Справа № 761/43865/17
Провадження № 2-а/761/362/2018
26 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Мальцева Д.О.,
при секретарі: Шилан Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №6 полку №1 (з ОПБ) Управління патрульної поліції у м.Києві Чемус Л.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
30.11.2017 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інспектора роти №6 полку №1 (з ОПБ) Управління патрульної поліції у м.Києві Чемус Л.В. про скасування постанови серії АР №659137 від 16.11.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.11.2017 року відносно нього відповідачем була винесена постанова, згідно якої він начебто порушив вимоги дорожньої розмітки 1.3 (подвійна суцільна лінія), при зупинці не виконав вимогу п. 2.4 Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР) та здійснив зупинку свого транспортного засобу ближче 10 м до пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 ПДР.
Разом з тим, позивач вказує, що правил дорожнього руху він не порушував, а вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки, всупереч вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а також позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Ухвалою від 05.12.2017 року було відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
Ухвалою від 14.02.2018 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено Департамент патрульної поліції, а розгляд даної адміністративної справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження.
14.02.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно змісту якої відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ним було дотримано всіх вимог чинного законодавства України.
Ухвалою від 26.03.2018 року було закрито підготовче засідання за позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2018 року на 15 год. 00 хв.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, 26.04.2018 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву, згідно якої він просив розгляд справи проводити за його відсутністю, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справ повідомлений належним чином, про причини неявки своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 16.11.2017 року інспектором роти №6 батальйону №3 полку №1 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Чемусь Л.М. винесено постанову Серії АР № 659237 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с. 16).
Виходячи зі змісту адміністративного позову, позивач вважає, що вищенаведена постанова, яка була винесена відповідачем, є незаконною, оскільки він правил дорожнього руху не порушував, а вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки, всупереч вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а також позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі про адміністративне правопорушення позивач в графі «по суті порушення пояснюю» вину у вчиненні правопорушення не визнавав.
Однак, незважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові винесеній відповідачем не наведено будь-якої оцінки вказаних пояснень, не наведено доказів, які б їх спростовували.
При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, до неї не додано жодного належного та допустимого доказу.
Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення, зазначеного у постанові від 16.1.2017 року, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.
За вказаних обставин, суд, приходить до висновку, що факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, а відповідачем, в порушенням вимог ст. 280 КУпАП, додатково не було встановлено чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Також, слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В той же час, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.5 ст. 77 КАС України,якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії АР №659137 від 16.11.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №6 полку №1 (з ОПБ) Управління патрульної поліції у м.Києві Чемус Л.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії АР №659137 від 16.11.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 30.04.2018 року.
Суддя: