Справа № 761/41918/17
Провадження № 2-а/761/297/2018
10 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому просить суд: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі Довідки від 17.08.2017 №2.1.1-39257 «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії» протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017року на підставі Довідки від 17.08.2017 №2.2.1-39-257 «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій», без обмежень максимального розміру пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 13.12.2013 року позивач перебуває га обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві от отримує пенсію за вислугою років.
З 01.06.2017 р. в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) сталося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до наказу Украероруху від 30.06.2017 р. №228 «Про підвищення посадових окладів військовослужбовцям, відряджених до Украероруху».
Довідка від 17.08.2017 №2.2.1-39-257 про розмір грошового забезпечення за займаною посадою позивача у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України для перерахунку, була спрямована до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
ОСОБА_1 звернувся листом до ГУ ПФУ у м. Києві з проханням здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі Довідки від 17.08.2017 №2.2.1-39-257.
ГУ ПФУ у м. Києві своїм листом №24730/03 від 18.10.17 року відмовило в перерахунку пенсії.
У своєму відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в м. Києві просило відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що перерахунок пенсії буде проведено управлінням в порядку, визначеному постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто після виділення коштів з державного бюджету, а тому вважають, що протиправні дії з боку ГУ ПФУ в м. Києві відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.
Наказом Міністра оборони України від 07.07.2005 р. №411 ОСОБА_1 було відряджено для проходження служби до державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Наказом Міністра оборони України № 393 від 05.12.2013 р. позивач був звільнений у запас.
Наказом ДП ОПР України №686/о від 13.12.2013 р. був виключений зі списків особового складу Украероцентру ДПОПР України.
Відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 2.2.1-39-257 від 17.08.2017 р. виданої ОСОБА_1, який обіймав посаду заступника начальника відділу управління використання повітряного простору Украероцентру ДПОПР України, що відповідно до наказу Украероруху від 30.06.2017 №228 «Про підвищення посадових окладів військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху» розмір грошового забезпечення за посадою начальника зміни відділу управління використання повітряного простору Украероцентру згідно з нормами, чинними з 01.06.2017 року становить 26267,00 грн.
ОСОБА_1 звернувся листом до ГУ ПФУ у м. Києві з проханням здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі Довідки від 17.08.2017 №2.2.1-39-257.
Листом №24730/03від 18.10.2017 року Головне управляння пенсійного фонду України в м. Києві, відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відповідного рішення Кабінетом Міністрів України щодо підвищення посадових окладів в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України за посадами, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України не приймалось.
Згідно зі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обчислення пенсій окремим категоріям військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які були відряджені для виконання службових обов'язків до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших цивільних установ, організацій і підприємств, у тому числі у довготермінові закордонні відрядження, здійснюється за переліком посад і в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у відповідних випадках.
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12.07.2010 р. № 7408/0/14-10/039, Украерорух, згідно зі статтями 14 та 15 Закону України «Про оплату праці» та Положення про об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України затвердженого Постановою КМУ від 19 липня 1999 р. № 1281, самостійно встановлює оклади за посадами штатних працівників.
Відповідно до пункту 43 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р., № 1053/2001 Особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани) Збройних особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани) Збройних Сил України за їх згодою можуть бути відряджені до органів виконавчої влади, інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно частини третьої ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в своїх постановах від 10.05.2016 р. у праві № 21-278а16.
Частиною 2 статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Пунктом 42 Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013 року, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року визначено, що у справах, щодо скарги за статтею 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу на те, що заявника частково або повністю позбавили певної матеріальної допомоги на дискримінаційній підставі, що охоплюється статтею 14 Конвенції, відповідним методом перевірки є з'ясування, чи він або вона мали б право на отримання відповідної матеріальної допомоги за національним законодавством за умови існування права, щодо якого скаржиться заявник.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) зазначає, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 15 лютого 2018 року у справі № Пз/9901/8/18.
Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів правомірності своїх дій.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 2, 73, 77, 241-247, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі Довідки від 17.08.2017 №2.1.1-39257 «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017 року на підставі Довідки від 17.08.2017 №2.2.1-39-257 «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій», без обмежень максимального розміру пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя