Справа № 392/836/17
Провадження № 2/392/50/18
04 травня 2018 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Березія Ю.А.,
при секретарі Кальній М.О.,
з участю представника позивача
адвоката ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, вимагаючи визнати за нею право спільної власності на 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1, 1/2 частку гаража в гаражному кооперативі «Шахтар» в смт Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області; в спільній власності залишити відповідачеві 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1, 1/2 частку гаража в гаражному кооперативі «Шахтар» в смт Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області; покласти на відповідача обов'язки з виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором від 20 жовтня 2010 року № 03-101362710-01-Ф в рівних з нею частках. Позивач зазначила, що в період з 14 лютого 2004 року по 05 травня 2014 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу між сторонами проживає з позивачем. Позивач вказала, що в період шлюбу позивач і відповідач за спільні кошти придбали квартиру № АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року, вартістю 124800 гривень, а в березні 2011 року побудували гараж в гаражному кооперативі «Шахтар». Виходячи з положень чинного законодавства позивач вважає, що зазначене є спільною сумісною власністю подружжя, а між сторонами не досягнуто домовленості щодо поділу зазначеного майна.
15 листопада 2017 року позивач збільшила свої позовні вимоги, наполягаючи на визнанні за нею 2/3 частки спірної квартири, посилаючись на те, що після відкриття провадження у справі вона повністю виплатила кредит за спірну квартиру в сумі 27532 гривні 70 копійок. Крім того, позивач зазначила, що вона сама утримує неповнолітню дитину, батьком якої записаний відповідач.
Відповідач та його представник не погодилась з пред'явленим позовом, посилаючись на те, що позивач виплачувала кредит за рахунок коштів, які переказувала з банківського рахунку, що належить відповідачеві. Крім того, представник відповідача зазначила, що відповідач сплачує аліменти на неповнолітню дитину за рішенням суду.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд установив такі факти та відповідні правовідносини.
05 травня 2014 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області у справі № 392/838/14-ц ухвалено рішення, яким між сторонами розірвано шлюб, що був зареєстрований 14 лютого 2004 року Нововознесенською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області, актовий запис № 01 (а.с. 14).
Від спільного проживання сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).
20 жовтня 2010 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» і громадянином ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 03-101362710-01-Ф на суму 87360 гривень строком з 20 жовтня 2010 року по 19 жовтня 2020 року для придбання житлової нерухомості двокімнатної квартири, яка знаходиться на адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15-17).
Належність виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором забезпечено порукою громадянки ОСОБА_3 (а.с. 18).
20 жовтня 2010 року між продавцем ОСОБА_6 і покупцем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 (а.с. 19-21).
Відповідач ОСОБА_4 записаний власником гаража № 12 (верхній ряд) в гаражному кооперативі «Шахтар», рік забудови - березень 2011 року (а.с. 22).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Правовий режим майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, урегульовано статтею 57 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження обставин, які викладені в первісній позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач ОСОБА_3 надала в розпорядження суду копії платіжних квитанцій та розписок про отримання в борг грошових коштів від громадянки ОСОБА_7 (а.с. 23-46).
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав, що позивач ОСОБА_3 сплатила за кредитом грошові кошти:
1000 гривень, квитанція № 385 від 24.07.2014 року (а.с. 23);
270 гривень, квитанція № 510 від 14.08.2014 року (а.с. 24);
2000 гривень, квитанція № ПН933 від 17.08.2015 року (а.с. 26);
1600 гривень, квитанція № ПН515 від 02.09.2015 року (а.с. 28);
1540 гривень, квитанція № ПН604 від 07.10.2015 року (а.с. 30);
1750 гривень, квитанція № 6394_2 від 04.11.2015 року (а.с. 32);
1510 гривень, квитанція від 07.12.2015 року (а.с. 34);
1274 гривні, квитанція № TR.139563.18759.10958 від 11.05.2017 року (а.с. 46);
27532 гривні 70 копійок, квитанція № 10958_1 від 29.08.2017 року (а.с. 102),
всього на суму 38476 гривень 70 копійок.
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, вартість спірної квартири складає 124800 гривень, сума кредиту на придбання квартири складає 87360 гривень, сплачені за кредитом особисті кошти позивача в сумі 38476 гривень 70 копійок.
Щодо інших платіжних документів, наданих позивачем ОСОБА_3, відповідач зазначив, що грошові кошти сплачувались з позивачем з його банківського рахунку, надавши виписку (а.с. 136).
Крім того, відповідач надав докази, які підтверджують сплату аліментів на неповнолітнього сина (а.с. 137-138).
Оцінивши документи, які надані позивачем та відповідачем, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що спірна квартира і гараж були придбані позивачем і відповідачем за час шлюбу, а тому належать сторонам на праві спільної сумісної власності.
Суд вважає помилковою думку позивача про те, що вона має право на 2/3 частки спірної квартири, оскільки відповідно до частин 1, 2 і 3 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В розпорядженні суду відсутні докази, які вказують на те, що відповідач ОСОБА_4 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Крім того, суд не має законних підстав твердити, що розмір аліментів, які одержує позивач, недостатній для забезпечення фізичного чи духовного розвитку неповнолітнього ОСОБА_5.
Взаємної згоди щодо розподілу майна між сторонами не досягнуто, що вбачається з пояснень учасників справи у судовому засіданні.
Тому, право позивача підлягає судовому захисту шляхом часткового задоволення позову та визнання права власності за позивачем на 1/2 частку спірної квартири і гаража.
Розподіл судових витрат слід провести відповідно до положень статті 141 ЦПК України, відповідно якій судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати право власності ОСОБА_3 на таке майно:
- 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1;
- 1/2 частку гаража № 12 в гаражному кооперативі «Шахтар» в смт Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області.
В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати право власності ОСОБА_4 на майно:
- 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1;
- 1/2 частку гаража № 12 в гаражному кооперативі «Шахтар» в смт Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 640 гривень судового збору.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи:
ОСОБА_3, АДРЕСА_3, паспорт громадянина України ЕВ 083608, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;
ОСОБА_4, АДРЕСА_3, паспорт громадянина України ЕА 871335, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Головуючий
суддя