Справа № 761/6459/18
Провадження № 3/761/3491/2018
08 травня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов Андрій Анатолійович, за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, представників Державної служби спеціального зв»язку та захисту інформації України Шеремета А.В., Стойка В.М., Венгера О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу про адміністративне правопорушення відносно :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого на посаді начальника Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України озброєння Збройних Сил, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 188-31 КУпАП України, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.02.2018р. № 128 зазначено, що ОСОБА_1 01.02.2018 року о 10 год. 00 хв. не виконав законних вимог посадових осіб Держспецзв»язку, викладених в акті від 02.04.2015 року за №11/1-229Т щодо усунення порушень законодавства про технічних захист інформації (далі ТЗІ), що тривають з часу проведеної у лютому 2015 року попередньої перевірки стану ТЗІ, а саме: вимог статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», пунктів 4,5,16 Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 року за №373 та створює передумови порушення цілосності й доступності відкритої інформації, яка відноситься до державних інформаційних ресурсів. Відтак, за твердження осіб, що складали протокол своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 188-31 КУпАП України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 проти притягнення його до відповідальності заперечував, оскільки жодних вимог нормативних актів не порушував, а акт перевірки від 02.04.2015 року йому взагалі не доводився та він із ним ознайомлений не був. Більше того, у складі центрального управління по штату не передбачено окремого працівника чи відділу захисту інформації чи ведення таємного діловодства. Матеріально-технічного забезпечення на вказані дії щодо технічного захисту інформації також не передбачено. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив справу закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Присутні представники Державної служби спеціального зв»язку та захисту інформації України Шеремета А.В., Стойка В.М., Венгера О.С. поданий до суду протокол підтримали та просили притягнути до відповідальності ОСОБА_1, визнавши його винним із призначення адміністративного стягнення.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та представників Держспецзв»язку, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.188-31 КУпАП підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Стаття 7 КУпАП зазначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбаченістаттею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Так, за викладених у протоколі від 01.02.2018 року обставин вказано про не виконання ОСОБА_1 01.02.2018 року законних вимог посадових осіб Держспецзв»язку, що викладені в акті перевірки від 02.04.2015 року.
Вказані дії уповноваженими особами Держспецзв»язку кваліфіковано за ч.1 ст.188-31 КУпАП.
Диспозиція вказаної норми передбачає відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо усунення порушень законодавства про криптографічний та технічний захист державних інформаційних ресурсів, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, та законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису, а також створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків.
Між тим, зазначені у протоколі обставини вчинення правопорушення не дають можливості прийти до висновку про існування в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.188-31 КУпАП з огляду на не викладення у протоколі суті правопорушення (не зазначено які конкретні дії ОСОБА_1 призвели до вчинення правопорушення) відсутність часу та обставин доведенності до нього змісту самого акту про порушення від 02.04.2015 року та власне можливість усунення виявлених порушень в силу його службових обов»язків та матеріально-технічних ресурсів.
Матеріали справи не містять доказів, що підтверджували б обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, суду не надано сам акт про порушення за №11/1-229Т від 02.04.2015 року та докази доведення його змісту до ОСОБА_1
Відтак, в данному випадку відсутні докази обов»язкової ознаки складу вказаного правоопрушення як суб»єктивна сторона цього правопорушення за ч.1 ст.188-31 КУпАП у формі умислу на не виконання законних вимог посадових осіб Держспецзв»язку за актом від 2015 року в діях саме ОСОБА_1
Більше того, вказана перевірка виявила викладене в акті порушення в діяльності Озброєнні Збройних сил України, хоча ОСОБА_1 начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ ОЗС. Між тим, посадової інструкції із визначення його обов»язків на виконання вимог акту та усунення порушень суду надано не було.
Інші надані матеріали не спростовують обгрунтованості вказаних висновків суду та не доводять винуватість особи, що притягується до відповідальності, у вчинення правопорушення за ч.1 ст.188-31 КУпАП.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За ч.2 ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», в розумінні суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному. Тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.
При цьому, судом враховано, що вказані матеріали вже направлялись на доопрацювання за постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 26.02.2018 року, що вказує на необхідність вирішення справи по суті на підставі вже наданих повторно до суду матеріалів та доказів на підтвердження вчинення порушення.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа не зобов'язана доводити свою невинуватість у вчиненні делікту або іншого правопорушення.
Відповідно до п. 1. ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-31 КУпАП, а тому в силу п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 188-31, 283-285, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.188-31 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга до відповідного апеляційного суду подається через місцевий суд, що виніс постанову.
Суддя: Осаулов А.А.