Справа № 761/43339/17
Провадження № 2/761/1082/2018
25 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Припутневич В.І.,
за участі позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Боярської Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії, -
27 листопада 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво про поховання її батька ОСОБА_3, про що зробити запис у книзі реєстрації поховань померлих.
Вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивача, який похований на Лісовому кладовищі, НОМЕР_2. Як зазначає позивач, поховання батька здійснювала її мати - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та похована поруч з батьком. Весь цей час позивач вільно відвідувала могили покійних батьків. В жовтні 2017 року вона звернулась до майстра Лісового кладовища за дозволом на проведення ремонтних робіт біля могил батьків, але їй було повідомлено про необхідність надання свідоцтва про поховання.
Після звернення до відповідача щодо видачі такого свідоцтва, листом її було повідомлено, що немає можливості видати свідоцтво на тій підставі, що користувачем місця поховання є особа що здійснила перше поховання на відведеному місці та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, про що зроблено запис у книзі реєстрації поховань померлих громадян Лісового кладовища, поховання здійснив - ОСОБА_7 (АДРЕСА_1).
Таку відмову позивач вважає необгрунтованою, так як така особа не є користувачем місця поховання.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача заперечила проти задоволення заявлених вимог на тій підставі, що оскільки в журналі обліку зазначено особу яка здійснила поховання, тому позивачу не може бути видано свідоцтво про поховання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши сторони, свідка, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог за наступних підстав.
Судом встановлено в засіданні, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3.
З довідки вбачається, що ОСОБА_3 похований на Лісовому кладовищі (НОМЕР_2) поховання здійснив ОСОБА_7 АДРЕСА_1 про що є відповідний запис в Книзі реєстрації поховань та перепоховань кладовища.
В судовому засіданні позивач повідомила, що поховання батька здійснювала її мати ОСОБА_5.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в якій просила видати свідоцтво про поховання батька - ОСОБА_3, який похований на Лісовому кладовищі (НОМЕР_2) та зазначили, що у зв'язку з тим, що поховання здійснив ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) про що зроблено запис у книзі реєстрації поховань померлих громадян Лісового кладовища, вони не можуть видати свідоцтво про поховання.
Позивач намагалась встановити особу, яка зазначена як та, що здійснила поховання та ЖЕД №409 повідомила, що по АДРЕСА_1 не існує.
ОСОБА_6 в судовому засіданні як свідок пояснила, що поховання ОСОБА_3 займалась її мати. Вона з сестрою доглядають за місцем поховання. Будь-якої особи із прізвищем «ОСОБА_7» вона не знає.
Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.
Згідно з положеннями ст.11 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:
лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я;
свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що їй не відома особа, яка зазначена як особа яка здійснила поховання її батька, родичів з таким прізвищем вони не мають.
В судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_7 є особою, яка здійснювала поховання батька позивача - ОСОБА_3.
У відповідності до положень статті 25 зазначеного Закону, після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.
Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 не здійснював поховання ОСОБА_3, ОСОБА_1 є донькою померлого, тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) до Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (м.Київ, вуд.Бульварно-Кудрявська, 47/14, ЄДРПОУ 03358475) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Ритуальну службу Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) видати ОСОБА_1 свідоцтво про поховання її батька ОСОБА_3, про що зробити запис у книзі реєстрації поховань померлих.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2018 року
Суддя: Н.Г.Притула