Дата документу Справа № 336/7728/16-к
Єдиний унікальний №336/7728/16-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/217/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
10 травня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.389 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисник-адвокат ОСОБА_8 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 червня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено:
- за ч.2 ст.190 КК України до 1 року обмеження волі;
- за ч.2 ст.389 КК України до 1 року обмеження волі;
на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців;
на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 березня 2016 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців 2 дні.
Строк відбування покарання постановлено обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вищевказаний вирок суду першої інстанції змінити та призначити покарання не пов'язане із обмеженням волі. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд, при призначенні покарання, не в повному обсязі врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі, підтвердив усі ті обставини, які були встановлені органом досудового розслідування, щиро розкаявся, повністю усвідомив протиправність скоєних дій. Крім того зазначає, що суд хоч і зазначив у вироку про те, що ОСОБА_6 є батьком малолітньої дитини, проте цю обставину не врахував при призначенні покарання. На думку апелянта, суд повинен був врахувати і ту обставину, що на даний час ОСОБА_6 майже відбув раніше призначені йому громадські роботи.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він у середині серпня 2016 року біля будинку АДРЕСА_2 , керуючись умислом на заволодіння чужим майном, шляхом обману потерпілого ОСОБА_9 , отримав у останнього електричну шліфувальну машину «Makita» GA9020-230 mm (9) вартістю 1300 грн, а також електричну шліфувальну машину «Інтерскол» УШМ-150/1300 вартістю 780 грн, під приводом використання зазначених інструментів в ході виконання ремонтних робіт.
Між тим у відсутність наміру повертати майно володільцю ОСОБА_6 наступного дня збув його особі, що здійснює продаж матеріальних цінностей на ринку «Критому» в м.Запоріжжі, обернувши отримані від продажу грошові кошти на свою користь.
Крім того, ОСОБА_6 , будучи засудженим вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 березня 2016 року за ч.1 ст.190 КК України до 80 годин громадських робіт, ухилився від виконання призначеного покарання за таких обставин.
28 квітня 2016 року до Шевченківського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від Жовтневого районного суду м.Запоріжжя надійшло розпорядження про виконання вироку від 14 березня 2016 року, який набрав законної сили, в частині виконання громадських робіт, а 04 травня 2016 року обвинувачений був ознайомлений під підпис з порядком та умовами відбування покарання, а також попереджений про наслідки ухилення від відбування покарання.
В цей же день обвинуваченого направлено для відбування покарання до спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба», відповідно до наказу директора якого № 49к від 04 травня 2016 року ОСОБА_6 зобов'язаний приступити до відбування вісімдесяти годин громадських робіт з 05 травня 2016 року на кладовищі «Капустяне» в м.Запоріжжі з встановленою тривалістю робочого часу у чотири години, з 08-00 години до 12-00 години кожного дня, та відпрацювати на підприємстві відповідно до графіку, що складений на кожний місяць окремо, про що обвинуваченому повідомлено під підпис.
ОСОБА_6 , керуючись умислом на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, без поважних причин не з'являвся за місцем проходження громадських робіт з 06 травня по 31 липня 2016 року включно.
В серпні 2016 року ОСОБА_6 без поважних причин з метою ухилення від відбування покарання не з'явився на роботу з 01 по 03 серпня 2016 року включно, а також з 09 по 31 серпня 2016 року включно.
Протягом вересня і жовтня 2016 року ОСОБА_6 для відбування покарання у виді громадських робіт на визначене кримінально-виконавчою інспекцією підприємство не з'явився жодного разу у відсутність поважних причин.
У листопаді 2016 року обвинувачений без поважних причин з метою ухилення від відбування покарання не з'явився на роботу з 01 по 16 листопада 2016 року включно та з 18 по 31 листопада 2016 року включно.
Впродовж грудня 2016 року ОСОБА_6 для відбування покарання у вигляді громадських робіт на визначене кримінально-виконавчою інспекцією підприємство не з'явився жодного разу у відсутність поважних причин.
Загальна кількість невідпрацьованих обвинуваченим ОСОБА_6 годин громадських робіт становить 48 годин.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтримання апеляційної скарги; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вважала вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших, окрім показань обвинуваченого, доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювались.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, та за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що вчинене повторно.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які законом віднесені до категорії невеликої та середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше судимий, вчинив злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком, не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що судом визнано, як обставину, що пом'якшує покарання. Обставиною, що обтяжує покарання, судом встановлено рецидив злочинів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.190, ч.2 ст.389 КК України у виді обмеження волі.
Разом з цим, при призначенні строку покарання за сукупністю злочинів та остаточного покарання за сукупністю вироків, суд, хоч і послався на обставини, що пом'якшують покарання, але, на думку колегії суддів, не в достатній мірі їх врахував.
Так, суд правильно визнав обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених правопорушень те, що ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, сприяв органу досудового розслідування і суду у встановленні обставин правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 раніше судимий, проте має на утриманні малолітню дитину, тяжких наслідків від його дій не настало, цивільний позов не був заявлений у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги обставини кримінального провадження, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , вищевказані обставини, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає за можливе вирок суду в частині призначеного покарання змінити шляхом його пом'якшення та призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч.2 ст.389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 день; на підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 дні.
Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, і буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
Клопотання обвинуваченого про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_6 вчинив зазначені злочини до повного відбуття покарання, призначеного йому за попереднім вироком, тому, відповідно до п.«а» ст.9 вказаного Закону, до нього не може бути застосовано амністію.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 червня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.190, ч.2 ст.389 КК України, в частині призначеного покарання змінити, пом'якшивши його.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік; за ч.2 ст.389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) день.
На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 (три) дні.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4