с. 72, 73, т.1/.
09.08.2017р. між Закритим акціонерним товариством «Вымпел СПК» (цедент) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс» (цесіонарій) було укладено договір №01/08/17 відступлення прав вимоги (цесії), за умовами якого цедент передав, а цесіонарій отримав право вимоги за договором поставки обладнання № 2013-10-01 від 31.10.2013р. /а.с. 75, т.1/.
Листом №1-п від 23.08.2017р. ТОВ «Солюшен Финанс» повідомило відповідача про уступку права вимоги та вимагало повернення 340 640,00 дол. США. /а.с. 78, т.1/.
Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.200р. №1382-р «Про затвердження переліку підприємств, установ і організацій оборонно-промислового комплексу» включена до зазначеного переліку як одне з провідних підприємств оборонно-промислового комплексу України, також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» відповідач включений до даного переліку та має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Переважна більшість поставок товарів між суб'єктами господарювання України та Російської Федерації здійснювалось на підставі договорів між сторонами відповідно до Міжурядової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації від 18.11.1993р. «Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості» (далі - «Міжурядова Угода»). Дана угода значно спрощувала процедуру експортного контролю. Стаття 3 Міжурядової Угоди передбачала, що взаємні поставки між Україною та Російською Федерацією матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва озброєння та військової техніки в рамках коопераційних зв'язків, що склались на сьогодні, здійснюються з погодженими переліками. Зазначені переліки, що містять списки підприємств, які здійснюють поставки, а також номенклатуру і обсяги продукції, щорічно узгоджувалися компетентними органами України та Російської Федерації.
Під час військово-технічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією, для експорту товарів військового та подвійного призначення з України до Російської Федерації можуть застосовуватись два режими експортного контролю: 1) загальний режим експортного контролю встановлений у відповідності до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного призначення» та 2) спрощений режим експортного контролю згідно з Міжурядовою Угодою.
Більшість підприємств оборонної галузі промисловості України та Російської Федерації здійснювали взаємне постачання товарів, використовуючи спрощений режим експортного контролю згідно з Міжурядовою Угодою. Загальний режим також використовувався до постачання незначних об'ємів товарів і у випадку, коли заявка на поставку відповідних товарів розміщувалась після початку календарного року і не могла бути включена в переліки, які формувались згідно з Міжурядовою Угодою.
Основним нормативним-правовим актом, який регулює процедуру експортного контролю в Україні є Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного призначення» від 20.02.2003р. № 549-IV.
Статтею 15 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного призначення» передбачено три основних види дозвільних документів для здійснення діяльності з виконання операцій, пов'язаних з міжнародною передачею товарів військового призначення або подвійного використання. А саме, разові дозволи або висновки, генеральні дозволи або висновки та відкриті дозволи або висновки. Разовий дозвіл або висновок надається для проведення переговорів, пов'язаних з укладанням конкретних зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здійснення передач товарів згідно з договорами (Контрактами). Разовий дозвіл або висновок може бути дійсним протягом установленого ним строку, але не більше як протягом одного року. У виключних випадках разовий дозвіл або висновок може бути видано на увесь строк дії Договору, якщо строк його дії більше одного року.
Генеральний дозвіл або висновок надається у випадку, коли передбачається неодноразове проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (Контрактів), або неодноразове здійснення таких передач конкретним кінцевим споживачам за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються протягом дії дозволу чи висновку і є дійсними протягом установленого строку, але не більше як три роки.
Відкритий дозвіл чи висновок надається в разі, коли передбачається неодноразове проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), або неодноразове здійснення таких передач різним кінцевим споживачам конкретної держави призначення за такими Договорами (Контрактами), що укладаються протягом строку дії такого дозволу чи висновку в рамках відповідних міжнародних договорів, або в разі здійснення таких передач з державами, які є учасниками міжнародних режимів експортного контролю чи стосовно яких здійснюється відповідна державна політика, і є дійсним протягом установленого строку, але не більш як три роки.
Різниця між дозволом і висновком полягає в тому, що дозвіл надає право займатись як експортом, так і імпортом товарів, а висновок надає право тільки на тимчасовий вивіз товарів з/на територію України.
Юридична особа проводить переговори з іноземним контрагентом щодо можливого укладення договору на поставку конкретних товарів військового призначення чи подвійного використання; укладення та підписання договору за результатами переговорів; юридична особа звертається до Державної служби експортного контролю України за видачею їй дозволу або висновку; Державна служба експортного контролю здійснює експертизу товарів, які плануються для передачі і приймає рішення про надання дозволу або висновку, або про відмову в такій видачі; у разі надання дозволу або висновку - експорт товарів військового призначення чи подвійного використання.
Момент надання в Державну службу експортного контролю України документів стосовно використання товарів військового призначення, в тому числі стосовно кінцевого використання товарів військового призначення, залежить від виду дозволу або висновку. При разовому дозволі або висновку такі документ надаються в момент подачі заявки на його видачу. При генеральному і відкритому дозволі або висновку, документи стосовно використання товарів військового призначення, подаються у звіті юридичної особи по факту здійснення експортних операцій. Такий свого роду відкладальний порядок при генеральному і відкритому дозволі або висновку обумовлений тим, що юридична особа, яка його отримала, користується особливою довірою Державної служби експортного контролю України. В структурі відповідача створена система внутрішньофірмового експортного контролю, яка забезпечує виконання вимог державного експортного контролю в процесі здійснення конкретних міжнародних передач товарів, забезпечує належне зберігання документів, пов'язаних з такою передачею, і надає Державній службі експортного контролю України звітність про фактичне використання генерального або відкритого дозволу або висновку.
Процедура розгляду заявок Державною службою експортного контролю України на отримання разового, генерального і відкритого дозволу або висновку, як правило, триває впродовж двох місяців, а в окремих випадках не може перевищувати 90 днів з дня надходження всіх необхідних документів (ст. 15 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного призначення»).
У відповідності до Міжурядової Угоди, взаємні поставки між Російською Федерацією та Україною матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва озброєння та військової техніки в рамках коопераційних зв'язків, здійснюються згідно з узгодженими переліками. Зазначені переліки, що містять списки підприємств, які здійснюють поставки, а також номенклатуру і обсяги продукції, щорічно узгоджуються компетентними органами України та Російської Федерації.
Під час дії Договору, з української сторони уповноваженим органом для погодження переліків було Міністерство економічного розвитку та торгівлі України. Відповідна процедура погодження регулювалась «Порядком формування переліків товарів, що постачаються взаємно в рамках угод про виробничу та науково-технічну кооперацію підприємств та організацій оборонних галузей промисловості», який затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 12.03.2012р. № 312.
Відповідно до вказаного Порядку підприємства і організації України, які заінтересовані в експорті та/або імпорті товарів в рамках відповідних угод про військово-технічне співробітництво, повинні були сформувати пропозиції відносно номенклатури та об'ємів взаємних поставок сировини, матеріалів і комплектуючих виробів. Відповідна пропозиція відносно постачання в наступному році повинно було бути подано в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України до 30 вересня поточного року.
Після того як Міністерство економічного розвитку і торгівлі України сформувало перелік, такий перелік надсилався (передавався) для погодження компетентним органам Російської Федерації, і після підтвердження, що перелік погоджений компетентним органом Російської Федерації, зазначений перелік передавався до Державної служби експортного контролю України та юридичній особі (суб'єкту господарювання).
Зі сторони Російської Федерації, порядок формування відповідних переліків передбачений Порядком організації роботи в Міністерстві промисловості і торгівлі Російської Федерації з формування переліків продукції, що переміщується через митний кордон Російської Федерації для виробництва озброєння та військової техніки, авіаційної техніки, військового і цивільного призначення і суднового газотурбобудування, затвердженого наказом Міністерства промисловості і торгівлі Російської Федерації від 04.10.2010р. №859.
Вказаним Порядком передбачено, що формування переліків відбувалось на підставі заявок російських організацій, зацікавлених в отриманні матеріалів і комплектуючих виробів з країн СНД (імпорт). Відповідні заявки повинні містити інформацію про 1) міжурядову угоду, в рамках якої переміщується продукція; 2) найменування організації постачальника продукції, місто та область знаходження організації; 3) найменування організації отримувача продукції, місто і область знаходження організації; 4) найменування продукції, що поставляється; стримується); 5) код продукції за ТН ЗЕД ТС (товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності); 6) кількість продукції, що поставляється :спрямується) з одиницями виміру; 7) орієнтовна вартість продукції, що поставляється (отримується); 8) найменування кінцевого та «фінішного» виробу, який входить продукція, що поставляється (отримується).
Заявка, що надійшла, перевіряється і у разі її задоволення, інформація про продукцію, яка має бути поставлена на територію Російської Федерації включається у зведені переліки, які направляється компетентним органам України для подальшого погодження. Після погодження компетентними органами України зведених переліків продукції і додаткових зведених списків продукції Департамент оформлює російським організаціям переліки за формою, що встановлені Правилами подання в митні органи Російської Федерації переліків товарів, що переміщаються через митний кордон Російської Федерації в рамках міжурядових угод.
Відтак, відмінною рисою процедури погодження переліків продукції згідно з Міжурядовою Угодою як в Україні, так і в Російській Федерації в період до червня 2014 року була відсутність нормативної вимоги завчасно надавати документи, які зазначають і підтверджують країну кінцевого використання відповідних товарів військового призначення, так як було відображено в попередньо узгоджених переліках.
Після видання Президентом України Указу №691/2014 від 27.08.2014р. поставки товарів військового призначення та подвійного використання на територію Російської Федерації здійснювались підприємствами України, однак в менших об'ємах і на особливих умовах (для подальшої їх поставки в треті країни). Оскільки спрощена процедура проходження процедур експортного контролю згідно з Міжурядовою Угодою не дозволяла достовірно перевірити, що кінцеве військове використання товарів військового призначення буде здійснюватись не Міністерством оборони Російської Федерації і третіми країнами, в кінці грудня 2014 року державні органи України припинили роботу над погодженням переліків, і постачання товарів військового призначення на територію Російської Федерації здійснювалось виключно на підставі разових дозволів, які видавались Державною службою експортного контролю України.
У зв'язку із загостренням ситуації на Сході України та погіршенням дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією, влада України дійшла до висновку, що політика Російської Федерації по відношенню до України не відповідає тим принципам, на яких ґрунтується Міжурядова Угода, та як наслідок, 25.08.2015р. Кабінет Міністрів України виніс постанову №632, якою припинив дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості» від 18.11.1993р. у м. Москві і тим самим нормативно закріпив практику, що експорт товарів військового призначення на територію Російської Федерації може здійснюватись виключно згідно загального режиму експортного контролю тільки для кінцевого використання третіми країнами.
На виконання вимог Указів Президента України від 27.08.2014р. №691 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики» та від 29.09.2014р. № 744 «Про рішення Ради національної безпеки та оброни України «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності» Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 19.12.2014р. №2732-10/44136-07 повідомило суб'єктів господарювання (в тому числі й відповідача), які беруть участь у формуванні переліків виробничої та науково-технічної кооперації з Російською Федерацію про зупинення роботи над формуванням переліків з виробничої та науково-технічної кооперації на 2015 рік та погодження їх з Міністерством промисловості та торгівлі Російської Федерації./а.с. 123, т.1/.
В підпункті 7 пункту 1 Рішення Ради національної безпеки та оборони України зазначено доручення Кабінету Міністрів України - ужити заходів щодо припинення: експорту до Російської Федерації товарів військового призначення та подвійного використання з метою їх військового кінцевого використання Російською Федерацією, за винятком космічної техніки, яка застосовується для досліджень та використання космосу в мирних цілях у рамках міжнародних космічних проектів.
Про зміну вимог до документів для експортного контролю відповідач неодноразово повідомляв Закрите акціонерне товариство «Вымпел СПК», доказів реагування матеріали справи не містять.
В результаті ненадання покупцем необхідних документів Державна служба експортного контролю України відмовила у наданні разового дозволу на експорт в Російську Федерацію товарів, які мали б бути поставлені Закритому акціонерному товариству «Вымпел СПК» на виконання договору від 31.10.2013р. № 2013-10-01.
Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що поставка товару відбувається на умовах СРТ м. Москва, Російська Федерація у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «INKOTERMS» в редакції 2010 року (далі - правила ІНКОТЕРМС 2010).
Відповідно до вказаних правил, термін СРТ «фрахт/перевезення оплачені до» передбачає, що продавець здійснює поставку товару названому їм перевізнику.
Згідно з п. А2. «Ліцензії, дозволи, контроль безпеки та інші формальності» правил ІНКОТЕРМС 2010 продавець зобов'язаний, за власний рахунок та на свій ризик, отримати експортну ліцензію або інше офіційне дозвіл і виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення товару і його транспортування через будь-яку країну до поставки товару.
Відповідно до п. Б2. «Ліцензії, дозволи, контроль безпеки та інші формальності» правил ІНКОТЕРМС 2010 покупець зобов'язаний отримати за власний рахунок та на свій ризик, імпортну ліцензію або інший офіційний дозвіл і виконати всі митні формальності, необхідні для ввезення товару і його транспортування через будь-яку країну.
Закритим акціонерним товариством «Вымпел СПК» не було здійснено дій щодо виконання свого обов'язку по договору, а саме надання оригінал документа, оформленого уповноваженим органом Російської Федерації (Федеральною службою по військово-технічному співробітництву Російської Федерації), який містить гарантії відносно кінцевого використання товарів в інтересах третіх країн (із визначенням в ньому таких країн, найменування, позначень в кількості товарів та інформації, у складі якої кінцевої продукції вони будуть передані до конкретної країни та на підставі якого зовнішньоекономічного договору (контракту), а також гарантії, що ці товари не призначені для військового кінцевого використання Російською Федерацією і будуть використовуватись лише в цілях, які зазначені у цьому документі, а також, засвідчену вказаним органом копію документа про гарантію, наданого країною-споживачем кінцевих товарі (продукції), або оригінал документа про гарантії, оформлений уповноваженим органом країни кінцевого споживача кінцевих товарів (продукції), у складі якої використовуються українські товари (із визначенням найменувань, позначень кількості таких українських товарів), в якому підтверджується, що кінцева продукція містить українські товари та імпортується з Російської Федерації виключно для потреб країни-кінцевого споживача, а також оригінал документи, оформлений російським суб'єктом-кінцевим, який містить гарантії, що товари (із визначенням найменувань, позначень і кількості товарів, а також кінцевої продукції у складі якої вони використовуватимуться) будуть передані до конкретної країни та призначені виключно для використання цією країною, а також гарантії, що товари не призначені для військового кінцевого використання Російською Федерацією і будуть використовуватись тільки в цілях, які зазначені у цьому документі.
Згідно п. 12.6. договору покупець гарантує, що поставлений товар не буде перед іншому суб'єкту господарської діяльності на території Російської Федерації або реекспортований без дозволу Державної служби експертного контролю України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання за договором №2013-10-01 від 31.10.2013р. є зупиненими на період протягом якого існує перешкода поставки товару відповідачем, а вимога позивача є передчасною.
Згідно п. 1.2. договору №2013-10-01 поставка товару здійснюється у відповідності до Міжурядової Угоди між Україною та Російською Федерацією «Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості» від 18.11.1993.
Відповідно до Сертифіката кінцевого користувача №1 від 01.10.2014р. Закритим акціонерним товариством «Вымпел СПК» укладений договір з відповідачем з метою виконання своїх зобов'язань перед підприємствами оборонного комплексу Російської Федерації, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Компания «Сухой», Відкрите акціонерне товариство «Рособоронэкспорт» (разом надалі - «кінцеві користувачі»). /а.с. 114, т.1/.
За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та вчаровуючи постанову Верховної Ради України від 27.01.2015р. № 129-VIII, дії Російської Федерації розцінено і визнано збройною агресією та окупацією, що грубо порушує принципи міжнародної безпеки та положення: 1.Гаазької конвенції 1907 року; 2. IV Женевської конвенції 1949 року; 3. Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про не розповсюдження ядерної зброї 1994 року; 4. Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року.
Рішеннями Ради національної безпеки та оборони України з огляду на військову агресію Російської Федерації, було припинено будь-яке військово-технічне співробітництво, а також співробітництво в воєнній сфері та сфері безпеки з Російською Федерацією. Кабінетом Міністрів України припинено дію Угоди про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості, яка дозволяла здійснювати поставку військової продукції на основі контрактів, що укладаються господарюючими суб'єктами сторін.
Законом України «Про санкції» передбачено можливість застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів по відношенню до іноземної держави та іноземної юридичної особи, дії яких створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності.
Видами секторальних та персональних санкцій у відповідності до статті 4 зазначеного закону є: обмеження торгівельних операцій (пункт 2); запобіганню виведення капіталів за межі України (пункт 4); зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань (пункт 5); припинення видачі дозволів, ліцензій на вивезення з України валютних цінностей (пункт 14); припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сферах безпеки та оборони (пункт 18).
27.08.2014р. Указом Президента України №691/2014 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27.08.2014р. «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики» пунктом 7 якого припинено експорт до Російської Федерації товарів військового призначення та подвійного використання з метою їх військової о кінцевою використання Російською Федерацією.
Згідно з Указом Президента України 17.10.2016р. № 467/2016 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16.09.2016р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким впроваджено санкції проти Відкритого акціонерного товариства «Рособоронэкспорт».
Підстава для застосування санкцій - дії іноземної юридичної особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або призводять до окупації території України.
Проти Відкритого акціонерного товариства «Рособоронэкспорт» введено наступні санкції: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (заборона на встановлення ділових контактів, зупинення фінансових операцій).
Відкрите акціонерне товариство «Компания «Сухой» входить до складу Публічного акціонерного товариства «Об'єднана авіабудівельна корпорація». Відповідно до Указу Президента України 17.10.2016р. №467/2016 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16.09.2016р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» проти Публічного акціонерного товариства «Об'єднана авіабудівельна корпорація» безпосередньо, а отже, й проти Відкритого акціонерного товариства «Компания «Сухой» (як підприємства, яке включено до складу корпорації) в тому числі запроваджено санкції.
Підстава для застосування санкцій - дії іноземної юридичної особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або призводять до окупації території України.
Проти Відкритого акціонерного товариства «Компания «Сухой» введено наступні санкції: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України.
Оскільки, кінцевими користувачами товару є компанії, які підпадають під санкції, то здійснення економічних та фінансових відносин протирічить санкційній політиці України та встановленим обмеженням - запобігання виведенню капіталів за межі України, а саме, пункт 4 ст. 4 Законом України «Про санкції».
В силу вимог Закону України «Про санкції» та обмежувальних заходів (санкцій) введених рішеннями Ради національної безпеки та оборони України, які затверджені Указами Президента України зобов'язання підсанкційних підприємств Відкритого акціонерного товариства «Компания «Сухой» за Контрактом №70 від 01.11.2013р. та Відкритого акціонерного товариства «Рособоронэкспорт» за Генеральним Контрактом - Договір комісії №Р/13704111420772-13119907 від 07.08.2013р. є зупиненими.
Крім того, відповідно до Преамбули принципів УНІДРУА, вони підлягають застосуванню у випадку, якщо сторони погодилися, що їх договір буде регулюватися цими Принципами, в той час, як договір №2013-10-01 від 31.10.2013р. не місить жодних умов та сторони не погоджували про застосування даних принципів будь-коли під час виконання даного договору. Будь-яких погоджень між сторонами, що договір буде регулюватись «загальними принципами права», міжнародним комерційним правом або ж аналогічними положеннями, його змістом також не передбачено, що спростовує доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (далі - Конвенція) сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 Конвенції звільнення від відповідальності, передбачене цією статтею, залишається лише на той період, протягом якого існує дана перешкода.
Ніщо в цій статті не перешкоджає жодній із сторін здійснювати будь-які інші права, крім вимоги відшкодування збитків на підставі цієї Конвенції (ч. 5 ст. 79 Конвенції).
Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції сторона, яка не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов'язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
Сторона не може посилатися на невиконання зобов'язання іншою стороною тією мірою, якою це невиконання викликане діями чи недоліками першої сторони (ст. 80 Конвенції).
Відповідно до ч. 1 і 2 статті 9 Конвенції сторони зв'язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовились, та практикою, яку вони встановили у своїх відносинах. За відсутності інших домовленостей вважається, що сторони мали на увазі застосування до їх договору чи до його укладення звичаю, про який вони знали чи мали знати і який в міжнародній торгівлі широко відомий і постійно додержується сторонами в договорах такого роду й відповідній галузі торгівлі.
Судом встановлено, що листом №30ф від 24.02.2014р. відповідач повідомляв про виготовлення виробів та наголошував на можливості поставки товарів після 100% оплати товару у відповідності до п. 3.2. договору. Додатково листом від 13.05.2014р. №74-0675 відповідач повторно повідомляв про готовність товару до поставки за умови виконання Закритим акціонерним товариством «Вымпел СПК» всіх необхідних процедур для безперешкодного перетинання товаром кордону з Російською Федерацією.
Відповідач вказує про те, що проведення випробування виробів ним здійснюється власними силами та за власні обігові кошти підприємства одночасно з відвантаженням виробів покупцю та прийняттям службою якості відповідача та ВП МО України, а оскільки відвантаження виробів покупцю не відбулося внаслідок не отримання з вини товариства, відповідачем дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товарів військового призначення до Російської Федерації, випробування виробів та прийняття їх службами якості Державної акціонерної холдингової компанія «Артем» та ВП МО України було економічно недоцільним.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про міжнародне приватне право» дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання апелянта на те, що ним вживались заходи щодо отримання та надання відповідачу документів, які необхідні для проходження процедури експертного контролю, спростовуються відсутністю в матеріалах справи доказів надсилання необхідних документів відповідачу, що призвело до відмови Державною службою експертного контролю України у видані дозволу на експорт.
Щодо неправильного застосування судом положень Закону України «Про санкції» та рішення РНБОУ, то враховуючи те, що ВАТ «Компания «Сухой» та ВАТ «Рособоронэкспорт», є кінцевими користувачами товару, а проти них введено санкції, то суд обґрунтовано застосував вказану норму та рішення РНБОУ.
Стосовно незастосування принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, то як встановлено судом будь-яких погоджень між сторонами, що договір буде регулюватись «загальними принципами права», міжнародним комерційним правом або ж аналогічними положеннями, його змістом також не передбачено.
Щодо відсутності доказів готовності товару, то як вже встановлено судом, відповідач листами №30ф від 24.02.2014р. та №74-0675 від 13.05.2014р. повідомляв про готовність товару, а враховуючи відсутність дозволу Державної служби експертного контрою України випробування виробів та прийняття їх службами якості Державної акціонерної холдингової компанія «Артем» та ВП МО України стало економічно недоцільним.
Посилання апелянта на порушення судом застосування норм права, зокрема ч. 3 ст. 538, ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. та п. 12.6. договору поставки, а позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 693, 1212 Цивільного кодексу України, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що поставка не відбулась у зв'язку із тим, що покупець не надіслав необхідні документи для отримання відповідачем дозволу Державної служби експертного контрою України для експорту товару, що виключає вину відповідача.
Крім того, сплачені грошові кошти були витрачені відповідачем на виготовлення товару.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Проте відсутні підстави для застосування вказаної норми, оскільки грошові кошти відповідач набув на правовій підставі, на підставі договору. (постанова Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі №910/14411/16).
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018р. у справі №910/19691/17.
керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018р. у справі №910/19691/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/19691/17 повернути до місцевого господарського суду.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді М.Л. Яковлєв
Т.І. Разіна