02 травня 2018 року Справа № 804/199/422/18-ц
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо скасування призначеного 01 січня 2013 року, підвищення до пенсії, у розмірі 35 відсотків пенсії, обчисленої відповідно до статі 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" - противоправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 35 відсотків пенсії, обчисленої відповідно до статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з вересня 2017 року;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь - ОСОБА_1 завдану моральну шкоду внаслідок незаконних дій, пов'язаних із скасуванням призначеного 01 січня 2013 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що з 01 грудня 1994 року перебуває на пенсії, в 2008 році переїхав на постійне місце проживання до м. Дніпропетровська (Україна). З жовтня 2008 року він став пенсіонером Міністерства Оборони України, і на підставі цього, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області йому було призначено пенсію з урахуванням законодавства України. З 01 липня 2012 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"», позивачу було установлено підвищення до пенсій у розмірі 11 відсотків пенсій, обчисленої відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". В подальшому підвищення до пенсій, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, проводилося ще два рази: з 01 вересня 2012 року до 23 відсотків; з 01 січня 2013 року до 35 відсотків. У відповідності з ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": «Установити з 1 липня 2012 р. підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13,21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23 відсотків та з 1 січня 2013 р. до 35 відсотків». Згідно з приписом ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: - «Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни І групи - 100 процентів, ІІ групи - 80 процентів, ІІІ групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення». Крім того, зазначив, що рішенням Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 15 відсотків надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 01 січня 2017 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року вказане рішення суду залишено без змін. В наслідок чого щомісячна пенсія позивача, у період з 01 січня по серпень 2017 року, склала суму у розмірі 4136,80 грн., та повинна була виплачуватися в подальшому саме в такому розмірі. Однак, вже з вересня 2017 року, та всі наступні місяці потому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зменшило виплату пенсії до рівня, який був до набрання законної сили постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/1950/17. Не погодившись із вказаними діями позивач звернувся до відповідача за роз'ясненнями. Листом від 28 вересня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про скасування призначеного мені 01 січня 2013 року підвищення до пенсії у розмірі 35 відсотків, яке було призначене у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Свої дії пов'язані із скасуванням підвищення до його пенсії у розмірі 35 відсотків. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обґрунтувало тим, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/1950/17 не містить вказівки на збереження підвищення до пенсії, а тому відсутні правові підстави його виплати. Позивач вважає такі висновки відповідача є протиправними. Крім того, зазначив, що в результаті незаконного скасування, призначеного з 01 січня 2013 року підвищення до пенсії у розмірі 35 відсотків, була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість їх повноцінного продовження, що і є наслідком протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
Позивач та його представник до суду надали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився направив до суду відзив на позов, в якому зазначив, що постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 09.08.2017 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію з урахуванням 15 відсоткової надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 01.01.2017. При виконанні даного рішення суду, головним управлінням було включено до розрахунку пенсії позивача надбавку за службу в умовах режимних обмежень, натомість підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23.04.2012 року не було збережено. Таким чином, у діях відпоідача відсутні протиправні дії, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволеню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено по суті у той самий день.
За приписами ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Дніпропетровській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 09.08.2017 року, визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 15 відсоткової надбавки за службу в умовах режимних обмежень; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 15 відсоткової надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 01 січня 2017 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 15 відсоткової надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 01 січня 2017 року.
На виконання вказаної постанови суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було проведено перерахунок пенсії з урахуванням 15 відсоткової надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 01 січня 2017 року.
Листом від 28 вересня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , повідомило, що пенсія після виконання рішення суду з 01 січня 2017 року позивачу виплачується в попередньому розмірі 3971,80 грн. Щодо поновлення виплати 35% підвищення до пенсії введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вказали, що вищезазначена постанова суду зобов'язань, щодо збереження раніше встановленого підвищення відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012 №355 не містить для його збереження при визначені розміру пенсії на виконання постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2017 року, а пенсія виплачується відповідно до діючого пенсійного законодавства.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, в тому числі особам, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, регулюються нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ),
У відповідності до ст.63 цього Закону усі призначені цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч.2 ст.51 цього Закону.
Підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
З огляду на вказану норму права, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» установлено з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 01 січня 2013 року до 35 відсотків розміру пенсій.
При цьому, постановою КМУ 355 визначено, що розмір пенсії, обчислений з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
Проаналізувавши зміст постанови № 355, суд приходить до висновку, що зазначеною постановою Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо скасування встановленого підвищення у разі встановлення набавки до пенсії.
Крім того, суд зазначає, що у постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2017 року відсутня вказівка щодо скасування підвищення до пенсії введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 355.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” усі призначенні за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку відповідачем було неправомірно скасовано, підвищення до пенсії, у розмірі 35 відсотків пенсії, обчисленої відповідно до статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» з посиланням на виконання постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2017 року.
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо скасування підвищення до пенсії у розмірі 35 % йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість їх повноцінного продовження.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 50000,00 грн.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
За змістом частини першої статті 73 і статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування норм законодавства по проведенню компенсації вартості квитків за проїзд, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відтак, вимога позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, не підлягає задоволеню, оскільки матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження обставин заподіяння йому моральних чи фізичних страждань.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, дій та бездіяльності і докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 139, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо скасування призначеного 01 січня 2013 року, підвищення до пенсії, у розмірі 35 відсотків пенсії, обчисленої відповідно до статі 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"- противоправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 35 відсотків пенсії, обчисленої відповідно до статі 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з вересня 2017 року;
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на Суддя (підпис) З оригіналом згідно Помічник судді А.О. Коренев А.О. Коренев А.Ю. Сичевська