Справа № 761/36110/17
Провадження № 2/761/1868/2018
16 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
за участю :
секретаря судового засідання - Григоренко А.В.
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, -
У жовтні 2017 року ОСОБА_1(далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2(далі - відповідач 1), ОСОБА_3(далі - відповідач 2) про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований та проживає з 1986 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка була отримана його батьком ОСОБА_4 на підставі ордеру №Г 288900, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 року на сім'ю з чотирьох чоловік: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - дружину, ОСОБА_1 - сина, ОСОБА_6 - сина. Квартиру не приватизували. Батьки та брат померли. Згідно довідки форми 3 про місце реєстрації та склад сім'ї в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - невістка, ОСОБА_3 - племінниця. З 2004 році ОСОБА_2 разом з донькою в квартирі не проживають, на підтвердження чого складено акт від 30.07.2008 року про перевірку паспортного режиму. 08.02.2010 року Відділом Державної Виконавчої Служби Шевченківського Районного Управління Юстиції у м. Києві була видана Постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП «Діброва» боргу на користь КП «Діброва», який позивач погасив в повному обсязі, на підтвердження чого є постанова про зняття арешту з майна боржника від 17.04.2012 року. Більше 13 років відповідачі в квартирі не проживають, комунальні платежі не сплачують. Позивач зазначає, що хоче оформити на себе особовий рахунок, проте доки відповідачі зареєстровані в квартирі - цього зробити не може.
Тому позивач просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 та позбавити її права користування житловим приміщенням за вищевказаною адресою; визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 та позбавити її права користування житловим приміщенням за вищевказаною адресою, стягнути з них судові витрати.
12.02.2018 року представник позивача звернувся до суду із заявою про виклик свідків, заявою про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 12.02.2018 року справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, додатково зазначивши, що відповідачі більше 13 років в квартирі не проживають, комунальні платежі не сплачують, повідомив, що хоче оформити на себе особовий рахунок, проте доки відповідачі зареєстровані в квартирі - цього зробити не може.
У судове засідання відповідачі не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися, як вбачається з довідки форми 20, за закінченням встановленого строку зберігання, оголошеннями про виклик від 10.04.2018 року на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суду не повідомили, заперечення на позовну заяву не надали.
Суд, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ордер №Г 288900 на жиле приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 видано ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі рішення виконкому від 22.11.1976 року №449 на сім'ю з чотирьох чоловік: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - дружину, ОСОБА_1 - сина, ОСОБА_6 - сина (а.с. 16).
Батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 11).
Відповідно довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» №02/10/02-1960 від 16.08.2017 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - невістка, ОСОБА_3 - онука (а.с. 14).
Відповідно листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2018 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності не зареєстрована (а.с. 60).
Як вбачається з актів від 15.08.2017 року, 03.09.2017 року ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3 в квартирі зареєстровані, проте з 2004 році не проживають (а.с. 12-13).
З 2004 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 не проживають, на підтвердження чого складено акт від 30.07.2008 року, 21.05.2010 року, 29.06.2010 року (а.с. 18-20).
Позивач зазначає, що більше 13 років відповідачі в квартирі не проживають, комунальні платежі не сплачують, у зв'язку з чим виник борг, на підтвердження чого надає постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2010 року та постанову про зняття арешту з майна боржника від 17.04.2012 року у зв'язку з повним погашенням позивачем боргу (а.с. 21-22).
Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст. 383 ЦК України).
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 ЦК України).
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, інших документів, які свідчать про припинення (ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі доказам, враховуючи те, що відповідачі не проживають в АДРЕСА_5 понад один рік, суд дійшов висновку, що відповідачів слід визнати такими, що втратили право користування квартирою.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 317, 329, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній), ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній) про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 320,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 320,00 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 24.05.2018 року.
Суддя