Справа №551/152/18
"08" травня 2018 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Вергун Н.В.,
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,
позивача ОСОБА_2,
його представника за довіреністю ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника третьої особи за довіреністю ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області, про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів, -
20 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів, вказуючи на те, що у період часу з вересня 2002 року по липень 2012 рік він проживав у цивільному шлюбі з відповідачем. За час спільного проживання у них народилося двоє синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. В липні 2012 року фактично - шлюбні відносини з відповідачем були припинені. ОСОБА_8 залишилися проживати разом з матір'ю.
Починаючи з 26 квітня 2012 року на підставі рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 11 липня 2012 року, яке набрало законної сили 24 липня 2012 року, з нього щомісячно на користь відповідача стягуються аліменти на утримання двох синів у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку / доходів /, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проте, з 19 листопада 2017 року їх менший син ОСОБА_7 за власним бажанням почав проживати разом з ним, мотивуючи своє рішення неналежною поведінкою відповідача та її співмешканця до нього.
За час спільного проживання з сином ОСОБА_9, останній став більш врівноваженим та відкритим, його успішність у школі значно покращилася, він повністю забезпечений усім необхідним для його гармонійного життя та повноцінного розвитку.
Відсутність згоди з відповідачем щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_7, який наразі повністю перебуває на його утриманні, й зумовило звернення до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 21 лютого 2108 року позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв'язку з чим розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 27 березня 2018 року / а. с. 15 /.
22 березня 2018 року від відповідача ОСОБА_4 на адресу суду надійшов відзив, у якому вона виклала свої заперечення проти позову. Вважала, пред'явлений до неї, позов безпідставним, оскільки викладені в ньому обставини не відповідають дійсності, так як вона постійно приділяла належну увагу та материнську турботу по вихованню обох синів. Зокрема, протягом навчання ОСОБА_7 в початкових класах опорного закладу «Яреськівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів» постійно відвідувала батьківські збори, цікавилася поведінкою та успішністю сина. Окрім того, її житлово - побутові умови набагато кращі ніж у позивача, який не в повній мірі виконує батьківські обов'язки по утриманні дітей, так як має заборгованість із сплати аліментів. Тому, у задоволенні позову просила відмовити / а.с.22-23/.
Ухвалою суду від 27 березня 2018 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 закрито, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 12 квітня 2018 року / а. с. 44-45 /.
29 березня 2018 року на адресу суду від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_4, відповідно до якої останній вказав на те, що 19 березня 2018 року на рахунок відповідача було перераховано 20 000 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів. Звертаючись з позовом до суду про визначення місця проживання сина ОСОБА_9 разом з ним, не мав на меті ухилитися від сплати аліментів, на що посилається відповідач, а бажає лише створити сину належні умови для його повноцінного життя та розвитку / а. с. 54 - 56 /.
06 квітня 2018 року Шишацька районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок від 05 квітня 2018 року за вих. №01-21/96 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7, в якому зазначила, що комісією з питань захисту прав дитини в ході обстеження житлово-побутових умов сторін встановлено, що батьки в однаковій мірі створили належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. При вирішенні спору покладалися виключно на розсуд суду /а.с.68/.
Будучи допитаним в судовому засіданні, позивач, пред'явлені ним, вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи з обставин, викладених у позовній заяві.
При цьому, акцентував увагу суду на тому, що виключно за бажанням сина ОСОБА_9 він із листопада 2017 року почав проживати у його родині, де теперішню дружину ОСОБА_10 називає мамою. За час проживання сина разом з ним, відповідач ОСОБА_4 жодним чином не намагалася налагодити контакт з сином, який категорично відмовляється повертатися до неї та старшого брата. На думку дитини, мати завжди надає перевагу старшому брату, чим знецінювала його роль в їх сім'ї.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 просила вимоги свого довірителя задовольнити, врахувавши думку дитини, яка бажає проживати з батьком, яким наразі створені всі належні умови для його повноцінного життя, виховання та розвитку.
Для представника позивача є неприйнятною поведінка відповідача, яка за час проживання сина з батьком, самоусунулася від виконання материнських обов'язків, що вказує на її небажання найти спільну мову з молодшим сином ОСОБА_9.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, постійно вказуючи на те, що її син ОСОБА_9 є складною дитиною, який не піддається критиці, що породжувало між ними часті сварки. Причиною однієї з таких сварок була крадіжка ним, належних їй, грошових коштів. Такі дії дитини, на її думку, заслуговують покарання. Саме після цієї сварки ОСОБА_3 вирішив проживати з батьком. Не спілкування з сином, викликане виключно небажанням відповідача та постійним його контролем дій ОСОБА_3.
Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні при вирішенні даного спору поклалася на розсуд суду, виходячи з обставин, викладених у висновку Шишацької райдержадміністрації. При винесенні рішення просила в першу чергу керуватися інтересами малолітньої дитини.
Вислухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, малолітнього ОСОБА_7, пояснення свідків, перевіривши фактичні обставини справи, наявними в ній, доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, положеннями ст. 141 СК України передбачена рівність прав і обов'язків матері та батька щодо дитини.
Поряд із цим, права малолітніх та неповнолітніх дітей щодо місця їх проживання, закріплені в Конституції України, Конвенції ООН «Про права дитини», Законах України «Про охорону дитинства», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», а також у Сімейному кодексі України.
Зокрема, за правилами ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, що свідчить про те, що дитина у віці від десяти до чотирнадцяти років має право висловлювати свою думку щодо визначення місця її проживання.
Місце проживання фізичної особи у такому віці є місцем проживання її батьків або одного з них, що регламентовано положеннями ч. 3 ст. 29 ЦК України.
Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
При цьому, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю „визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
Під час розгляду справи судом, встановлено, що у період часу з вересня 2002 року по липень 2012 року сторони перебували у фактично - шлюбних відносинах.
За час спільного проживання у них народилося двоє синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В липні 2012 року сторони припинили спільне проживання. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишилися проживати з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 11 липня 2012 року, яке набрало законної сили 24 липня 2012 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання двох малолітніх синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку / доходів /, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 26 квітня 2012 року і до досягнення старшою дитиною повноліття / а. с. 13 /.
При цьому, ОСОБА_7 являється учнем п'ятого класу опорного закладу « Яреськівська ЗОШ І - ІІІ ступенів ім. Ф.П. Борідька ». За час його навчання в початкових класах мав навчальні досягнення середнього та низького рівня. Правила поведінки ігнорував, мав порушення дисципліни. Упертий, не любить критики. Мати ОСОБА_4, на той час, цікавилася поведінкою дитини / а.с. 32 - 35 /.
Будучи допитаною в судовому засідання в якості свідка класний керівник малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_11 відмітила позитивні зміни в поведінці та навчальних успіхах ОСОБА_7, коли той почав проживати у родині батька. Батько ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 приймають активну участь у його житті, вихованні та розвитку, сприяють у відвідуванні ним додаткових занять. ОСОБА_9 сприймає теперішню дружину батька як маму, біологічна мама для дитини, на теперішній час, має малу значимість. Коли ОСОБА_7 почав проживати з батьком, мати ОСОБА_4 припинила цікавитися успіхами дитини, класні збори не відвідує.
Як роз'яснено у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Частинами 1,2 статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст.12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
З метою реалізації права дитини на те, щоб її вислухали батьки інші члени сім'ї, посадові особи з питань, що стосуються її особисто, в ході розгляду справи в судовому засіданні, в присутності психолога ОСОБА_12, була з'ясована думка малолітнього ОСОБА_7 щодо ймовірного місця його проживання, який без будь - яких коливань надавав ствердну відповідь, що бажає проживати з батьком, словом «мама» називав як рідну матір, так і дружину свого батька, зазначивши при цьому, що остерігається чоловіка, з яким проживає його рідна мама.
Суд розцінює думку дитини як висловлену усвідомлено без будь - якого тиску та нав'язувань ідей сторонніх осіб з огляду на його вік, моральний та духовний розвиток.
Окрім цього, даючи письмове пояснення у вільній обстановці начальнику служби у справах дітей Шишацької РДА ОСОБА_13, де виключався будь - який негативний вплив, у відсутність батьків, малолітній ОСОБА_13 висловив аналогічне бажання проживати з батьком / а. с. 71/.
Таке ж бажання висловив ОСОБА_13 і під час бесіди з начальником служби у справах дітей Шишацької РДА ОСОБА_13 та завідувачем сектору з питань опіки та піклування служби у справах дітей Шишацької РДА ОСОБА_5, що зазначено у акті обстеження умов проживання позивача від 02 квітня 2018 року / а.с.70/.
Згідно даного акту обстеження умов проживання, наданого комісією служби у справах дітей Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області, родина ОСОБА_2 проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 в газифікованому будинку із водопостачанням. В будинку чисто, охайно, всі кімнати умебльовані, наявна побутова техніка, ОСОБА_13 відведено спальне місце, куточок для навчання.
Відповідно до характеристики від 05 лютого 2018 року, виданої виконавчим комітетом Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, позивач ОСОБА_2 на даний час не працює, до цього являвся приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, врівноважений, не конфліктний, веде нормальний спосіб життя /а.с.10/.
За даними акту обстеження умов проживання від 02 квітня 2018 року, наданого комісією служби у справах дітей Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області, родина ОСОБА_4 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, що розміщена на 3-му поверсі 5-ти поверхового будинку і складається із двох кімнат. Умови проживання добрі, кімнати чисті, умебльовані, затишні, наявна побутова техніка. ОСОБА_8 відведено окрему кімнату, спальні місця, куточок для навчання. При цьому, в даному акті зазначено, що мати має складні стосунки з молодшим сином ОСОБА_9 /а. с. 69/.
Відповідно до характеристики від 07 березня 2018 року, виданої виконкомом Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, ОСОБА_4 працює охоронцем на Яреськівському цукровому заводі, за місцем проживання характеризується позитивно, веде нормальний спосіб життя /а.с.27/.
Таким чином, з докладного аналізу наведених вище доказів, слідує, що як батько, так і мати, за місцем проживання характеризуються виключно позитивно, матеріально забезпечені, їх житлово - побутові умови відповідають нормам санітарії та сприяють нормальному розвитку дитини, а також обоє батьків мають реальні можливості займатися малолітнім ОСОБА_13, створивши йому необхідні умови для повного і гармонійного розвитку, проте ОСОБА_13 більше тягнеться до батька.
При цьому, суд бере до уваги, що при вирішенні даного спору в суді малолітній ОСОБА_13 перебував у стані напруженості, тривоги за вирішення його долі й ці переживання, суд розцінює, як найбільші в порівнянні з переживаннями рідної матері ОСОБА_4
Зважаючи на викладене, твердження відповідача щодо неналежних умов проживання позивача є безпідставними. Більше того, що позивач найближчим часом має з родиною заселитися до новозбудованого житлового будинку з окремо відведеними кімнатами / а. с. 104 - 105 /.
Окрім цього, на переконання суду, розлучення з батьком та передання ОСОБА_13 на виховання матері, усупереч його волі та бажанням, може негативно вплинути на його психологічний стан та стан здоров'я, на формування його долі, а малолітня дитина повинна розвиватися таким чином, щоб умови її життя не могли негативно вплинути на її фізичний, психічний, моральний та духовний розвиток.
За умови проживання малолітнього ОСОБА_13 з батьком відповідач, яка проживає у одній місцевості з останнім, має достатньо можливостей, як мати, брати участь у вихованні сина та формуванні його особистості, впливати на гармонічний розвиток його здібностей і талантів.
Сам факт материнства відповідача не може бути самодостатньою підставою для відмови в задоволенні вимог позивача щодо визначення місця проживання малолітнього сина з ним.
Привернуло увагу суду й той факт, що відповідач, незважаючи на значний проміжок часу, так і не змогла пробачити сину крадіжку грошей. З відтвореної в судовому засіданні розмови відповідача з сином ОСОБА_9, вбачалось неприязне відношення останньої як до позивача, так і його дружини, нав'язування особистих ідей синові, схиляння ОСОБА_13 до дій всупереч його волі. Таке відношення відповідача до ситуації, яка склалася, на думку суду, є непринятою, адже розвиток дитини має бути забезпечений у стійкому середовищі, де панує атмосфера любові і моральної стабільності.
Таким чином, суд приходить до висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Яреськи, вул. Піщана, 15.
При цьому, суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 щодо переважної участі кожного з батьків у вихованні дітей, з огляду на їх особисту зацікавленість в позитивному вирішенні справи на користь тієї сторони, за клопотанням якої вони свідчили.
За правилами ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
У судовому засіданні встановлено, що починаючи з листопада 2017 року син сторін ОСОБА_7 проживає разом з позивачем та знаходиться на його повному утриманні, що свідчить про суттєву зміну обставин, які були підставою стягнення з позивача аліментів, й має тягнути за собою звільнення від них з моменту набрання цим рішенням законної сили.
На підставі всебічного, повного й об'єктивного аналізу і оцінки, наявних в матеріалах справи, доказів в їх сукупності, взаємозв'язку, єдності і протиріччі, що спрямовано на встановлення достовірності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються доводи і заперечення сторін, суд приходить до висновку про задоволення позову позивача у повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 ЦК України, ст.ст. 141, 160, 161, 197 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2, - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Яреськи, вул. Піщана, 15.
Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, з моменту набрання рішенням законної сили, від сплати аліментів на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_8, на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, присуджених рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 11 липня 2012 року.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, судові витрати, які складаються з сплати судового збору, в загальному розмірі 1 409 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено через Шишацький районний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: